Історія

50 років тому
Авіація літає
«За роки Семирічки дальший розвиток отримали залізничний, автомобільний і повітряний транспорт м. Луцька. Щодня з вокзалу вирушають поїзди на Москву, Ленінград, Київ, Львів, а з міста в усі райони області вирушає понад 320 автобусів. Нарощує обсяги пасажироперевезень на літаках Ан-2 і Луцький аеропорт, який зв’язав повітряним сполученням обласний центр не лише з кількома поліськими райцентрами, але й планує налагодити регулярне сполучення зі столицею».
(«Молодий ле

60 років тому
Семирічку – достроково!
«Новими трудовими звершеннями розпочали чергову соціалістичну Семирічку (1959-1965 рр.) працівники промисловості м. луцька. Народилися нові форми соціалістичного змагання – за звання ударників і бригад комуністичної праці. А комуніст Ф. І. Сергієнко, начальник передового фруктоконсервного цеху Луцького консервного заводу, у березні 1959 р. перейшла у відстаючий овочеконсервний цех і вивела його в передові».
(«Радянська Волинь», 1959 р.).

50 років тому
Агітатори в десятихатках
«Активно беруть участь у громадсько-політичному житті трудящі колгоспу «Прапор Леніна» з с. Старий Загорів Локачинського р-ну. Під час виборів до місцевих Рад депутатів трудящих було урізноманітнено форми масово-політичної роботи: агітатори працювали по десяти хатках, а також організували Клуб виборців та Сільком. Товариші, які входять до них, знають усі запити селян, а коли виникає якась проблема, то разом із депутатами допомагають її розв’язати».
«Світ

50 років тому
Дружба – навіки!
«Рік у рік міцніє дружба смт Турійськ і району з трудящими Івановського р-ну Білоруської РСР і Янувського повіту Люблінського воєводства Польської народної республіки. Доброю традицією став обмін мистецькими колективами та делегаціями на відзначення революційних свят, спеціальними радіопередачами тощо. А в смт Турійськ недавно було прочитано лекції на тему «Дружба СРСР і ПНР – навіки!» та «У сузір’ї республік-сестер».
(«Радянська Волинь», 1969 р.).

70 років тому
Делегат і голова
«На голову першого колгоспу в Шацькому р-ні, який отримав високе ім’я Лєніна, одноголосно підтримали кандидатуру члена КПЗУ, комуніста Н. І. Сендера, який 22 жовтня 1939 р. був обраний делегатом Народних зборів Західної України та з іншими одностайно проголосував за возз’єднання з Радянською Україною. Успіхи колгоспного будівництва позначилися вже в 1949 р., коли було створено тваринницьку ферму, де налічувалося 65 голів великої рогатої худоби, а важливу допомогу

25 років тому
Заступники проти голови
«Найгостріша боротьба за посаду голови місцевої ради розгорнулася в м. Луцьку. Крім діючого мера Анатолія Похи, висунув свою кандидатуру не лише колишній керівник міста Антон Кривицький, керівник Демблоку міськради Сергій Луговий, але й… заступники Анатолія Похи – Володимир Банада, Олег Максимович і Степан Гаврилюк. Це можна назвати черговим луцьким парадоксом. Нам же ж потрібні нові люди, з новими іменами!».
(«Народна трибуна», 1994 р.).

70 років тому
З хуторів – на шахти!
«Ще в 1947 р. у с. Тростянець було створено ініціативну групу з відбудови колгоспу, в яку спочатку об’єдналося 24 господарства, в основному бідняків, а згодом артіль зросла до 184 колгоспників. Наступним етапом, початки якого були закладені в 1949 р, стало зініційоване парторганізацією і сільрадою переселення 80 селянських родин із відсталих хуторів у передове село, а також відправка молоді на відбудову шахт Донбасу та об’єктів народного господарства навіть

95 років тому
Переправили в СССР
«Перша підпільна група КПЗУ виникла в с. Тростянець ще в 1921 р. Її організатором був М. Л. Федоров, до якого приєдналися учасники Громадянської війни О. Г. Тарасюк, К. Д. Гордіюк та інші. Підпільники розповідали односельчанам правду про Радянський Союз, а через свого брата М. Л. Федоров одержував поштою з США і розповсюджував радянські газети «Правда», «Известия» і «Комуніст»… У 1924 р. польська поліція почала переслідування комуністів, тому М. Т. Тарасюк і К.

90 років тому
На заробітки
«Уже з перших днів польської окупації Торчина і сіл ґміни десятки українських сімей емігрували за кордон, шукаючи роботи. Але в Канаді, Аргентині та інших країнах на них теж чатувало лихо. Одна із наших землячок згодом писала додому з Буенос-Айреса: «Доля емігранта – то доля раба, що поїхав у чужий край продавати свої руки».
(«Колгоспна правда», 1959 р.).

З-поміж 72 населених пунктів, спалених на Волині у роки Другої світової війни, було і велике старовинне с. Люб’язь на Любешівщині. Радянська пропаганда постійно мусолила міф, що це зробили фашисти. Небилицям вірили…