Як із гуртожитка університету виростають елітні квартири в центрі Луцька.
Чи то через хронічно запущений дефіцит землі, чи то через надмір «розумних і винахідливих» в обласному центрі Волині постійно то тут, то там зводять будинки, котрі перш ніж стати житловими, обростають скандалами. Отак у старих «добрих» традиціях відбулося і на вул. Огієнка, 2: спочатку інформація з паспорта об’єкта промовисто сповіщала лучанам, що розживуться вони на ще один корпус університету з гуртожитками, а потім з’ясувалося, що будують квартири для тих, хто ще може собі таке дозволити. Просто тобі «дивовижне перетворення»!
Лучани одразу звернули увагу на дивний проект університету, який чомусь був так схожий на багатоквартирний дім. І, звісно, наробили галасу. Інформація облетіла ЗМІ. Причому у кожного для цього були свої аргументи: хтось переживав за зрубані дерева, хтось – за те, що зруйнують стелу Героїв Радянського Союзу, хтось – із активної громадянської позиції, а були й такі, кому просто, очевидно, стало заздрісно, бо ж і земля вартісна, і шматок у центрі міста чималий.
Тож – коротка історія. Колись тут був штаб авіадивізії. Територія спочатку належала Луцькому гуманітарному університету. Згідно з паспортом об’єкта, будувався тут нібито «навчальний заклад із гуртожитками» під керівництвом, що й логічно, тодішнього ректора вишу Андрія Журавльова. І такий факт, може, й не викликав би жодних підозр, якби той заклад іще… існував. Бо ж на той час ЛГУ впродовж останніх двох років не набирав студентів та узагалі не проводив жодної освітньої діяльності, бо на засіданні Акредитаційної комісії України, яке відбулося ще 31 січня 2013 р., оголосили про закриття приватного вищого навчального закладу «Луцький гуманітарний університет». І про це повідомили на офіційному сайті Держінспекції навчальних закладів України. У тому ж повідомленні йшлося, що Інспекція виявила «порушення і недоліки в роботі університету», тож діяльність закладу «буде повністю припинена в липні 2013 року». А в першому паспорті у декларації про початок будівельних робіт чорним по білому написано: «від 29.01.2015 р.»…
Але то, виявляється, були квіточки, порівняно з наступною дивною непослідовністю: згодом коло будови встановили абсолютно новий паспорт. Тож нині на стадії майже здачі в експлуатацію – «ЖК «Центральний» від забудовника ТОВ «Волиньбудіндустрія».
Цікавий факт оприлюднили на сайті «Самооборони Волині». Мовляв, земля, на якій здійснюється будівництво, є власністю луцької громади і лише передана у постійне користування університету. Про таке запевняли, посилаючись на інформацію з державного акта на право постійного користування, копія котрого потрапила до їхніх рук. Згідно з цим документом, пишуть самооборонівці, землю ЛГУ було передано ще 27 січня 1999 р.
У волинських ЗМІ повідомлялося, що земельну ділянку на Огієнка двічі хотіли повернути у власність громади. Під час 59-ї та 60-ї сесій ради у 2014-му питання ставили на голосування, але… Депутати не підтримували, незважаючи навіть на той факт (це було зазначено у проекті рішення), що університет давно не користується ділянкою і за стільки років нічого там не зробив.
Не мовчав і колишній ректор ЛГУ Андрій Журавльов, він неодноразово публічно заявляв, що цю землю, мовляв, хочуть заграбастати та використати не за призначенням.
29 липня 2015 р. депутати міської ради надали дозвіл ТОВ «Волиньбудіндустрія» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки «для будівництва та обслуговування будинку сімейного типу з вбудованими приміщеннями громадського призначення» (рішення ЛМР від 29.07.2015 р., №76/14). І незмінним у цій історії лишається тільки генпідрядник – ПП «ВВС» із також доволі цікавими прізвищами власників. Роботи, до речі, згідно з оновленим паспортом, планують закінчити у 2 кварталі 2016-го. І, як уже можна пересвідчитися, цілком устигають.
Лучанин Ростислав Чапюк, котрий очолює Волинську обласну громадську організацію «Захист дітей війни», каже, що і в цій ситуації влада просто продемонструвала свою звичку не дотримуватися законів. Тому й звернувся одразу до недавно створеного Національного антикорупційного бюро України. Описав ситуацію, підтвердив її двома фото, зробленими з місячною різницею у часі. Крім того, Ростислав Степанович у тому зверненні зазначає таке:
«Будова зводиться в центрі Луцька на території викорчуваного грушевого саду. І це не просто житловий комплекс, а елітного класу, про що свідчить телереклама «5 каналу» на всю Україну про розпродаж елітних квартир у цьому комплексі, яка почала передаватися в ефір із Києва з перших чисел листопада ц. р. Злодійкуваті «інвестори» спішать розпродати квартири, щоб одержати чистоган і заховати готівку за кордоном».
Але у НАБУ вирішили переадресувати це звернення на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України в області. Відповідь не забарилася. І серед двох із половиною сторінок пояснень із посиланнями на відповідні закони України у відповіді Держархбудінспекції за підписом першого заступника голови Валерія Філончука є кілька доволі цікавих деталей. Як-от, «…Управлінням (мається на увазі управління містобудування та архітектури ЛМР, – авт.) 26.08.2015 р. проведено планову перевірку, в ході якої були виявлені порушення державних будівельних норм, стандартів і правил, а саме: розділ 4, п. 4-3-4.4, п.4.8 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво».
За вчинене правопорушення розробника проектної документації, фізичну особу-підприємця Савченка Олега Геннадійовича притягнуто до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (постанова від 08.09 2015 №4/1859).
Генеральним підрядником ПП «ВВС» порушено вимоги розділу 1 п. 1.17; розділу 2 п. 2.2.1; ДБН А.3.1-5.2009 «Організація будівельного виробництва», ПП «ВВС» притягнуто до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (постанова №5/1860 від 08.09.2015), керівника приватного підприємства «ВВС» Савчука В. Я. притягнуто до адміністративної відповідальності (постанова № 5/1860 від 08.09.2015)».
Цікаво, що ж таке і на скільки напорушували генпідрядник і проектант?
Далі ще йдеться про те, що є договір про купівлю-продаж незавершеного будівництва від 16.06.2015 р. ТОВ «Волиньбудіндустрія» та рішення міськради, котре ми вже згадували, про дозвіл на розробку проекту землеустрою.
Як неодноразово доведено гірким українським досвідом, уся ця дозвільно-документальна катавасія більше нагадує звичайну схему зведення житлового будинку, так би мовити, під прикриттям. Воно й очевидно: в гуртожитку такі вартісні нині квадрати житлової площі продати не вийде, тоді як у будинку – будь ласка, і то – дорого!
…І в усій цій історії поки тільки один приємний момент: 8% квартир, за рішенням депутатів міськради, віддадуть бійцям АТО. Хоча б якась плата громаді міста.
Світлана ДУМСЬКА.
Замість післяслова.
Вся ця історія з перетворенням гуртожитку в житловий комплекс відбувалася саме тоді, коли Держархбудінспекція втрачала свої повноваження, а нещодавно створене профільне управління при міськраді їх іще не набуло. Структура вже працює. Тому ми, відповідно, звернулися із запитом. Очікуємо відповіді на кілька важливих запитань.
Ростислав Чапюк своєю чергою запевняє, що повторно звертатиметься до НАБУ.
Шкода тільки, що ніхто й ніколи вже не відповість, скільки таких «гуртожитків» набудували в Україні? Та й чи будуть колись покарані справжні ділки?