Чому дух
компартійного свавілля досі не вивітрився з найвищих кабінетів державних
установ Волині?!
Заступника директора Державного архіву Волинської області Марію Багнюк, яка до приходу до влади
екс-директора автозаводу і колишнього голови облдержадміністрації Володимира Гунчика виконувала
повноваження директора установи, була незаконно звільнена горе-губернатором.
Але суд відновив справедливість!
«Волинська
газета» в числі небагатьох видань намагалася допомогти
захистити незаконно звільнену від свавілля чиновника, написала про цей кілька
репортажів із залу суду, але в першій інстанції Марія Багнюк програла справу… Можливо, тому, що суд знаходиться в
м. луцьку, де на той час воссідав на губернаторському троні Володимир Гунчик?
Та справедливість існує лише тоді, коли за неї боротися. Марія Багнюк, як і обіцяла, не склала
зброю. І – перемогла!
Як повідомили колеги з порталу «ВолиньUA», Марію Багнюк поновили на посаді через суд, визнавши її звільнення з
цієї посади незаконним. Такою є постанова Львівського апеляційного
адміністративного суду, який задовольнив позовну заяву Багнюк Марії Григорівни до Волинської обласної державної
адміністрації, голови Волинської облдекржадміністрації Володимира Гунчика, Державного архіву Волинської області та
директора Державного архіву Волинської області Сергія Карасюка.
Після перемоги «Революції гідності» заступник директора Державного архіву
Волинської області Марія Багнюк після
виходу на пенсію Володимира Гики тривалий
час виконувала обов’язки директора архівної установи. Фактично на ній і
трималася робота всієї архівної установи, адже Марія Григорівна відпрацювала в ній усе свідоме життя, починавши з
найскромнішої посади і дорісши до фактичного керівника.
«Проте з приходом на посаду голови Волинської ОДА Володимира Гунчика потрапила в немилість до його ставленика Сергія Карасюка, котрий вирішив усунути
свого заступника з посади руками «губернатора», готуючи йому до підписання
протиправні розпорядження. Не погоджуючись із упередженими підходами до
державної служби, Марія Багнюк
подала на таких держпосадовців позов до адміністративного суду. Судова тяганина
тривала з вересня 2017 року по травень 2018 року», – зазначає «ВолиньUA».
Зрештою,
Львівський апеляційний адміністративний суд постановив:
– Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Волинської ОДА від
10 жовтня 2016 року №460 «Про внесення змін до Положення про Державний архів
Волинської області».
– Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Волинської ОДА від
27 жовтня 2016 року №486 «Про затвердження нової редакції Положення про
Державний архів Волинської області».
– Визнати протиправним та скасувати наказ директора Державного архіву
Волинської області від 20 жовтня 2016 року №40-ОС «Про затвердження структури
Держархіву області».
– Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Волинської ОДА від
19 січня 2017 року №8-ос «Про переведення Багнюк М.Г.». – Поновити Багнюк М.Г.
на посаді заступника директора Державного архіву Волинської області з 19 січня
2017 року.
– Зобов’язати Державний архів Волинської області нарахувати та виплатити на
користь Багнюк Марії Григорівни різницю в заробітку за час виконання роботи на
посаді заступника начальника відділу формування НАФ та діловодства Державного
архіву Волинської області з 19 січня 2017 року по 16 травня 2018 року.
Та чи зупиниться на цьому чинна влада? Чи й далі продовжуватиме боротьбу з
Марією Багнюк, яка за період вимушеного безробіття втратила здоров’я?
І чи не пора вже волинським прокурорам порушити кримінальне провадження
щодо самого Володимира Гунчика, який за час перебування на державній посаді
діяв так, що є підстави і в справі щодо Марії Багнюк, і щодо роздержавлення «Волинської
газети», і в багатьох інших схожих ситуаціях проаналізувати їх на предмет присутності
зловживання владою та службовим становищем?
Світлана
КОМА.
На фото
прес-служби Державного архіву Волинської області: корпус №2 найголовнішої
архівної установи колись був сховищем документів обкому КПСС, але дух червоного
свавілля не вивітрився ні з кабінету незаконно призначено на місце Марії Багнюк
директора Сергія Карасюка, ні з крісла, на якому воссідав Володимир Гунчик.
Коментар до
статті 364 Кримінального кодексу України (Зловживання владою або службовим
становищем)
«1. Зловживання владою або службовим
становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах
або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового
становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду
охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи
громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, –
карається виправними роботами на
строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі
на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Ті самі діяння, якщо вони
спричинили тяжкі наслідки, –
караються позбавленням волі на строк
від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Дії, передбачені частинами першою
або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу, –
караються позбавленням волі на строк
від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Примітки: 1.
Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції
представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах,
в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з
виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських
обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.
2.
Службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства, які
виконують обов’язки, зазначені в пункті 1 цієї примітки.
3. Істотною
шкодою у статтях 364. 365, 367, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних
збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує
неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
4. Тяжкими
наслідками у статтях 364-367, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних
збитків, вважаються такі, які у двісті п’ятдесят і більше разів перевищують
неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
1.
Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності
трьох спеціальних ознак в їх сукупності:
1)
використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам
служби; 2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих
інтересах або в інтересах
третіх осіб;
3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та
інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або
інтересам юридичних осіб. Відсутність однієї із зазначених ознак свідчить про
відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364.
Таким чином,
з об’єктивної сторони цей злочин може мати такі форми: 1) зловживання владою,
що завдало істотної шкоди; 2) зловживання службовим становищем, що завдало
істотної шкоди.
Під
зловживанням владою слід розуміти умисне використання службовою особою, яка має
владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред’явлення
вимог, а також прийняття рішень, обов’язкових для виконання іншими фізичними чи
юридичними особами. Зловживати владою може як представник влади, так і службова
особа, яка виконує організаційно-розпорядчі обов’язки, оскільки остання також
має владні повноваження, що розповсюджуються на підпорядкованих Їй осіб.
Зловживання
службовим становищем – це будь-яке умисне використання службовою особою
всупереч інтересам служби своїх прав і можливостей, пов’язаних з й посадою. У
цілому зловживання, службовим становищем – це більш широке поняття, воно
охоплює зловживання владою, оскільки використовувати всупереч інтересам служби
службова особа може і владні права та можливості, якщо вона ними наділена.
Зловживання
владою або службовим становищем передбачає наявність взаємозв’язку між
службовим становищем винного і його поведінкою, яка виражається в незаконних
діях або бездіяльності, Службова особа при зловживанні у будь-якій формі прагне
скористатися своїм службовим становищем, яке передбачає як наявність
Передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами повноважень (прав і
обов’язків), так і наявність фактичних можливостей, які надає їй сам авторитет
посади (її загальновизнана вага, важливість, впливовість).
Словосполучення
всупереч інтересам служби передбачає, що службова особа не бажає рахуватися з
покладеними на неї законом чи іншим нормативно-правовим актом обов’язками, діє
всупереч їм, не звертає увагу на службові інтереси. Про поняття цієї ознаки
детальніше див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу.
Під
інтересами служби слід розуміти, насамперед, інтереси держави взагалі, і крім
того, інтереси певного органу, підприємства, установи або організації, що не
суперечать, не протиставляються інтересам держави. Тому дії службової особи,
вчинені у вузьковідомчих інтересах на шкоду загальнодержавним інтересам чи
інтересам інших підприємств, установ та організацій, також можуть визнаватися
вчиненими всупереч інтересам служби.
Про поняття
істотної шкоди див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього
розділу. Фактичне настання істотної шкоди необхідно для визнання цього злочину
закінченим, адже склад його за своєю конструкцією є матеріальним. Необхідною
ознакою об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 373, є наявність
причинного зв’язку між зловживанням владою або службовим становищем і істотною
шкодою.
2. Суб’єктом
зловживання владою або службовим становищем може бути лише службова особа. Про
поняття службової особи, див. коментар, викладений у Загальних положеннях до
цього розділу.
3. З
суб’єктивної сторони цей злочин характеризується умисною або змішаною формою
вини.
Корисливий
мотив, інші особисті інтереси та інтереси третіх осіб є обов’язковими ознаками
зловживання владою або службовим становищем і підкреслюють той факт, що цей
злочин може бути вчинено під впливом саме таких спонукань.
Корисливий
мотив можна визначити як прагнення службової особи шляхом зловживання владою
або службовим становищем отримати незаконну матеріальну вигоду (отримати майно,
майнові права, звільнитися від особистих майнових витрат тощо).
Інші
особисті інтереси як мотив зловживання владою чи службовим становищем полягають
у прагненні отримати вигоду немайнового характеру, обумовлену такими
спонуканнями, як кар’єризм, заздрість, протекціонізм, бажання отримати взаємну
послугу, заручитися підтримкою у вирішенні якого-небудь питання, приховати свою
некомпетентність і т. п. Інші особисті інтереси можуть проявитися і у зв’язку з
бажанням помститися кому-небудь, отримати перевагу у недобросовісній
конкурентній боротьбі та ін. Наприклад, почуття кар’єризму спонукає службову
особу вчинити дії, які можуть задовольнити її прагнення просунутись по службі,
що об’єктивно не відповідає досвіду, знанням, моральним якостям цієї особи.
Інтереси
третіх осіб необхідно розуміти як такі. що не охороняються у даному випадку
законом. Прагнення їх задовольнити є своєрідним аморальним, мотивом службової
особи. Таке бажання може збігатися, наприклад, з негативним розумінням
кар’єризму, наведеним вище, якщо кар’єра залежить від третьої особи, або
проявитися у незаконному наданні послуг, переваг родичу, знайомому, звільненні
Їх від передбачених законом обов’язків, догідництві перед начальником і тощо.
Третіми особами можуть бути родичі, приятелі, знайомі, начальники службової
особи, які бажають разом з останньою скористатися правами, які належать їй за
посадою, або пов’язаними з посадою можливостями.
4.
Кваліфікуючою ознакою злочину є спричинення тяжких наслідків (ч. 2 ст. 364), а
особливо кваліфікуючою – вчинення його працівником правоохоронного органу (ч. З
ст. 364). Про поняття тяжких наслідків див. коментар, викладений у Загальних
положеннях до цього розділу, а про поняття працівник правоохоронного органу –
коментар до ст. 342.
(http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/361.php).