Колишній гравець збірної України з футболу, уродженець м. Луцька Анатолій Тимощук виграв суд проти Української асоціації футболу у швейцарській Лозанні щодо позбавлення його тренерської ліцензії та титулів на національному рівні. Він справді був найуспішнішим футболістом і гордістю Волині, але усвідомлено та послідовно пройшов повний шлях від всенародної любові до всезагальної зневаги…
Вже у 15-річному віці «Тімоха» (цей футбольний «позивний» в Анатолія Олександровича залишився назавжди) показав, що у «грі мільйонів» з нього будуть люди. Вже навчаючись у столичному спортінтернаті, вихованець першого тренера Володимира Байсаровича він отримав запрошення підсилити луцьких футболістів на міжнародному турнірі в м. Бад-Зальцуфлен землі Північний Рейн – Вестфалія. У Німеччину наші хлопці прибули під проводом тренерів Альберта Мікояна і Віктора Гуцаленка.
Виявилося, що організатори проігнорували віковий ценз, виставивши проти юних волинян дядьків із бородами… І що б ви думали? Завдяки філігранним пасам та потужним ударам Анатолія Тимощука лучани подолали всіх суперників та виграли ці змагання!
На жаль, «Тімоха» втратив дух переможця і забув ключову футбольну та життєву настанову мудрого наставника Альберта Мікояна («Навіщо далеко бігти? Краще віддати довгий пас на партнера!»). Бо вже в зрілому віці… побіг до ворогів українського народу, наплювавши і на родину, і на співвітчизників…
Як же ж наш земляк опинився не в тій команді та грає по суті на боці окупантів?
Початок повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації в Україну співпав для Анатолія Тимощука з сімейними проблемами.
На той час уже в далекому минулому були і його успішні виступи за професійний вищоліговий клуб «Волинь» (Луцьк), і 9 сезонів у донецькому «Шахтарі», і блискуча гра за мюнхенську «Баварію»… Про що взагалі говорити?! 144 матчів – саме стільки і найбільше від усіх інших футболістів – відіграв півзахисник за збірну Україну! Він вигравав Кубок і Суперкубок УЄФА та Кубок Ліги чемпіонів, який навіть привозив у рідне м. Луцьк!
І ось, на схилі кар’єри футболіста, у 2017 р. «Тімоха» після гри за казахстанський «Кайрат» повертається в… росію та починає працювати асистентом головного тренера клубу «Зєніт».
Саме тоді й дав тріщину фундамент сімейного благополуччя. Стало відомо не лише про розлучення Анатолія Тимощука, батька двох дочок-близнючок, із лучанкою Надією Навроцькою, але й про скандальний розподіл майна та коштів у Німеччині, вивезення колекції старовинних ікон «на болота»…
«Йому хтось вбивав це впродовж нашого шлюбу, коли його заграбастали туди. На мою думку, вони збирали оцих наших спікерів. Для чого збирали? Скажуть: ось Анатолій Тимощук, він правильний українець, він любить Україну. А оті, це все нацисти, давайте всіх їх нах…р знищимо. Розумієте? Його протиставлять всім іншим українцям. З нього роблять українця в росії для своєї публіки і навіть для світової. А далі що відбувається? Потім вони все одно будуть намагатися влазити в Україну. Наступним поколінням з цим жити. Завдання зробити так, щоб вони не могли вже влазити сюди», – портал «Чемпіон» нагадав, що сказала журналістам Надія Навроцька.
Не слід забувати і про шокуючу деталь від його колишнього прессекретаря, з яким він повсюди їздив у супроводі особистої масажистки з Таїланду. На початку повномасштабної війни Віталій Юрченко опублікував документи про те, що Анатолій Тимощук ще з 2012 р… завербований ФСБ. Це багато що може пояснювати…
Втім, упродовж своєї футбольної кар’єри «Тімоха» неодноразово висловлювався з великою повагою про Україну. Він завжди підкреслював своє українське походження та гордився тим, що представляє країну на міжнародній арені. Його успіхи в європейському футболі були приводом для гордості українських уболівальників. І особливо лучан, де йому навіть присвоїли статус «Почесного громадянина» міста!
Хоча… 4 серпня 2002 р. на переповненому стадіоні «Авангард» усі вболівали проти «Тімохи» та його «Шахтаря»: «Волинь» під проводом Віталія Кварцяного тоді виграла в чинного чемпіона з рахунком 2:0!
Уперше ж колишній капітан збірної України викликав серйозне обурення в українському суспільстві ще після початку російської агресії у 2014 р. Він залишився працювати у російському футбольному клубі «Зєніт» із Санкт-Петербурга, незважаючи на анексію Криму та війну на Донбасі.
На фоні цього Анатолій Тимощук заявив:
«Я не бачу ніяких проблем свого життя у Санкт-Петербурзі, мене там люблять, мене там поважають… Що стосується мови, то українська для мене рідна, я спілкуюся нею у сімʼї, з батьками, з дітьми, з дружиною я розмовляю суто українською мовою. Тому я пишаюсь тим, що я українець, і я роблю свою справу на футбольному полі… Чутки та пропозиції щодо російського паспорта в мене були після першого разу у Санкт-Петербурзі. Зараз всі знають моє відношення, і що я себе рахую українцем, і я не збираюсь міняти свій паспорт»…
У 2022 році, після повномасштабного вторгнення окупантів, його рішення продовжувати працювати у російському футболі ще більше загострило критику. А він просто мовчав, і мовчав дуже голосно, бо навіть донеччанин Ярослав Ракицький зібрав валізу і повернувся з росії в Україну, а «западенець» «Тімоха» продовжував бовваніти в «городє на Нєвє».
Одне з пояснень, крім підозр у роботі на кремлівських чекістів, суто інтимне: «Тімоха» залишив дружину з двома дітьми заради старшої за себе, але ще «працездатної» росіянки! Зараз у нього з Анастасією Клімовою нажито ще 2 дочок, і він, по суті, кинув якір на берегах Балтійського моря всерйоз і надовго… І як справжній підкаблучник зрадив не тільки українську сім’ю, але й Україну. Такий собі блудний син Андрій у Тараса Бульби…
Колишній герой нашої збірної, до речі, у 2022-ому встиг поспілкуватися з нинішнім капітаном команди Андрієм Ярмоленком. Футболіст «Динамо» хотів дізнатися, чи добре спиться вночі його колишньому кумиру, на що після короткої розмови був відправлений… на три літери.
До речі, хтось запустив чутки, що батько запроданця – Олександр Тимощук – ніби то з перших днів ворожого вторгнення записався до територіальної оборони… Насправді він ніколи не був у складі ТрО ЗСУ, хіба що, можливо, десь допомагав як волонтер… А от що в мирні часи проводив турнір «Кубок Анатолія Тимощука», то це відповідає дійсності.
Як кажуть, за сукупністю діянь «Тімоху» жорстоко покарали, позбавивши в Україні всіх титулів, звань та ліцензій. Із легенди він перетворився на вигнанця.
Ну, а коли недавно «Тімоха» продав на аукціоні свою футболку для потреб рашистських «защітніков Курской області», то це вже переповнило чашу терпіння. І знову експартнери по збірній почали його чехвостити в хвіст і в гриву. Особливо постарався корінний росіянин Олександр Алієв. Уродженець Хабаровського краю рф, який третій рік служить в одному з підрозділів Сил територіальної оборони ЗСУ, як тільки не обізвав «Тімоху»: і «кінчена мерзота», і «російська продажна собака», і «обісцяне, сцикливе опудало», яке в Україну ніколи не повернеться.
Додав меду в кутю і ще один ексодноклубник, гравець «Інтера» (Маямі) Сергій Кривцов: «Толік-єб…к, ох і рожа, хоча яка вона повинна бути, коли в тебе пляшка в дупі?!».
Як завжди, креативним виявився ще один колишній партнер по збірній, киянин і уродженець Білорусі Артем Мілевський. Той узагалі пригадав доволі пікантні події недалекого минулого… Ніби «Тімоха» узявся «забезпечити» одному з французьких футболістів елітних повій.
«Дзвоню найголовнішій «мамці»: «Привіт, це Міля. Зараз йде чемпіонат Європи, збірна Франції живе у готелі «Хаят». Треба дві дівчинки по «штуці» євро», – розповів.
«Тімоха» ніби просив, щоб дівчата не підвели, бо йому «треба марку тримати, щоб потім хвалили». Артем Мілевський навіть переглянув фото повій перед тим, як відправити їх до французького футболіста. Після цього дав адресу і сказав Анатолію Тимощуку, щоб той передав Франку Рібері привіт і попросив передати натомість пляшку віскі за допомогу».
Зрозуміло, що француз отримав задоволення, «Тімоха» – вдячність, а «Мілю» з пляшкою віскі «кинули»…
І ось несподіване рішення Спортивного арбітражного суду в тихій і далекій від реалій війни швейцарській Лозанні. Своє рішення CAS аргументував тим, що в період з початку повномасштабного вторгнення до 11 березня 2022 року Анатолій Тимощук «не здійснив ніяких дій, через які б до нього треба було застосувати такі дисциплінарні санкції». Тому постановив повернути всі звання і титули, дозволити займатися тренерською діяльністю.
В Українській асоціації футболу, котру очолює ще одна легенда українського футболу Андрій Шевченко, відреагували:
«На жаль, до цієї справи європейці підійшли максимально формально та підтвердили часткове нерозуміння реалій, в яких ми живемо. Позиція української футбольної спільноти однозначна та не змінювалась ніколи. Таким, як Анатолій Тимощук, не місце в українському футболі!».
Для чого стільки тексту і зображень довкола примітивної історії з Анатолієм Тимощуком?
«Тімоха», якому батьки, Луцьк, «Волинь» та Україна дали фактично все, щоб він став не тільки успішною, але й забезпеченою людиною, перетворився на уособлення яничарства.
…19 лютого 2017 р. під м. Авдіївка на Донеччині від кулі рашистського снайпера загинув зведений брат української дружини Анатолія Тимощука, по суті швагро – лучанин Максим Гринчишин.
А 9 мая «Тімоха» уже покладав у Санкт-Петербурзі квіти з колорадською стрічкою окупантів до пам’ятника «Родіна-мать»…
Остап КАЛИНА.
На фото Володимира ДАНИЛЮКА, «Вікіпедії», порталу «Чемпіон», «Трибуна», ІА «Волинські новини», порталів “Главком” та «Football.ua»: Анатолій Тимощук у складі «Шахтаря» в дуелі проти гравця «Волині» Ернеста Сіанкама; «Тімоха» продає аукціоні на користь рашистських окупантів футболку ФК «Зєніт»; у дитинстві із Артемом Федецьким, сином найкращого бомбардира «Волині» Андрія Федецького; у юнацькі роки поряд із батьками; лучанин із Кубком чемпіонів УЄФА; суд у Лозанні; покладання квітів із «георгієвськой лєнтой» на честь ворогів у Санкт-Петербурзі.