У парку ім. 900-річчя Луцька поки тихо. Так тихо, що нині
й уявити важко, як колись там стояли атракціони, у вихідні дітвора бавилася на
веселих гірках, забиралася на оглядове колесо, каталася на залізниці. А було
ж… Тепер уже дорослі пригадують ті свої дитячі походеньки вихідними днями. Не
пахне тут і будівельними роботами, хоча гектар паркової землі ще в липні
2001-го начебто перейшов у приватні руки.
Минулого року депутат-свободівець Луцької міської ради
Сергій Сівак під час одного із сесійних засідань оприлюднив запит, котрий
одразу спричинив резонанс. Ще б пак, адже інформація про те, що землю в
рекреаційній зоні рішенням виконавчого комітету міської ради віддали під спорудження
котеджного містечка, була як грім серед ясного неба.
Питань виникло чимало. Хто, яким способом і що з цим
робити?
На перше Сергій Віталійович відповісти не захотів. Хоча
запевнив: список прізвищ тих 9 «улюбленців долі», котрим випав щасливий квиток у
вигляді земельної ділянки в парку, у нього є. Але ще не час, аргументував відмову
сказати про таке вголос свободівець.
Сергій Сівак
А от щодо того – яким чином, ми говорили, йдучи
приватно-парковими алеями, що поруч із вул. Космонавтів, і розглядаючи місця
згадки про веселе дитинство…
– Ось тут було «чортове колесо», – показує Сергій Сівак.
– Тепер приватна територія. Взагалі-то ми з вами йдемо по землі, котра має
конкретного власника.
Фактично ж, запевняє міський депутат, у луцької громади
відібрали частину її власності. За словами свободівця, це сталося попри те, що
на той час діяла затверджена 1997-го план-схема парку культури та відпочинку
ім. 900-річчя Луцька, де були чітко визначені його межі, а вказана територія значилася
як паркова зона.
– Це злочин проти лучан, – не стримує емоцій Сергій
Віталійович. – Адже не важливо, на якій вулиці ви живете, у вас теж відбирають
право мати місце, куди у вихідні можна прийти на відпочинок. Той факт, що на
кожного пересічного жителя Луцька нині припадає лише 6,4 квадратного метра
зелених насаджень, а це в кілька разів нижче від нормативного показника, додає
проблемі ще більшої гостроти…
Депутат переконаний, що таке рішення виконком тоді ухвалив
усупереч ст. 4 Земельного кодексу України (редакція 1996-2002 рр.), у якому
зафіксовано, що «не можуть передаватись у колективну чи приватну власність
землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, шляхи,
пасовища, сінокоси, парки, сквери, бульвари…), землі природоохоронного,
оздоровчого, рекреаційного (парки) та історико-культурного призначення». Крім
того, це рішення виконкому не відповідає вимогам Закону України «Про охорону
навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р., а також порушує ст.
10, 74 Земельного кодексу України. Зокрема у пункті 1 ст. 10 Земельного кодексу
України зазначено, що «передача земельних ділянок – виключно компетенція
міських рад». Та й ніякої інформації про проект забудови цього кварталу не було
оприлюднено у ЗМІ, що також порушення.
– Нині парк імені 900-річчя Луцька – то цілісна
екологічна система. Реалізація намірів псевдовласників щодо забудови вказаних
дев’яти земельних ділянок може порушити цей природний рекреаційний баланс, –
застерігає пан Сівак.
Відтоді, як земля перейшла у приватні руки, минуло 13
літ. За цей час у людей, котрі не мають проблем із коштами, міг давно «вирости»
новий дім. Чому нема й сліду будівництва?
Сергій Сівак каже, що були спроби. У 2002 р. один із
власників земельних ділянок хотів розпочати тут будівельні роботи. Проте коли в
парку почали зрізати дерева, мешканці вул. Космонавтів вийшли на захист.
– Люди не дозволять такого свавілля. Поспілкувавшись із
місцевими мешканцями, я зрозумів, що у випадку повторної спроби зазіхати на
територію парку люди рішуче відстоюватимуть свої конституційні та майнові права,
бо переконані, що передача землі була незаконною, – додав депутат-свободівець,
обраний у мікрорайоні «Балка».
А люди таки проти. Принаймні з десяток активістів прийшли
під стіни міської ради, коли на сесії розглядали їхнє питання. Вони були
категоричними, запевняли, що зроблять усе, аби не допустити крадіжки землі.
Тоді активістка Олена Сидорчук сказала: «Ми прийшли на
попереджувальний пікет, аби «допомогти» депутатам прийняти рішення. Але люди
налаштовані так, що мовчати не будуть і прийдуть іще»…
Правда, в результаті за рішення про передачу землі у
власність громади проголосували аж… 17 депутатів. Причин такої позиції луцьких
обранців кілька. Як пояснював начальник юридичного відділу міськради Олександр
Рачков, земельну ділянку у власність громади повернути не можуть через земельне
законодавство: «На той момент воно визначало повноваження міськради щодо
передачі земельної ділянки, а зараз ні». Тобто тепер повернути ділянку можна
лише через суд, а не рішенням міськради.
Колись були атракціони. Тепер – храм
Поки віз і нині там, але його ще тягнуть. Принаймні
Сергій Сівак, котрий уже заручився підтримкою людей, обіцяє не зупинятися.
– Ми маємо озвучити звернення до міського голови з
пропозицією провести громадські слухання з приводу того, що рішення, яке ми
двічі виносили на сесію, не приймалося. А зважаючи на те, що воно є суспільно
значиме і дотичне до інтересів багатьох людей, маємо право винести його на
громадські слухання. Це – відповідна процедура. Може бути ініціатива міського
голови або ж міської ради чи колективне звернення 500 жителів. Уже було колективне
звернення від 306 лучан. Це мешканці вулиць Космонавтів, Верещагіна, Мазепи,
Ветеранів та ін. Та й не важливо, яка вулиця, позиція лучан тут однозначна.
Тож, думаю, протягом місяця ми ці громадські слухання проведемо, – каже Сергій
Віталійович.
Проект парку
Якщо те рішення виконкому таки скасують, то наступним
кроком, за словами пана Сівака, буде звернення юридичного відділу міської ради
до суду про визнання недійсними земельних актів на ці ділянки.
Пересторога, що ситуація із приватною забудовою у парку
цілком реальна, таки є. Адже маємо досвід: свого часу на території цієї
рекреаційної зони, внаслідок нехитрих маніпуляцій «команди прорегіоналів»
Антона Кривицького переведеної в розряд «неугіддя, зарослого чагарниками», виріс
готельно-розважальний комплекс. Він діє так давно, що, здається, вже й
забулося, що ці землі також належали до парку ім. 900-річчя Луцька… Із цього
приводу Сергій Сівак каже: «Тоді хоч гроші надійшли до міського бюджету»…
Поки ж парк залишається парком. Досі – тихим і непримітно
похмурим. Але з настанням теплих днів тут масово снуватимуть люди – і повітря
сповниться ароматом шашликів. Бо ця частинка Луцька тепер – таке собі місце для
«вилазки» на природу. Цікаво, а коли й справді тут з’являться розкішні котеджі,
чи сподобається їхнім господарям таке сусідство із веселими відпочивальниками,
чи, може, попросять геть…Вочевидь, таки виженуть у три шиї.
Світлана ДУМСЬКА.
Фото автора.