Функціонери замість професіоналів?!
Про Анатолія Бондарєва не чув хіба що лінивий. Особливою
шаною та повагою користується його ім’я у спортивних колах нашої держави, та й поза її межами
також. Героїчний воїн. Талановитий спортсмен. Унікальний тренер. Чуйний чоловік
та батько. Надійний та чесний колега… Це – далеко не всі чесноти Анатолія
Івановича.
Народився наш герой
у 1961 р., у славній українській родині, здобув вищу освіту, за плечима 39
років тренерсько-викладацького стажу. Він – Заслужений
тренер України, Заслужений працівник фізичної культури і спорту України. А ще –
учасник війни в Афганістані,в яку радянську імперію втягнуло свого часу найвище
партійне керівництво і інтереси якого довелося захищати і волинянам. Саме в цій
далекій азіатській країні і втратив Анатолій Бондарєв руку під час виконання
бойового завдання. Він, до речі, взагалі міг уникнути служби в «гарячій точці»
і відбути своїх 2 роки в якійсь армійській спортроті, але не став ховатися за
спинами інших, до кінця виконав свій військовий обов’язок…
Навіть ампутація
правої руки не стала перешкодою на шляху його бажань та не завадила самому
успішно боротися на татамі, а ще ростити фізично та морально загартовану
молодь, виховувати справжніх патріотів нашої незалежної держави.
До речі, за участь
у війні в Афганістані Анатолій Бондарєв нагороджений орденом Червоної зірки,
медалями «Воїну-інтернаціоналісту» та «Від вдячного афганського народу». Та це
далеко не всі його відзнаки. Вони є і за мирну звитягу. Це – орден «За заслуги»
ІІІ ступеня, Почесна грамота Кабінету Міністрів України, нагрудний знак
Міністерства освіти і науки України «Відмінник народної освіти», відомчі та
ювілейні медалі різних ґатунків. Поза всіляким сумнівом – він гордість
Волинського краю та всієї України. Таких, як кажуть, на руках треба носити. А
що він тактовний педагог і водночас вимогливий тренер, я знав не з чужих слів,
а від свого внука Владислава, який успішно займався дзюдо під орудою Анатолія
Івановича.
У 1987 р. Бондарєв
закінчив Луцький державний педагогічний інститут (нині Волинський національний
університет) імені Лесі Українки, де отримав кваліфікацію вчителя історії і
суспільствознавства середньої школи, другу вищу освіту здобув у тому ж виші, отримавши кваліфікацію викладача
з фізичного виховання, фахівця з фізичної реабілітації.
Звичайно,
журналісти намагаються якомога менше завантажувати читачів різною циферією, аби
не перевантажувати людей. Та в цьому випадку без цифр, які вказують на
хронологію подій, аж ніяк не обійдемося. Вони відтворюють життєвий та творчий
шлях людини, з якої братимуть приклад ще й майбутні покоління.
З 1982 р. Анатолій
Бондарєв розпочав свою тренерську діяльність у ВДФСТ «Колос», де через три роки підготував три майстри спорту СРСР.
З 1987 р. він стає
основним організатором проведення чемпіонату СРСР з дзюдо серед представників профспілок,
в яких брали участь 12 спортивних товариств. З його ініціативі та при
безпосередній участі підготовлено два чемпіони ВЦРПС профспілок, а також одного
срібного та чотири бронзових призери, які брали
участь ще в Чемпіонаті СРСР з дзюдо серед молоді, що проходив у м.
Луцьку, згодом у тому ж році в м. Чайковську (Росія) на Чемпіонаті СРСР з дзюдо
серед сільських спортсменів товариства «Урожай» два спортсмени стали чемпіонами
і один зайняв 5-те місце.
З 1982 до 1991 рр.,
працюючи у товаристві «Колос», Анатолій Іванович підготував 8 майстрів спорту
СРСР з дзюдо, 12майстрів СРСР з боротьби самбо, 3-ох чемпіонів та 8 призерів Чемпіонатів
України з дзюдо, 5 чемпіонів і 8 призерів Чемпіонатів України з боротьби самбо,
2 чемпіони та одного срібного і 4 бронзових призери ВЦРПС профспілок із дзюдо
серед молоді, плюс одного срібного і 2 бронзових призери ВЦРПС профспілок з
боротьби самбо серед молоді.
Анатолій Іванович
тридцять років (з 1991 до 2021 рр.) був директор спортивної школи в Луцьку,
котру відкрив через Міністерство освіти України. Проблем за період його
керівництва ніяких не виникало.
– На моє 60-річчя приїхав призер Олімпійських
ігор в Сіднеї, щоб мене привітати. Приємно на душі, – зізнається герой
розповіді і додає цікаву деталь. – Знаєте, нема ні одного тренера в області, щоб
у нього були призери Олімпійських ігор, Чемпіонатів світу! У мене два
Заслужених майстри спорту, вісім міжнародного класу та близько триста майстрів
спорту України з самбо, дзюдо, сумо! Горджуся, що зростив таку плеяду
спортивних знаменитостей. У свої
шістдесят я спокійно з 32-кілограмовою гирею на два оберти жонглюю і більше
сорока разів її піднімаю. Є купа спортсменів, які навіть двома руками такого не
можуть зробити…
– Заради цікавості, скажіть, пане Анатолію, відколи Ви
особисто розпочали тренуватися?
– Сам я почав
тренуватися в 1971 р. Через два роки став чемпіоном України з греко-римської
боротьби серед юніорів. Але мене перевели до іншого тренера, він почав мене
ображати. Тому змушений був перейти на самбо й дзюдо. Тобто, з шістдесяти прожитих
років п’ятдесят я в спорті. Півтора року прослужив в Афганістані у розвідроті в
спецназі. Був у відпустці як один із кращих, маю бойові нагороди, зокрема,
орден Червоної зірки. Про мене свого часу навіть писала газета «Советский
спорт»!
Анатолія Івановича
характеризує висока вимогливість до дорученої ділянки роботи, професіоналізм у
вирішенні завдань щодо реалізації державної політики у галузі фізичної культури
та спорту, пошук ефективних форм та методів роботи.
Кредом його
керівництва та життя служив успіх колективу закладу. Він володіє високим
професійним рівнем знань, досвідом, авторитетом, любов’ю до своєї роботи,
вмінням контролювати складну змагальну ситуацію, почуттям реальності та
впевненості приймати самостійно відповідальні рішення. Неодноразово був
удостоєний звання «Кращий тренер року», а за підсумками спортивних досягнень школа постійно
займала ІІ-ІІІ місця в області.
Анатолій Бондарєв
одночасно очолював Волинські обласні федерації дзюдо, боротьби самбо та бойового самбо, з сумо Волині,
що дає можливість узгоджувати організаційні питання відносно проведення
республіканських, міжнародних змагань та участі в них спортсменів області.
Плідністю та високою результативністю завдяки організаторським здібностям
Анатолія Івановича відзначалася
співпраця з федераціями дзюдо,
самбо та сумо України.
За період роботи на
посаді керівника у новоствореному комунальному закладі «Волинська обласна
дитячо-юнацька спортивна школа з видів боротьби» Волинської обласної ради з березня
2013 р. підготовлено більше 40 майстрів спорту України з видів боротьби (дзюдо,
боротьби самбо, бойове самбо та сумо), 2 МСУМК з сумо, один МСУМК з боротьби
самбо, виховано чемпіонів та призерів чемпіонатів України та Кубків України з
дзюдо, боротьби самбо (бойовий розділ) та сумо, срібну призерку чемпіонату світу
з боротьби самбо (2020 р.), срібного призера Кубка Європи з дзюдо (2021 р.),
призерів чемпіонатів Європи з боротьби самбо та сумо, спортсменів, які входять
до складу національних збірних команд України (основний, кандидати, резерв) з
даних видів спорту, а також підготовлені призери та учасники чемпіонатів Європи
та світу з даних видів спорту.
Крім підготовки
спортсменів вищих досягнень, під керівництвом Анатолія Бондарєва заклад набув
статусу основного організатора в області щодо проведення Всеукраїнських і міжнародних змагань,
пріоритетним напрямком яких є досягнення високих показників в
навчально-виховній та організаційно-спортивній роботі.
Саме такими
постатями у різних асиметріях життя славилася та й далі продовжує славитися Древня
Волинська земля – одна зі складових нашої Української держави, що нині стала на
прю з російсько-путінською ордою.
Володимир ПРИХОДЬКО.
На фото: Анатолій Бондарєв зі своїм вихованцем та
дружинами.