На Різдво народився Бог, а тому
трапляється багато чудес. Домашня худоба може заговорити людським голосом, а
вода стати медом-вином. Та найбільше хлопці і дівчата сподіваються на диво
кохання, через те мають без ліку всіляких пригод. Особливо дівчата.
Якось
у с. Піща Шацького р-ну почув переказ про дівчину-сирітку, що наймитувала у
багатого господаря і мріяла про судженого. Бо у давнішні часи про хлопця
обов’язково потрібно було мріяти і навіть змагатися із силами, які намагалися
завадити взаєминам двох закоханих. Це дівча скористалося прадавнім магічним
звичаєм: опівночі роздяглося у сінях догола і тричі оббігло довкола хатини, у
якій наймитувало. Яке ж було розчарування дівчини, коли побачила біля свого
одягу господаря.
–
Ой дядьку, що ж ви наробили! – мовила скрушно і здивувалася, бо «дядько» одразу
ж зник. А по якомусь часі у господаря померла дружина – і він узяв дівчину собі
за дружину.
Почувши
цей переказ, лише посміхнувся: «От придумниці! Вигадають же таке…» Та якось
зустрів юнку, котра стала розповідати, як вона із подругою «гадала на
судженого». Щоправда, у них завдання було ще складніше. Роздягнувшись, мали пробігтися
вулицею і першого зустрічного запитати його ім’я. Саме так зватиметься і майбутній
наречений.
–
І що трапилося? – правду кажучи, був заінтригований, що є такі відважні
характерниці.
–
Першого разу я наздогнала якогось хлопця і запитала, як його звати. А це ж ніч!
Він як побачив мене, перелякався і як не чкурне… Але я вперта… За якийсь час
знову роздяглася, побігла вулицею і таки наздогнала чоловіка: «Як вас звати?»
Він не втікав і тепер я знаю, як зватимуть мого майбутнього чоловіка.
Дивовижні
вчинки і звичаї наших дівчат – від найдавніших часів. Вони наповнені романтикою
і одвагою, завжди викликають повагу і захоплення.
У
православних молитовниках , утім, дівчатам, котрі мріють про судженого, святі
отці рекомендують скористатися дівочою молитвою про заміжжя.
Сергій ЦЮРИЦЬ.