Побита, зв’язана, із кляпом у роті, жертва до ранку пролежала зачиненою в будинку.
Мабуть, найменше думав про Конституцію України чоловік, який до ночі чекав свою кохану. Бо якби думав, то знав би, що у ст. 28 і 29 Основного Закону України йдеться: кожен має право на повагу до гідності та право на свободу і недоторканність.
Одначе коли цивільна дружина скористалася своїми конституційними правами і до першої ночі не з’явилася вдома, чоловік вирішив діяти зовсім не цивілізованим методом.
Під покровом осінньої ночі він прибув на одну із автозаправок Луцька, силою запхав дружину у свої «Жигулі» та повіз додому.
Поведінка коханої, очевидно, не сподобалася молодику. Бо коли вони прибули до їхнього двоповерхового особняку, благовірний вийшов із автомобіля і стукнув жінку в потилицю. А потім за руки й за ноги поніс у дім.
О другій ночі він продовжив тортури. Оскаженілий, знову двічі вдарив свою жертву кулаком в обличчя. Далі стукнув головою у віконне скло, роздягнув до спідньої білизни і зв’язав. Причому – з цинізмом: використовуючи гламурні рожевий та коричневий пасочки з метеликами й стразами.
Але цього виявилося замало. Аби жертва не могла покликати на допомогу, чоловік ухопив її за волосся і, тримаючи за нижню щелепу, запхав у рот ганчірку.
Внаслідок такої жорстокості жінка знепритомніла. Та «коханого» це не тільки не злякало. Він продовжував акт помсти. Вирвав ручку у вікнах кімнати, аби жінка їх не відчинила, не покликала на допомогу чи не втекла. А двері в будинку зачинив на ключ.
У результаті «дисциплінарних заходів» молоду жінку неможливо було впізнати! Судмедексперти констатували у неї синці навколо правого та лівого ока з поширенням на виличну ділянку, синці скроневої ділянки, вушної раковини, спинки носа, верхньої та нижньої губи з поширенням на підборіддя, синці лівого плеча і передпліччя, лівої та правої кисті, пальців, стегон, гомілок, грудної клітки, численні крововиливи на голові, зокрема й на обличчі.
За такі діяння було відкрито кримінальне провадження. Чоловіка звинуватили за ч. 2 ст. 146 «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань». Максимальна кара за це – до п’яти років позбавлення волі.
Втім за ґратами молодик не опинився. Бо його жертва не мала до чоловіка жодних матеріальних чи моральних претензій, а під час судового засідання просила суворо не карати свого кривдника.
Що спонукало жінку до подібного милосердя? Хтозна. Можливо, кохання. Може – відчуття власної провини в тому, що сталося. А може – спільна дитина, яку вони виховували, живучи в громадському шлюбі.
Словом, чоловік розкаявся, попросив у своєї жертви вибачення, активно сприяв слідству.
Суд також врахував, що молодик не мав судимості, позитивно характеризується за місцем проживання (с. Дольськ Турійського р-ну). До того ж, розлучений, має ще на утриманні неповнолітню дитину від першого шлюбу.
Таким чином, служителі Феміди визнали його винним у незаконному позбавленні волі людини, однак призначили йому два роки обмеження волі зі звільненням від відбування цього покарання, якщо протягом двох років іспитового строку чоловік не вчинить нового злочину, періодично з’являтиметься у кримінально-виконавчу інспекцію та повідомлятиме її про зміну місця свого проживання і роботи.
А от чи перестане «благовірна» ночами по заправках шастати?
Оксана БУБЕНЩИКОВА.