Без категорії

Диктатура і Страшний суд

Лучанин Олег Покальчук, громадський діяч і політолог, пояснив, у чому різниця між українцями, китайцями і американцями, а також чи можливі Апокаліпсис та поява дуче або фюрера.

Цими драматичними та багатими на події днями наш земляк, історик, публіцист, громадський діяч та філософ Олег Покальчук погодився поділитися своїми роздумами щодо доволі важливих для України та її громадян подій та явищ. Тим паче, що в країні ввели режим надзвичайної ситуації, посиливши ті чи інші обмеження.

Дехто, до речі, вже мріє при прихід «Адольфа Віссаріоновича Піночета», інші ж починають нагадувати про Страшний суд…
«У нас є ризики, але ще не криза. В кризи має бути чітка конфігурація, а зараз ситуація тільки формується… – каже Олег Покальчук, який на початку 2014 р. виділив батьківську хату в м. Луцьку для тимчасового проживання вимушених переселенців із Донбасу. –Українці – неповторні люди. Кожен хоче жити як американець, із максимальним ступенем свободи та захистом профспілок. Але щоб усі інші навколо працювали як китайці: по 12 годин на добу, з одним вихідним на місяць, забезпечували його особистий достаток. Традиційно ті, хто закликає до сильної руки, мають на увазі, що вони будуть особисто користуватися плодами цієї диктатури. Або брати в ній участь як керівники, але аж ніяк як пригноблені».
Із цими зауваженнями важко не погодитися. Як і з наступним висновком Олега Покальчука:
«Крім цього, всі диктатори були достатньо самовідданими. Я не кажу про їхню моральність чи соціальну етику. Кожен із них фанатично та щиро вірив у те, що робить. А український диктатор, він же ж першим ділом полізе в бюджет… У диктатора повинна бути готовність пожертвувати не лише долями людей, але й своєю особистою – заради ідеї. В українському випадку (з Володимиром Зеленським, – авт.) цього немає.
В українському розумінні демократія – це максимум можливостей та мінімум відповідальності… Але оскільки в Україні в класичному розумінні ніякої демократії немає, то, відповідно, їй нічого й не загрожує… Українцям зараз належить побути наодинці самому з собою. Дізнатися, що в них насправді в голові – без соцмереж. Запитати самого себе: заради чого це все, власне, відбувається, вся ця стрічка життя?», – цілком слушно зауважує знаменитий лучанин.
То, може, вже вищі Сили небесні розгнівалися на людство, котре погрязло в усіх смертних гріхах та просто знищує створену Господом землю?
«Апокаліпсис не означає кінця світу. Апокаліпсис – це одкровення. Це відкриття нових можливостей, яке супроводжується драматичними подіями. Сьогодні можливості виникають для всіх без винятку: і для хороших хлопців, і для поганих. Настав зірковий час не лише для церков, але й для різноманітних сект, деструктивних культів…», – вважає Олег Покальчук.
В цьому сенсі доречно звернутися до Святого письма:
«Сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть із неба, і сили небесні захитаються. І тоді з’явиться знамення Сина Людського (Хрест) на небі; і заплачуть усі племена земні, і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою (Мф 24, 29-30) І святі ангели будуть із Ним… Тоді Він сяде на престолі слави Своєї, і зберуться перед ним усі народи (що живуть на землі від створення світу), і буде Він судити всіх людей – всіх нас, і праведних, і грішних (Мф 25, 31-46)».
Суд цей називається «Страшним». Як пояснює «Закон Божий», бо сумління кожної людини відкриється перед усіма, і розкриються не тільки діла добрі чи злі, які хто вчинив за своє життя на землі, але й усі сказані слова, таємні бажання і думки. Після цього суду праведні підуть у життя вічне, а грішники – в муки вічні за те, що творили злі діла, в яких не розкаялись і яких не загладили добрими ділами і виправленим життям».
Відтак, інфекція SARS-CoV-2 та захворювання Covid-19 дійсно виникли як певне випробування для роду людського. Причому, не стільки для тіла, як для духу.
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото Української правди: Олег Покальчук.  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *