Форма реформи

27 березня 2013 р. Анатолій Вітів передав у редакцію офіційного листа такого змісту: «Відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України», з метою висвітлення моєї депутатської діяльності, звертаюся до вас із проханням опублікувати у вашому виданні, співзасновником якого є державний орган влади, мою статтю як народного депутата України – «Ініціатори бездарної медичної «реформи» на Волині мають понести покарання». Текст публікації додається. При цьому прошу дотримати вимоги Закону України «Про статус народного депутата України» щодо недопущення внесення правок без моєї на те згоди».

Втішені такою високою увагою до нашого скромного видання з боку народного депутата України, що потрапив у парламент під №6 у списку «Свободи» і володіє посвідченням №206, журналісти «Волинської газети», звичайно, не могли не здивуватися причинами її виникнення. Адже у період виборів до Верховної Ради України, що відбулися 31 жовтня 2012 р., ні Анатолій Миколайович, ні очолювана ним на Волині партія до послуг «Волинської газети» не вдавалися, а основну ставку зробили на розміщенні агітаційних матеріалів у зовсім інших місцевих виданнях. Невже там горшки побили?

Окрім цього, народний депутат Анатолій Вітів зараз – член Комітету Верховної Ради України з питань транспорту і зв’язку. Тож цілком природнішим був би його виступ стосовно покращення стану волинських доріг та зі звітом про те, що він особисто зробив для того, аби в області хоча б на одну вибоїну стало менше. Проте, як свідчить офіційний інтернет-портал українського парламенту, в рубриці «Хронологія виступів» у цього народного депутата –  повний нуль. Ні щодо транспорту, доріг, зв’язку чи якогось іншого…

Зате за період із 12 грудня 2013 р. до 22 березня 2013 р. Анатолій Вітів устиг долучитися до появи двох законопроектів. 28 лютого зареєстровано під №2422 документ під назвою «Про внесення змін до Закону України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (щодо включення підприємства «Волиньторф» до переліку об’єктів, що не підлягають приватизації)». Назва документа відображає його суть, тому пояснень не потребує.

А 21 березня Анатолій Миколайович спільно з однопартійцями-галичанами Русланом Кошулинським, Іриною Фаріон, Юрій Михальчишиним і Андрієм Тягнибоком подали під №2609 законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо відповідальності за жорстоке поводження з тваринами та порушення правил їх утримання)». Йдеться про доповнення до чинного законодавства, якими пропонується карати винних не тільки штрафами, але в деяких випадках арештом на строк до 6 місяців, а в інших – обмеженням волі до 2 років.

На темі державного статусу «Волиньторфу» і покарання людей за погане ставлення до тварин законодавчі потуги Анатолія Миколайовича в стінах парламенту наразі вичерпалися.

Зате він подав три запити: два – Кабінету Міністрів України, один – Генеральному прокуророві України. Всі вони в процесі розгляду, тож ніяких висновків ніхто ще не зробив. Причому «Депутатський запит щодо порушення Кабінетом Міністрів України Конституції і законів України та незаконного встановлення мита на імпорт автомобілів» Анатолій Миколайович у співавторстві з іншими колегами адресував 22 березня ц. р. одночасно і в КМУ, і в ГПУ.

Цього ж дня вже одноосібно він надіслав на адресу Прем’єр-міністра України Миколи Азарова «Депутатський запит щодо скорочення мережі лікувальних закладів Волинської області та штатної чисельності медичних працівників». Саме про нього Анатолій Миколайович і вирішив детальніше розповісти читачам «Волинської газети», застосовуючи в тексті певні маніпуляції з цифрами і фактами. Наприклад, редакції достеменно відомо про те, що слухання в Луцьку щодо медичної реформи 12 березня справді відбулися. Але «більшість лучан» не «висловлювала невдоволення діями міської влади», яка нібито «здійснює експеримент над людьми на догоду Януковичу та його ставленика на Волині Бориса Клімчука». Хоча б тому, що переважна частина депутатів Луцької міської ради належить до «Свободи» та «Батьківщини», які не тільки сформували виконком та затвердили керівників профільних управлінь (зокрема й охорони здоров’я), але й заявляють про свою опозиційність до центральної влади. Як опозиціонери можуть працювати «на догоду» Президентові Януковичу та його «намісника Клімчука»? Та і як «більшість лучан» могла поміститися в невеличкому залі Палацу культури м. Луцька, де громадські слухання й відбулися?

Є в тексті й чимало інших доволі спірних сентенцій Анатолія Вітіва (який, до речі, до обрання у Верховну Раду України фахівцем у сфері медицини ніколи не був, а працював лишень експедитором у приватній транспортній фірмі, яка належить його однопартійцеві та колезі по фракції «Свобода» Євгенові Мельнику). Проте раз Анатолій Миколайович просить надрукувати його виступ у повному обсязі, то куди подітися від представника законодавчої влади України з його статусом та привілеями? Оскільки у «Волинській газеті» немає жодного працівника не те що з дипломом лікаря, а навіть із посвідченням санітара, ми попросили прокоментувати хід змін у медичній галузі Волині справжніх фахівців у цій сфері.

У «режим Партії регіонів», до Президента України Віктора Януковича і голови облдержадміністрації Бориса Клімчука, чесно кажучи, не зверталися: через безпредметність предмету цієї «медично-політичної» дискусії.