Телеканал
«Россия-1» показав 5 із 8 серій історичної драми «Зулєйка відкриває очі» про
примусову депортацію «кулаків» (укр. версія – «куркулів», – ред.) у віддалені
районі Сибіру та Крайної Півночі під час сталінської колективізації. І хоча
основні центральні пропагандистські канали країни-агресора в Україні цілком правильно заблоковані, цей фільм – справді повчальний та корисний…
Чи не вперше за часи існування путінської Росії у
вільному доступі – екранізація знаменитого роману Гузелі Яхіної. Татарська актриса Чулпан Хаматова грає роль селянки Зулєйхи, котра через поневіряння таки знаходить щастя
на березі річки Ангари…
«Критик Антон
Хітров розповідає, чому проєкт, хоча й виявився несміливим та непереконливим,
так роздратував аудиторію, – зазначає опозиційний до Кремля портал «Медуза»,
редакція якого знаходиться в Латвії.
За тиждень показів у «Зулєйхи» виникло стільки
недоброзичливців, що висувати якісь претензії творцям телесеріалу не видається
можливим.
«Сталіністів ображає «очорнювання» радянської
історії, татарів-патріотів – інтимна сцена в мечеті та похмура картина
повсякденного життя народу. Чуплан
Хаматова, яка зіграла головну роль, повідомила, що їй масово посилають
прокляття і одні, і другі.
В основі серіалу – суперуспішний роман Гузєлі Яхіної, котрий розповідає про
депортацію «кулаків» (укр. версія сталінської характеристики – «куркулі», – ред.) у 30-их роках минулого століття
на території СССР.
Зулєйка живе в глухому татарському селі, виконуючи
всі вказівки старшого на 15 років чоловіка Муртази
та його матері, яку вона назвала Упирихою.
Муртаза як господар не хоче задарма
віддавати в колгосп своє зерно, і коли везе його ховати в ліс, командир
продзагону РККА Ігнатов убиває
селянина.
Він же ж депортує молоду вдову та інших членів родин
«кулаків» у Сибір. Там, на березі Ангари, люди різних націй і професій учаться
виживати в умовах суворої реальності. Як не дивно, Зулєйці депортація приносить більше щастя, ніж її попереднє життя. Вона
зустрічає коханого (зрозуміло, що це вбивця її чоловіка Муртази – чекіст Ігнатов),
стає матір’ю, найголовніше, стає незалежною. Ось це і стає головною сенсацією
телесеріалу!
Колективізація та гоніння на «кулаків» («куркулів»)
розпочалися після Постанови ЦК ВКП(б) від 30 січня 1930 р. «Про заходи щодо
ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Особисто
кремлівський диктатор Іосіф Сталін проголосив
політику «ліквідації куркульства як класу». Станом на початок 1932 р. у
колгоспи передали 15 млн га «куркульських» ґрунтів. Якщо у 1928 р.
розмір «куркульського» господарства досягав у середньому 4,5 га, отже, на
конфіскованих землях мало розташовуватися 3,3 млн господарств із більш ніж
15 млн мешканців, із яких 10 млн заслали на Сибір та райони Крайньої
Півночі.
Саме розкуркулення та колективізація і стали однією
з причин Голодомору 1932-1933 рр.
Слід зазначити, що Волинь зокрема і Західна Україна загалом
на той час були в складі Другої Речі Посполитої, тому перша хвиля
колективізації її оминула. Прем’єрна спроба відібрати в селян землю і майно
почалася одразу після «звільнення» в «золотому вересні» 1939 р., а основні
репресії та депортації відновилися навесні 1944 р. і тривали майже 10 років
поспіль. За офіційними даними, станом 1 серпня 1947 р. в західних областях
України ще нараховувалося 16 тис. 374 так званих куркульських господарств.
Крім опору самих селян зі сталінською
колективізацією послідовно боролися й відділи бандерівської УПА, її
антиукраїнську суть пояснювали пропагандисти ОУН(б).
Оскільки й зараз в Україні проживає чимало
організаторів колективізації та депортацій і їхніх нащадків, а також осіб, які
добряче поживилися за рахунок колгоспів і під час їхнього існування, і
внаслідок так званого «розпаювання», то можна не сумніватися, що «Зулєйка
відкриває очі» викликала б шквал дискусій і в Україні.
Ілюзії минулого так просто в минуле не відходять…
Світлана
КОМА.
На
фото порталу «Медуза»: кадр із телесеріалу «Зулєйка відкриває очі».