Посієш вітер, пожнеш бурю. Масована антиукраїнська кампанія офіційної Варшави проти українців під соусом «Волинської трагедії» спонукала місцевих радикалів до активних дій. По всій Польщі ледь не щодня стаються напади на наших співвітчизників. Від словесного булінгу вони перейшли до фізичних атак. Але й 18-річний українець із ножем, це нічим не краще, а, можливо, ще й гірше… Що далі?
Є в обласному центрі Волині базар, який називають «Варшавським». А все тому, що наприкінці існування «імперії зла» та на початку «лихих 90-их» саме тут масово торгували поляки. Продавали всілякі товари широкого вжитку, натомість купували цигарки, горілку, електротовари і золото. Їх було так багато, що лучани охрестили цей базар «Варшавським».
Так, чого гріха таїти, на тому ринку бувало всяке. Навіть рекетири навідувалися та оброк накладали… Але такого хаосу, як нині в сусідній Польщі, щодо масової та цинічної зневаги до прав громадян Українців, значна кількість яких знайшла там притулок, рятуючись від агресії рашистів, навіть на луцькому базарі 40 років тому не було.
Оливи в вогонь ворожнечі, на превеликий жаль, щедро та впродовж тривалого часу підливали саме носії польської влади, особливо представник партії «Право і Справедливість» Президент Кароль Навроцькі, до обрання Голова Інституту національної пам’яті Республіки Польща.
І джина національної нетерпимості таки випустили з пляшки політкоректності. І він заполонив собою весь польський публічний простір! Бути українцем сьогодні в РП, це ще не існувати євреєм в нацистській Німеччині, але вже недалеко від того…
Класичний приклад, як поляки вимагають від сусідів визнати тільки свою правду та ігнорують правду, яка є в інших, став черговий злочин проти українців, який стався в м. Вроцлав. Насправді це колишнє німецьке місто Бреслау, яке тільки на основі пакту Сталіна-Черчіля-Рузвельта перейшло до поляків після капітуляції третього рейху в 1945 р., змінивши назву. Власне, Польща тоді отримала не тільки цю, але й багато інших етнічних земель, а Східну Прусію було просто поділено з росією, де замість споконвічного німецького м. Кьонігсберг на картах значиться «Калінінград».
Отже, мер Вроцлава Яцек Сутрик висловив занепокоєння у зв’язку з інформацією про жорстокі напади на ґрунті упереджень щодо національності у його місті.
«Європейська правда» цитує виступ Яцека Сутрика:
«Я публікую свій заклик до мешканок та мешканців Вроцлава у зв’язку з останніми шокуючими подіями. З величезним занепокоєнням та обуренням я сприйняв інформацію про жорстокі напади у Вроцлаві, мотивовані упередженнями щодо національності».
Він прямо не згадав про жоден конкретний інцидент і не вказав, що йдеться про насильство проти українців, але його заява з’явилась невдовзі після появи інформації про жорстокий напад на молоду українську пару начебто через акцент.
«Радіо Вроцлав» повідомило деталі. Кілька дебелих і агресивних чоловіків почали переслідувати молодих українців, які вийшли з магазину. Нападники наздогнали пару біля автомобіля. Спочатку вони атакували чоловіка: його повалили на землю та почали бити ногами. Коли жінка спробувала втрутитися – нападники кілька разів ударили її в обличчя.
Після жорстокого побиття зловмисники втекли з місця події. Постраждалих доправили до лікарні бригадою швидкої допомоги. У обох медики підозрюють струс мозку. Жінці також наклали шви через травму вуха, яку вона отримала під час нападу. Поліція почала розслідування… Згодом затримала двох із трьох підозрюваних. Їх судитимуть.
Тож Яцек Сурик заявив, що Вроцлаві немає і не буде терпимості до насильства, мотивованого ненавистю, ксенофобією чи національними упередженнями:
«Кожна людина, незалежно від того, якою мовою вона розмовляє, звідки походить і у що вірить, має право почуватися у Вроцлаві в безпеці. Напад на конкретну особу через її походження – це завжди напад на всю спільноту, яку ми разом створюємо, і саме так ми маємо до нього ставитися»
Він додав, що це «не поодинокий інцидент», а «тривожний сигнал, на який спільнота Вроцлава має відреагувати з усією рішучістю».
Яцек Сурик також висловив співчуття та підтримку потерпілим і їхнім близьким, а також висловив сподівання, що винуватців швидко затримають, і вони відповідатимуть за свої вчинки.
Мер Вроцлава закликав жителів не бути байдужими до насильства, мови ненависті та дискримінації»:
«Завжди реагуймо, дбаючи про власну безпеку. Повідомляймо про такі випадки відповідним службам. Якщо це безпечно, фіксуймо їх та передаваймо матеріали до поліції. Кожна реакція має значення і може допомогти запобігти подальшим актам насильства».
Він звернувся до всіх політиків та громадських діячів, зауваживши, що публічна риторика, яка позначає людей як «чужинців» чи «гірших», може призвести до реального насильства.
Але почують демократичного та тверезомислячого мера, насамперед, у президентському палаці у Варшаві, де його теперішній користувач Кароль Навроцькі як глава держави сам очолив «хрестовий похід» проти «українських бандерівців»?
Тому насильство триває, українська кров ллється, а вітчизняні дипломати, як завжди, в позі страуса. Лише буквально цими днями в МЗС спробували вилізти з теплої ванни комфорту, тож Генеральний консул України у Любліні, колишній львівський чиновник Роман Шепеляк зустрівся з мером міста Кжиштофом Жуком та директором міжнародної співпраці Кшиштофом Становські.
«Під час розмови обговорено подальший розвиток українсько-польської співпраці на рівні міста, а також захист прав та інтересів громадян України, які змушені були покинути свої домівки внаслідок повномасштабного вторгнення країни-агресора до України та шукати прихистку у Любліні», – дипломатично зазначила пресслужба нашої дипустанови.
Натомість одними візитами до мерів проблему загальнопольського масштабу не вирішити. Агресія наростає. Ось кілька красномовних фактів:
У Любліні на умовно «домашньому стадіоні» для українців під час єврокубкового матчу за участі київського «Динамо» на трибунах вивісили російський триколор і скандували антиукраїнські гасла.
В автобусі в місті Бельсько-Бяла чоловік ображав групу дівчат з України, вимагаючи, щоб вони поверталися додому, та вигукував на їхню адресу нецензурні слова.
Польська жінка в м. Легниці зробила категоричне зауваження підліткам через те, що вони розмовляли українською неподалік басейну, а згодом вдарила їх. За словами мами однієї з дівчат, свої дії жінка нібито пояснювала саме українським походженням дітей.
У Познані місцеві поляки жорстоко побили 60-річного поляка: він став свідком того, як троє чоловіків викрикували образи на адресу українського хлопця, і став на його захист. Людина з важкими травмами була госпіталізована.
Під Варшавою двоє молодиків напали на 16-річного українця та намагалися вигнати його з вагона. За хлопця заступилися пасажири та кондуктор, які на найближчій зупинці силою виштовхали нападників на перон. Там їх затримали правоохоронці.
Всього за період від 1 січня до 1 червня 2026 р. на території Республіки Польща тільки офіційно зафіксовано 5 тис. 130 злочинів проти українців. Нічим не кращою була ситуація і в двох попередніх роках: польська поліція зафіксувала більше 10 тис. фактів фізичної агресії щодо наших співгромадян…
Загалом у Польщі статус тимчасового захисту мали майже 987 тис. українців. Ще приблизно мільйон осіб – трудові мігранти…
Станом на зараз 52% поляків вважають, що Польща більше не повинна приймати українських біженців. І це перший такий результат від початку російської війни в Україні, коли кількість противників прийому воєнних мігрантів перевищила кількість прихильників такого рішення…
Натомість чергове приваве повідомлення з Польщі. 1 серпня у м. Вроцлаві 18-річний нападник жорстоко поранив ножем 30-річну польську жінку на сходах будівлі. Поліція швидко заарештувала підозрюваного – громадянина України, – якому буде пред’явлено звинувачення у замаху на вбивство.
А за цей та подібний факти як розцінювати поведінку наших співгромадян в країні, яка надала їм притулок та здійснює фінансові виплати? Може, пора чоловікам віком 18-60 років повертатися в Україну?
Сергій ШРАМЧУК.
На фото «Радіо Свобода» і пресслужби Генерального консульства України в Любліні: один із активних противників українців у Польщі на мітингу у Варшаві; зустріч українського генконсула Романа Шепеляка і люблінського мера Кшиштофа Жука; марш проти української корупції в м. Вроцлав.