Вже сьогодні можна роздивитися у Луцькій галереї мистецтв.
Мрієш про світле завтра – намалюй його таким. Очевидно, саме цим простим принципом керувалася юна художниця Анна Савіцкі, котра представила на розсуд глядача добірку своїх неординарних робіт. Виставку відкривали 24 травня в арт-галереї мистецтв Луцька. Вона триває у рамках проекту «Намалюю собі завтра» з ініціативи арт-студії «Пятерня» та за підтримки волинської організації Національної спілки художників України.
Під час відкриття зібралося чимало люду. Анну вітали, бажали творчого натхнення і безсмертя ідей. Дівчинка ж у відповідь щиро посміхалася.
– Ця виставка досить незвична для всіх. Адже сьогодні представляємо творчий доробок юної мисткині. Досі у нашій галереї ми відкривали незвичний погляд на світ зрілих майстрів, – зізнався директор галереї мистецтв Володимир Марчук. – Але варто одразу зауважити: близько півроку тому дві роботи Анни виставлялися поміж картинами славетних волинських художників – і ніхто не помітив, що то – доробки 17-літньої дівчинки!
– Життя складалося так, що родина змушена була змінювати міста і країни. Тож відповідно змінювалися люди, оточення та уподобання Анни. Ще в ранньому дитинстві мама помітила, що її дитина звертає увагу на яскраві і красиві речі, які згодом намагається відтворити, – розповіла керівник арт-студії «Пятерня» Тетяна Мялковська, де навчається Анна Савіцкі. – Проте її талант розкрився не одразу. Але це прекрасно: вона народилася в Казахстані, виросла у Польщі, а розквітла на Волині. Вперше її роботи неабияк вразили всіх на пленері у Карпатах. Ця дівчинка несподівано зуміла передати побачене дуже вміло і неординарно.
То була дивовижна печера. Цікавої форми, змісту, кольорового насичення. Згодом досвідчені майстри пензля зізнаються: дівчинка так тонко і неперевершено прекрасно зуміла відтворити реальність, бо її думки незаангажовані, не зіпсовані надмірною кількістю інформації світу, що гордо величає себе цивілізованим.
А потім завирувало. Картини з-під пензля Анни виходили щоразу яскравіші, непередбачуваніші. Чашка на столі гостинно манить, квіти у вазі створюють приємний настрій, ось автопортрет, неподалік – парасолька із чобітками, котрі дощової погоди створювали особливий комфорт. Вражає дивовижна гора, схожа скоріше на Берегиню, крізь яку проходить розріз поколінь, що відбивають світло сонця і місяця одночасно.
Завдяки підтримці рідних та учителів у дівчинки зникає нерішучість. Вона тепер сміливо торкається будь-якої теми. Творить натюрморти, знову береться за пейзажі і навіть малює автопортрет. Не цурається і різних технік: тут акрил, анілін, папір, полотно, навіть шовк.
Її «завтра» однозначно щасливе. Бо воно яскраве, гармонійне і насичене. А все тому, що поруч люди, котрі підтримують і допомагають.
Звісно, серед перших глядачів та поціновувачів роботи Анни – її батьки. Консул Генерального консульства РП у Луцьку Кшиштоф Савіцкі та його дружина роблять усе, аби талант доньки розквітнув сповна.
– То непросто – виховати митця, – не приховував правди волинський художник Володимир Жежерун. – Тому близьким бажаю великого терпіння, наснаги та сили допомогти Анні пронести той нелегкий мистецький хрест через усе життя.
Світлана ДУМСЬКА.