«Вік вимагає»
1 жовтня світ відзначив Міжнародний день
людей похилого віку, заснований Генеральною Асамблеєю ООН у 1990 р.
З 1991 р. до відзначення цієї дати долучилася
і Україна. Цьогоріч Луцьк відгукнувся на цю подію міжнародною акцією «Вік
вимагає». Вона пройшла в рамках програми «Місце зустрічі – діалог» ВБО «Турбота
про літніх людей в Україні». Організувала захід ЛМГВО «Спілка в’язнів – жертв нацизму»
разом із викладачами та студентами кафедри здоров’я людини та фізичної терапії СНУ
ім. Лесі Українки та Луцького педагогічного коледжу.
– Тут люди поважного віку можуть висловити
свої думки щодо подій у державі та світі, надати свої пропозиції та зауваження для
влади, політиків і депутатів, – мовить Валетина Лазарук. – Їх побажання волонтери зафіксували
письмово і передали до Волинської ОДА та Луцької міської ради.
Гендерний інтерактивний театр «Дзеркало» Центру
гендерної освіти Луцького педагогічного коледжу зіграв міні-сценки, долучивши у
якості акторів і режисерів літніх людей та всіх бажаючих. Розігрувались невеличкі
стандартні ситуації, в яких зазвичай «жертвами» стають люди похилого віку.
Особливістю театрального форуму є джокер (ведучий), який проводить сценку від
початку до кінця, з’ясовує ситуацію, яка склалась і допомагає її вирішити. Шалений
успіх від талановитого виконання, без жодної репетиції, мали Марія Батраченко,
голова ВО «Спілка Чорнобиль» Федір Рузак, Михайло Генсьор та найповажніша 92-х
річна… Їх гра, сповнена реальності,
принесла багато позитивних емоцій, веселощів, радості, щирого сміху як
виконавцям, так і глядачам.
Керівник театру Ірина Чемерис зауважила: «Працюючи
з молоддю, намагаємось звернути їхню увагу не тільки на проблеми підростаючого
покоління, але й на соціальні труднощі, навчити допомагати іншим, знаходити
правильні вирішення проблемних питань, а також вмінню виправляти непорозуміння
та помилки».
Схвилював до глибини душі виступ секретаря
ради ветеранів м. Ковеля, куратора мистецького факультету Університету ІІІ віку
Марії Батраченко, в якому вона наголосила про те, що стурбована назвою Дня
людей похилого віку: «Яка я похила?.. Я – не похила!!! Я жила й живу достойно,
а значить варта поваги!… Я – людина поважного віку і святкую День людей поважного
віку!» Марія Павлівна все життя жила не для себе – для інших, завжди була і є у
вирі суспільних подій, активна, комунікабельна, життєрадісна. Вона – немов
джерело, з якого можна пити і насолоджуватись спілкуванням, позитивною
енергетикою та любов’ю до всього, що оточує. То чи не варто задуматись над її
словами?..
А студенти-волонтери кафедри здоров’я людини
та фізичної терапії СЄНУ ім. Лесі Українки під керівництвом кандидата
біологічних та медичних наук Наталії Оляницької провели діагностику стану
здоров’я учасників акції (вимірювання артеріального тиску, насиченості киснем
крові, динамометрію та ін.) та почастували усіх фіто чаєм.
Олена
РОМАНЮК.
Фото
автора.