Один із найактивніших профспілчанських
осередків – на Любомльщині. Очевидно, для цього є чимало підстав. Та
найголовніша – все ж та, що освітянський колектив району видає на-гора якісний результат, тобто – високий рівень
знань та вмінь вихованців тамтешніх навчальних закладів. За цим – здобутки в
школярських конкурсах, життєві досягнення та перемоги, які зазвичай слугують на
користь саме рідній стороні, бо вчорашні школярі стають сьогоднішніми лікарями,
вчителями, службовцями, підприємцями, громадськими діячами…
Ще
одна вагома причина, що вирізняє любомльський профспілчанський гурт серед інших
подібних осередків області – відмінні менеджерські якості керівника райради
профспілки працівників освіти району Василя Кибиша.
10
років Василь Сергійович – у профспілковому гурті, з них 9 – на посаді голови. У
такий непростий час, коли непросто
організовувати роботу профспілки, коли треба долати всім звичний міф про цю
структуру як рудимент радянської доби,
йому вдається гуртувати людей довкола вирішення з одного боку буденних проблем,
а з іншого – таких іноді болючих і нагальних: соціальний та правовий захист,
впорядкування трудових відносин, цікаве дозвілля, дієва допомога на професійній
ниві. Головне, каже Василь Сергійович, – дати зрозуміти людині, яка стала
членом профспілки: за її плечима є потужна сила, що здатна стати на захист в
найскрутнішій ситуації.
Сам
Василь Кибиш за фахом – педагог, викладач фізичного виховання. Уродженець
Турійщини закінчив свого часу альма-матер вчительських кадрів в області –
Володимир-Волинське педучилище, згодом навчався у Волинському державному
університеті ім. Лесі Українки. На Любомльщині працював методистом районного
відділу освіти, у 2005-му став заступником голови ради профспілок освіти у
районі. Сьогодні він фактично очолює (а точніше координує роботу) півторатисячний
колектив. Кількість любомльських профспілчан – змінюється з року в рік. Хтось
виходить із лав цієї організації, хтось навпаки – вирішує приєднатися. Нині у
ній – 1425 спілчан.
Громадське
об’єднання працює у тісному тандемі з районним відділом освіти. А це, наголошує
голова Волинської обласної організації профспілки працівників освіти та науки
Василь Грановський, є саме тим фактором, що вирізняє любомльську організацію на
фоні інших: «Там уміють працювати командою, ефективно вирішують різні питання:
і щодо доплат вчителям, і щодо підходів до скорочень працівників, а особливо –
коли йдеться про допомогу в організації дитячого оздоровлення та роботу нашого
літнього дитячого табору «Супутник».
Освітяни Любомльського району мають великий науковий потенціал, вони
завжди – серед перших».
Серед
найактивніших спілчан мальовничого Любомльського краю – знані освітяни: Любов
Степанівна Шеремета, яка очолює профком Любомльської школи №2; Ніна Юріївна
Середа – голова профкому Гущанського НВК, Юрій Петрович Мандрика – керівник
профспілки Штунської загальноосвітньої школи… Це – люди, яких обирають у колективах.
Обирають – значить довіряють.
Василь
Кибиш місію сучасної профспілки пояснює так: «Це передовсім – громадська
організація, вступ до якої добровільний. Уже ніхто давно не говорить про
стовідсоткове членство, як було колись. Тому наші спілчани – згуртовані й свідомі. У центрі
роботи передовсім – людина. У нашому випадку вчитель чи загалом – працівник
освіти. Я вважаю, що освітянська профспілка – єдина організація, яка дієво
захищає інтереси цієї категорії населення. Ми – активні, намагаємося якнайшвидше
реагувати на події, адресуємо численні звернення, запити чи клопотання до
різних інстанцій у разі потреби. Тому люди залишаються в наших рядах:
розуміють, що тільки так зможуть захистити себе».
Звичайно,
не в кожному куточку району нині створені такі умови для роботи освітян, яких
вони заслуговують, хоч на Любомльщині вони – далеко не найгірші.
«Є
села, де хотілося б кращого… Але не від нас це залежить. Дається взнаки
загальна демографічна ситуація. Меншає дітей –
затихають і освітянські осередки. Хоча в районі не закрито жодної школи!
Останнім часом лише один навчальний заклад – це школа у селі Чмикос – призупинив
роботу через недостатню кількість учнів. Будуть діти – установа запрацює
знову», – розповідає Василь Сергійович.
Окрім
рутинної щоденної роботи, у кожній із 50-ти первинних профспілкових організацій,
тут знаходять час для організації дозвілля, бо залюбки використовують нагоду за
допомогою профспілки поїхати на екскурсію в Закарпаття, Почаїв чи до
володимир-волинського Зимного…
«Наші
працівники активно беруть путівки на санаторно-курортне лікування. Час від часу
ми збираємо лідерів профспілкових комітетів для спілкування та обміну досвідом.
Традиційними є спортивні змагання для спілчан, – зазначає голова ради
профспілки. – Ми охоче долучилися до волонтерської роботи: силами профкомів
зібрати понад 100 тисяч гривень для тих, хто захищає нас на Сході України. За
ці кошти придбали військову форму, необхідне спорядження для окремих частин
ЗСУ.
Усе
– саме так, бо ніколи, навіть у найскрутніші періоди життєпису держави,
освітяни не стояли осторонь її потреб, проблем та тривог.
Олена ЛІВІЦЬКА.
На фото: освітяни району передають
спонсорську допомогу представникам військової частини; світлина на згадку під
час традиційних туристичних змагань серед працівників освіти.