Лучанин Олег Покальчук, громадський діяч і політолог, пояснив, у чому різниця між українцями, китайцями і американцями, а також чи можливі Апокаліпсис та поява дуче або фюрера.
Дехто, до речі, вже мріє при прихід «Адольфа Віссаріоновича Піночета», інші ж починають нагадувати про Страшний суд…
«У нас є ризики, але ще не криза. В кризи має бути чітка конфігурація, а зараз ситуація тільки формується… – каже Олег Покальчук, який на початку 2014 р. виділив батьківську хату в м. Луцьку для тимчасового проживання вимушених переселенців із Донбасу. –Українці – неповторні люди. Кожен хоче жити як американець, із максимальним ступенем свободи та захистом профспілок. Але щоб усі інші навколо працювали як китайці: по 12 годин на добу, з одним вихідним на місяць, забезпечували його особистий достаток. Традиційно ті, хто закликає до сильної руки, мають на увазі, що вони будуть особисто користуватися плодами цієї диктатури. Або брати в ній участь як керівники, але аж ніяк як пригноблені».
Із цими зауваженнями важко не погодитися. Як і з наступним висновком Олега Покальчука:
«Крім цього, всі диктатори були достатньо самовідданими. Я не кажу про їхню моральність чи соціальну етику. Кожен із них фанатично та щиро вірив у те, що робить. А український диктатор, він же ж першим ділом полізе в бюджет… У диктатора повинна бути готовність пожертвувати не лише долями людей, але й своєю особистою – заради ідеї. В українському випадку (з Володимиром Зеленським, – авт.) цього немає.
В українському розумінні демократія – це максимум можливостей та мінімум відповідальності… Але оскільки в Україні в класичному розумінні ніякої демократії немає, то, відповідно, їй нічого й не загрожує… Українцям зараз належить побути наодинці самому з собою. Дізнатися, що в них насправді в голові – без соцмереж. Запитати самого себе: заради чого це все, власне, відбувається, вся ця стрічка життя?», – цілком слушно зауважує знаменитий лучанин.
То, може, вже вищі Сили небесні розгнівалися на людство, котре погрязло в усіх смертних гріхах та просто знищує створену Господом землю?
«Апокаліпсис не означає кінця світу. Апокаліпсис – це одкровення. Це відкриття нових можливостей, яке супроводжується драматичними подіями. Сьогодні можливості виникають для всіх без винятку: і для хороших хлопців, і для поганих. Настав зірковий час не лише для церков, але й для різноманітних сект, деструктивних культів…», – вважає Олег Покальчук.
В цьому сенсі доречно звернутися до Святого письма:
«Сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть із неба, і сили небесні захитаються. І тоді з’явиться знамення Сина Людського (Хрест) на небі; і заплачуть усі племена земні, і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою (Мф 24, 29-30) І святі ангели будуть із Ним… Тоді Він сяде на престолі слави Своєї, і зберуться перед ним усі народи (що живуть на землі від створення світу), і буде Він судити всіх людей – всіх нас, і праведних, і грішних (Мф 25, 31-46)».
Суд цей називається «Страшним». Як пояснює «Закон Божий», бо сумління кожної людини відкриється перед усіма, і розкриються не тільки діла добрі чи злі, які хто вчинив за своє життя на землі, але й усі сказані слова, таємні бажання і думки. Після цього суду праведні підуть у життя вічне, а грішники – в муки вічні за те, що творили злі діла, в яких не розкаялись і яких не загладили добрими ділами і виправленим життям».
Відтак, інфекція SARS-CoV-2 та захворювання Covid-19 дійсно виникли як певне випробування для роду людського. Причому, не стільки для тіла, як для духу.
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото Української правди: Олег Покальчук.