«Па данним ссср, гєрманія также нєуклонна саблюдаєт условія савєтско-гєрманскава пакта а нєнападєніі, как і савєцкій саюз, ввіду чєво, па мнєнію савєтскіх кругов, слухі а намєрєніі гєрманіі парвать пакт і прєдпрінять нападєніє на ссср лішени всякай почви»…
На світанку неділі 22 червня 1941 року між недавніми союзниками – гітлерівським рейхом і сталінським ссср – розпочався другий етап Другої світової війни в Європі. Наразі дослідники знаходять усе більше фактів, що до нападу готувалися обидві сторони, але нацисти встигли вдарити першими. На жаль, тоді Волинь знову стала українською землею, де чужинці билися за свої інтереси та приносили місцевому населення величезне горе.
Як тепер достеменно відомо, адольф гітлер ухвалив рішення превентивно напасти на ссср та відкинути сталінський режим аж до Уралу, оскільки був переконаний, що серпасто-молоткастий червонозоряний союзник у спільному знищення Другої Речі Посполитої у вересні 1939 року теж готується до нападу на Німеччину.
Тому 22 липня 1940 року наказав генштабу вермахту розробити план гігантської військової операції під кодовою назвою «Барбаросса». Станом на 15 травня 1941 року всі передбачені заходи були виконані, тож був відданий наказ розпочати вторгнення на світанку 22 червня 1941 року. Що й відбулося.
Натомість в москві також розробили власний план нападу на третій рейх. Він отримав умовну назву «Гроза», були проведені масштабні командно-штабні навчання, до кордонів підтягнуто та накопичено в складі 5 Армії генерал-майора міхаіла потапова велетенську кількість військ. Наступ планувався на початку липня 1941 року…
До всіх цих задумів окупантів українці не мали жодного стосунку, бо проживали на окупованих територіях. Але найбільшою бідою стало те, що майбутній театр бойових дій пролягав саме через нашу країну, і перший, найпотужніший дар, німці завдали на Волині: від Устилуга через Володимир і Торчин на Луцьк, а далі на Рівне… Допоміжний відбувся через Ягодин і на Ковель.
Тож від початку червня 1941 року люди не тільки почали говорити про велику війну, все вказувало на її наближення. Аж раптом «рябий» «Коба» в кремлі вирішив перехитрити партайгеноссе адольфа гітлера та написав і поширив через агенцію ТАСС заяву, яка абсолютно не вплинула на наступальні плани нацистів, але внесла дезорганізацію в дії червоної армії.
14 червня 1941 року москва поширила спеціальну заяву, де серед іншого були такі фрази:
«По данним ссср, гєрманія также нєуклонна саблюдаєт условія савєтско-гєрманскава пакта а нєнападєніі, как і савєцкій саюз, ввіду чєво, па мнєнію савєтскіх кругов, слухі а намєрєніі гєрманіі парвать пакт і прєдпрінять нападєніє на ссср лішени всякай почви, а прєдпрінімаємая сєйчас пєрєброска гжрманскіх войскіх войск, асвабадівшихся послє нападєнія на Бєлград, в васточниє і сєвєра-васточниє райони гєрманіі связана, надо палагать, с другімі матівамі, нє імєющім касательства к савєцка-гєрманскім атнашеніям… ссср, как і слєлуєт із єво мірнай палітікі, сабоюдал і намєрєн саблюдатьтусловія савєцка-гєрманскава пакта а нєнападєніі, ввіду чєво слухі а том, что ссср гатовітся к вайнє с гєрманієй, являются лживімі і правакационнимі…».
А потім був початок плану «Барбаросса», жахливий крах усіх радянських військ, які чисельно переважали загарбників і в живій силі, і в техніці. Масовані бомбардування волинських міст, насамперед, Володимира, Ковеля і Луцька. Знищення енкаведистами і компартійною номенклатурою навіть без фальшивих «судових вироків», в’язнів тюрем, насамперед, луцької.
І довгі роки окупації, яка в липні 1944 року змінилася з коричневої чуми на чуму червону… І продовження боротьби українських повстанців за Українську Самостійну Соборну Державу, яка в активній фазі для нашої держави знову триває на фронтах російсько-української війни…
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото з архіву, порталу «Коширські фотохроніки» та «Вікіпедії»: танк вермахту готується перетнути залізничний міст біля Ягодина; карта бойових дій літа 1941 року; обкладинка гітлерівського плану вт оргнення «Барбаросса»; розбомблена авіацією станція в Ковелі; німецький солдат біля пам’ятника лєніну і сталіну в Луцьку; пам’я ник жертвам Другої світової війни в селі Ратнів Луцького району.
