26 квітня минає скорботний рік від того дня, коли обірвалася життєва дорога мудрого керівника і організатора Гіркополонківської громади Олександра Петровича Перванчука. Відійшла у Вічність порядна і шанована людина, сповнена сил, енергії, бажання і планів на майбутнє. Він був прикладом самовідданості в турботах про блага своїх земляків.
У Гірку Полонку Олександр Петрович Перванчук прийшов керівником сільськогосподарського підприємства «Прогрес» у 1987 р. Згодом працював на керівних посадах обласного і районного рівнів. 2008-го очолив Гіркополонківську сільську раду і зарекомендував себе здібним керівником, талановитим організатором.
Де б він не працював, яку б ділянку роботи не виконував, був відповідальним, сумлінним і добросовісним, не нарікав на труднощі, не рахувався з часом та здоров’ям. Авторитет для молодих та досвідчених колег, з його думкою завжди рахувалися, до його слів прислухались. Сільський голова був генератором і натхненником ідей, ініціатив та добрих справ, умів об’єднати навколо себе працівників установ, організацій, людей із різними поглядами для спільної роботи.
Олександр Петрович дбав про імідж сільської Ради, про зростання добробуту жителів сіл Гірка Полонка, Оздів, Полонка, не обминав увагою жодного населеного пункту, брався вирішувати їхні найболючіші проблеми. Він шукав і знаходив фінансові можливості, щоб підтримати щось нове і корисне.
Невпізнанно змінилася після капітального ремонту Гіркополонківська музична школа – його гордість. Назавжди поставлено крапку щодо доцільності двох дитячих дошкільних закладів у Гіркій Полонці. В обох дитсадках щорічно проводилися внутрішні та зовнішні ремонти, відкривалися нові групи, ставилося питання про максимальне охоплення дітей дошкільною освітою, здешевлення харчування.
Проведений ремонт приміщень, опалювальної системи в Будинку культури с. Гірка Полонка створили умови для організації студії народного танцю. Вибороли звання «зразковий» колективи народного танцю «Вертуни» та фольклорний – «Вербиченька».
Поповнювалась книжковими надходженнями реконструйована сільська бібліотека, повноцінно функціонували сільська амбулаторія та ФАПи.
Завдяки його вмілому керівництву будувалися та ремонтувалися дороги, впорядковувалися нові вулиці, парки, веласяь житлова та господарська забудова, створювались умови для місцевого підприємництва та бізнесу, ритмічно працювало комунальне господарство, реалізовувалася програма «Питна вода», підтримувалося належне транспортне сполучення сіл із обласним центром.
Не оминав увагою і загальноосвітню школу: потурбувався про передачу приміщень учкомбінату, забезпечив проведення капітального ремонту актового залу, придбання спорядження для юних спортсменів та туристів, на першовересневе свято щороку сільський голова приходив до дітей із великим подарунком: електроплита, два холодильники, зелені саджанці на суму 10 тис. грн музичний центр.
Дбав про захисників Вітчизни. Кожен житель, мобілізований у зону АТО, був забезпечений усім необхідним обладунком, завдяки його старанням неодноразово відправлялися гуманітарні вантажі на підтримку українських військових.
Підтримував громадські ініціативи і завжди знаходив місце своєї участі у них (впорядкування Козацької могили, облаштування купальні св.Безсрібників Косьми і Даміана), допомагав релігійним громадам.
Не боявся проблем, спірні ситуації вирішував спокійно, виважено, безпосередньо спілкуючись із людьми. Як мудрий дипломат, міг знайти порозуміння з опонентами, проявляв наполегливість у відстоюванні інтересів, і поступливість, коли це було на користь справи. Ніколи не приймав поспішних рішень, був виваженим, прислухався до порад досвідчених.
Ініціював реалізацію спільного проекту культурного співробітництва із гміною Руда Гута Люблінського воєводства Республіки Польща, мав плани на розширення європейської інтеграції в різних галузях.
Був добрим господарником, прораховував, шукав економічну доцільність, потребу, користь людям від запланованих проектів.
Започаткував щорічне проведення останньої неділі вересня Свята Села, яке сприяє згуртуванню жителів сіл.
Були плани на об’єднану територіальну громаду. І без сумніву, він би справився із територіальним об’єднанням, бо розумів перспективи розвитку кожного населеного пункту, а в ньому люди бачили далекоглядного лідера, йому довіряли без вагань, повірили б і надалі.
Не встиг реалізувати спорудження культурно-освітнього та спортивного комплексу в с. Оздів, проектну документацію якого виготовлено.
Олександр Петрович цінував дружбу та друзів, мав їх багато, бо був людиною привітною, відкритою, надзвичайно щирої вдачі, готовим прийти на допомогу, пораду, підтримку. Як людина різнобічних інтересів, любив полювання, футбол, музику, пісню, книги, збирати гриби, рибалити.
На превеликий жаль, усе це було… в минулому.
Віримо, що розпочаті Олександром Петровичем добрі справи будуть продовжені та довершені його наступниками. Дай Боже, щоб ми частіше, приймаючи доленосні рішення, керувалися його мудрістю, розсудливістю, конструктивізмом та виваженістю, самовідданістю в роботі, оптимізмом та прагненням щодень зробити щось корисне для людей, без особистих амбіцій.
Віримо, що розвинуться дерева у парку Козацької слави, розквітне сквер біля загальноосвітньої школи, зашумить ліс могутніми дубами та стрімкими соснами у лісовому масиві с. Гірка Полонка, висаджені з ініціативи Олександра Петровича. Ошатними і впорядкованими стануть села Гірка Полонка, Оздів та Полонка, заможно заживуть його мешканці, яких він поважав, про яких дбав. Не зміліє Чорногузка та життєдайні джерела, що її живлять. Зміниться багато поколінь, але не зміліють людські джерела світлої пам’яті про Олександра Петровича Перванчука та добрий слід його справ.
Прошу всіх, хто знав Олександра Петровича, пом’янути його добрим словом та щирою молитвою за блаженство його душі у Царстві Небеснім.
За дорученням друзів та колег директор загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. с. Гірка Полонка
Василь Мацялка.