Якщо хтось забув, то після повалення режиму президента-втікача віктора януковича Україна знову повернулася до конституційної парламентсько-президентської республіки. Це означає, що більшість посад в Кабінеті Міністрів включно з Прем’єр-міністром України формує Верховна Рада України. Президентська сфера повноважень охоплює лише посади Голови СБУ, Міністра оборони та Міністра закордонних справ.
Тоді чому 4 вересня в державі виникла криза влади, яку ніхто з експертів не помітив?
Але все за порядком.
3 вересня в соціальних мережах, а не на офіційному сайті парламенту, Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук поширив заяви кількох міністрів про добровільну відставку. Йшлося, насамперед, про віце-прем’єр-міністра Ірину Верещук та… Міністра закордонних справ Дмитра Кулебу. До останнього посадовця ніхто з керівників держави, насамперед, його прямий начальник Президент Володимир Зеленський ніяких претензій не озвучував.
То чому ж на Банковій вирішили провести чергову «велику» спецоперацію, цього разу кадрову, на рівні уряду?
Навіть неозброєним оком видно, що позаконституційний орган під назвою Офіс президента на чолі з Андрієм Єрмаком здійснив дії, які схожі на легітимізацію свого статус-кво. Тобто, частина чиновників із цієї структури прямувала в крісла міністрів, а щоб це могло відбутися, то потрібні були вакантні посади. І ось тут на перший план виходить керівник Офісу президента Андрій Єрмак. Саме, як мінімум, 2 наближені до нього людини висувалися на ключові пости. Насамперед Андрій Сибіга, Перший заступник міністра закордонних справ, який до квітня ц. р. працював в Офісі президента. Він кадровий дипломат, і до професійних потуг претендента загалом ніяких зауважень не виникає. Хіба що наближений до Андрія Єрмака. Але сьогодні на Банковій це плюс.
Але ще один однокурсник Андрія Єрмака – теж кадровий дипломат – Микола Точицький із посади заступника керівника Офісу президента раптом вирішив перейти на посаду… Міністра культури та стратегічних комунікацій. Такого міністерства взагалі немає в структурі української влади, є Міністерство культури та інформаційної політики, котре до відставки очолював Олександр Ткаченко (зник у невідомому напрямку, чи не в Лондоні?), а потім як т. в. о. міністра Ростислав Карандеєв.
Так от: він не має ніякого відношення ні до галузі культури, ні до мистецької сфери, ні до масмедіа! Він був однокурсником Андрія Єрмака, а до призначення в Офіс президента працював на дипломатичній ниві. Чим керувався Денис Шмигаль, який тільки пізно ввечері 4 вересня заручився формальною підтримкою фракції «Слуга народу» а офіційно вніс цю кандидатуру на розгляд парламенту, традиційно нічого не відомо.
Але це сталося після демаршу народних депутатів після голосування у Верховній Раді за відставку групи посадовців. І якщо з більшістю заявників проблем не виникло, то зняття з посад Голови Фонду держмайна Віталія Коваля та Віце-прем’єр-міністра України Ірини Верещук стався повний провал: їх залишили.
Відставили тільки Олександра Камишіна з посади Міністра з питань стратегічних галузей, Дениса Малюську з посади очільника Мін’юсту, Ольгу Стефанішину з посади Віце-прем’єр-міністра з євроінтеграції та Руслана Стрільця з посади голови Міністра захисту довкілля та природних ресурсів.
Розуміючи, що і під час голосування за відсторонення Міністра закордонних справ Дмитра Кулеби станеться те саме, спікер Руслан Стефанчук був змушений оголосити перерву, а потім на зустріч із депутатами фракції «Слуга народу», чого вже давненько не було, поїхав Президент Володимир Зеленський.
Що Глава держави в критичний період особисто переконує своїх соратників, немає нічого дивного. Так робили і вже згадуваний віктор янукович, і попередній Президент Петро Порошенко. Але ці кроки означають про втрату керованості Президентом своєї фракції в парламенті. Та й, за Конституцією, саме парламент, а не Офіс президента, повинен формувати Уряд!
Ввечері 4 вересня нарешті поширилася новина: до Верховної Ради надійшли подання премʼєр-міністра про призначення низки міністрів. Подання надійшли за пропозицією депутатської фракції «Слуга народу», яку в чомусь вдалося переконати.
Віце-премʼєр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, міністром юстиції пропонується призначити Ольгу Стефанішину.
Віце-прем’єр-міністром з відновлення України, міністром розвитку громад та територій– Олексія Кулебу.
Міністром аграрної політики та продовольства– Віталія Коваля.
Міністром молоді та спорту– Матвія Бідного.
Міністром захисту довкілля та природних ресурсів– Світлану Гринчук.
Міністром у справах ветеранів– Наталію Калмикову.
Міністром з питань стратегічних галузей промисловості– Германа Сметаніна.
Міністром культури та стратегічних комунікацій– Миколу Точицького.
Глава держави повинен офіційно висунути кандидатуру Андрія Сибіги після відставки Дмитра Кулеби.
Голосувати запланували 5 вересня. Спочатку таки зняти з посад Віталія Коваля та Ірину Верещук (вона вже заявила, що переходить на роботу в… Офіс президента під керівництвом Андрія Єрмака), а потім призначити нових посадовців.
І ці голосування стануть лакмусовим папірцем на те, яка ж система влади функціонує в Україні? Парламентсько-президентська чи якась інша?
Остап КАЛИНА.
На фото порталів «Главком» та «Читомо»: висуванець президента Андрій Сибіга; висуванець Офісу президента Микола Точицький.