Затримано чергову партію бурштину
Сонячний камінь переховувався в автомобілі з молдовськими номерами.
Сонячний камінь переховувався в автомобілі з молдовськими номерами.
У конференц-залі Національної спілки письменників України, відбувся творчий звіт волинян. Гостями киян були голова ВО НСПУ Петро Коробчук (керівник групи), Ольга Ляснюк, Євгенія Назарук (на фото) та Сергій Цюриць.
Із початком війни на Сході Україна побачила своїх Героїв – вірних синів і дочок, незламних і нескорених громадян, що ціною власного життя щоденно наближають перемогу. Готхольд Лессінг у свій час писав, що герой – це людина, яка знає, що є блага, дорожчі за життя; людина, яка присвятила своє життя служінню державі, себе одну – служінню багатьом. Відтепер ми все частіше зустрічаємось із такими Героями у повсякденному житті, але не завжди усвідомлюємо їхній величезний подвиг.
Ратнівчани зустрічають і проводжають білорусів написом «Хутін пуйло» під синьо-жовтими та червоно-чорними стягами.
Прикордонники попереджають про законодавчі вимоги під час збирання дикоросів.
На поліських пісках родина з Донеччини знайшла прихисток від війни. Усе літо на їхньому новому обійсті кипить робота: сім’я реконструює стареньку хату. Ще будівництво йде, а біля нього вже оживають квітники, пасуться кози, яких господарі привезли на Ратнівщину із собою, гудуть «бджоли-біженці» і підростає городина. А селяни з Бродів звикають до нових сусідів із Краматорська, що на Донеччині, – Ольги та Гаврила Рибалків із дітьми та онучкою.
Біля входу в дитячий табір ім. Олега Кошового обкому профспілки працівників державних установ у с. Дачне Ківерцівського р-ну зустрічає директор Леонід Мацюк. Розповідає, як готували корпуси до літнього сезону – ремонтували, фарбували, наводили лад…
Тиха розмова у редакції. Петро Юшковець – журналіст із величезним досвідом, багаторічний головний редактор ківерцівської районної газети «Вільним шляхом» сьогодні не пише про людські долі, а розповідає нам про власне життя. Скромно, стримано і просто.
І знову згадуємо війну… Ту, що спалахнула на світанку 22 червня 1941-го… Традиційно багато уваги – ходові бойових дій та напрямкам просування тих чи інших військ. Але чи не пора вголос заговорити про тих мирних волинян, які «без суду та слідства» були рекрутованими на багаторічну підневільну працю? Бо який «визволитель» не приходив на нашу землю, жоден без молодих і працьовитих українських рук обходитися не бажав…