Змова різників і ковбасників

Ішлося, зокрема, про дотацію як стимул годувати молодняк ВРХ та свиней.

Пропозиція хороша. Бо хоча для її отримання господар мусив подбати за документи на тварину, однак що три місяці міг розраховувати на гроші за теля чи порося, а потім, офіційно продавши тварину м’ясопереробному підприємству, отримати по 2,50 грн за кіло зданого бичка (вагою від 330 кг), по 1,50 грн за кіло м’яса свині, котра важить 100-120 кг, або по гривні за кілограм м’яса свині вагою 120-150 кг.

Якщо врахувати, що на Волині працює 160 тис. особистих селянських господарств, то на державну підтримку пристали далеко не всі. Хоча зараз, як зазначив директор департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Юрій Горбенко, документи на виплату подано щодо 1,5 тис. голів худоби та свині, і таким чином селяни вже отримали понад мільйон гривень.

Одначе коли селяни повірили, а керівники стали звітувати про позитивну динаміку, палки в колеса почали ставити… заготівельники та переробники м’яса.

Проблема виявилася настільки серйозною, що за її вирішення взялася облдержадміністрація. Зокрема – заступник голови Віталій Карпюк і департамент агропромислового розвитку.

Під час чергової наради з цього питання Віталій Володимирович зізнався: більшість заготівельників та переробників або взагалі перестали купувати у людей тварин, або – працюють за чорними чи сірими схемами. Іншими словами, сьогодні волинське село стало заручником змови різників та ковбасників.

– Був час, заготівельна ціна доходила до 18-20 гривень за кілограм ВРХ. Нині ж бачимо домовленість тримати одну ціну – 10-12 гривень. Як наслідок – селяни за якісне м’ясо недоотримують, зате вартість ковбаси та шинки лишається такою ж високою, – не без емоцій звернувся Віталій Карпюк до присутніх на нараді представників м’ясопереробних підприємств.

Та на цьому різники й ковбасники не зупинилися. Побачивши, що за здану тварину селянин отримує від держави доплату, вони стали ігнорувати вимогу видавати господарям підтверджувальні документи. А окремі підприємці занадилися з-за кордону привозити дешеву м’ясну масу, з неї робити дорогу ковбасу, а виручку – в кишеню. Причому нерідко замішаними у чорних та сірих схемах опиняються сільські голови.

– Зараз ми говоримо не про турботу за господаря, не про якісну продукцію, а про гроші, запаковані в ковбасу (хоча й ковбасою це назвати важко), – зауважив Віталій Карпюк. 

Адже чимало волинських виробників свою розрекламовану продукцію насправді роблять із польської свинячої шкури та «курячого м’яса механічної обвалки». Що то за «м’ясо», начальник головного управління ветеринарної медицини у Волинській області Богдан Лозинський розповів:

– Коли з курки чи індика забирають усю тушу, отримують шкуру, кості і на них – залишки м’яса. Все це дрібно перемелюють та називають «куряче (індиче) м’ясо механічної обвалки». Причому така м’ясоподібна маса дуже небезпечна у зберіганні. Бо в ній швидко «оселяються» небезпечні для здоров’я мікроорганізми, які провокують гостре харчове отруєння, – повідомив Богдан Васильович. – За кордоном м’ясо механічної обвалки використовують хіба на корм для тварин. А українські стандарти дозволяють подібні відходи пускати на продукти харчування. Ось підприємці тим і користуються.

Причому дехто настільки спокусився на майже дармові закордонні відходи, що вже й про совість забув. Отож, до чорного списку, озвученого Віталієм Карпюком, потрапило чимало підприємців:

– Ковбасний цех ПП «Кобак М. М.» свою продукцію майже наполовину виготовляє з імпортованої сировини. Протягом останнього часу він завіз із-за кордону і поклав у ковбасу майже 25 тонн отої курячої маси і понад п’ять тонн шкіри. Подібна картина – у ковбасах рожищенського товариства «Агропрод», ковбасний цех ТзОВ «Торговий дім «М’ясопродукт», ПП Ящинського з Горохова. І це при тому, що на останній зустрічі із заготівельниками та переробниками ми просили скоротити імпорт м’ясної сировини, перейти на волинську свиню та худобу й урешті допомогти селянам отримати дотацію.

Одначе ситуація фактично не змінилася. Навіть якщо тварину на забій купують у волинського господаря, то роблять це не офіційно. Як результат, із 260 свиней в одноосібників закуплено (за документами) всього десять голів домашніх тварин. Хіба можна повірити в такі цифри?!

– Із усіх м’ясопереробних підприємств лише п’ять звітують про заготівлю худоби та свиней. Це при тому, що зараз піднімається питання, аби кожен заготівельний пункт навіть касовий апарат встановив і належно платив податки. Тому, – додав Віталій Володимирович, – за чесну роботу я щиро дякую «Ковельським ковбасам», фермерському господарству «Поляна» із села Тростянець, товариству «Спартак» із Турійського району та забійному пункту ТзОВ «Спартак» із Любешівщини.

Щоби врегулювати ситуацію з імпортованою вторсировиною, нарадами обласного рівня не обійтися. Звернення до волинських депутатів у Верховній Раді допомогло на рівні парламенту підняти проблему «змови різників та ковбасників». Із вересня законотворці мають обговорити зміну до державних стандартів, аби заборонити ввозити з-за кордону «м’ясо механічної обвалки» чи іншу вторсировину, якою потім годують українців.

Хоча вірити у прийняття позитивного рішення не зовсім випадає. Адже для багатьох депутатів, зокрема Верховної Ради, подібні зміни можуть суттєво вдарити по бізнесу.

Тож доки цей «клубок» почнуть розкручувати на столичному рівні, керівники області самі повинні докластися до вирішення проблеми. Хоча й це, – показує досвід, – не завжди просто.

Ветеринарна міліція, як зізналися її керівники, здебільшого безсила і чотири її інспектори для цілої області – то крапля в морі. Тим паче, закон зобов’язує попереджати підприємство про перевірку. А за тих десять днів, що дають бізнесмену ветміліціонери, можна все виробництво привести до належного стану. Відтак робота контролюючої служби зазвичай зводиться до перевірки сировини, яка транспортується. А на неї переважно є потрібна документація.

От і виходить: у документах усе законно, в реальності ж – цілковита беззаконність.

– І найприкріше, що доволі часто така ковбаса потрапляє у школи та садочки, – зазначив Віталій Карпюк. – Я сам ковбаси не їм, і виступаю проти постачання сосисок, якими годують наших дітей. На Волині перевиробництво м’яса. Це означає, що потрібно виходити на фермерів та одноосібників, домовлятися й у навчально-виховні заклади постачати дійсно якісне м’ясо.

Не дивно, що на фоні споживання низькосортної продукції на Волині різко побільшало отруєнь. Головний державний санітарний лікар області Наталія Янко інформувала: цього року кількість гострих кишкових інфекцій зросла на 42%, сальмонельозу – на 60%. І це ще не кінець. Заклади освіти, попри близькість нового навчального року, не спішать укладати договори про перевірку якості питної води. Хоча Львівська та Житомирська області вже пожинають плоди подібних зволікань, констатуючи в дітей спалахи захворювань, що з’являються через неякісну воду, і передаються під час безпосереднього контакту з хворим.

– Зараз наші освітяни саме проводять конкурсні торги на постачання продуктів харчування у школи й дитсадки. Думаю, доцільно буде у склад тендерної комісії вводити й фахівців санітарно-епідеміологічної служби та ветеринарної медицини, – запропонував Віталій Володимирович.

Остаточне рішення щодо учасників «м’ясної змови» буде прийняте у вересні, коли заступник голови облдержадміністрації збере на нараду представників контролюючих органів, заготівельників та переробників. За показниками імпортованої м’ясосировини, рівня зарплати на переробних підприємствах, сплаті податку і вчасності розрахунків за продукцію Віталій Карпюк пообіцяв зробити висновки. А щоби результати все-таки були позитивними, вже зараз відповідні листи отримають міські голови та голови районних держадміністрацій. Бо саме вони першими повинні бачити й реагувати на факти зловживань чи порушень прав своїх жителів.