Сенсаційне відкриття волинського дослідника про причини і наслідки космічних вибухів!
«Ні раніше, ні тепер із усіх можливих висновків, теорій та пропозицій, пошуків і знахідок такого простого ймовірного випадку ніхто не передбачив! Хоча це – унікальне рідкісне явище, котре людство має шанс спостерігати в атмосфері Землі». Ці слова на аркуші у клітинку, написані волинським дослідником, котрий назвав себе коротко – Фізик, не могли лишити нас байдужими. Крім того, нижче – проста схема відтворення дещо забутих подій у Сибіру, а в пам’яті – трагедія у Челябінську тієї ж сусідньої Росії, після котрої навіть не встигли загоїтися рани на тілі численної кількості жертв…
Спочатку торкнемося ближчих подій. 15 лютого в усьому світі говорили про російський Челябінськ. Там пройшов метеоритний дощ. Стався вибух. Але головне не те: як виявилося, наша наука разом із усіма узятими суперсучасними новітніми технологіями та дослідженнями не може точно передбачити, що ж відбувається у загадковому космосі та які наслідки це матиме для нас, людей. Правда, кажуть, нібито прилади космічного моніторингу перед вибухом зафіксували активність у нижніх шарах атмосфери. Але… Словом, місцеві мешканці зізнаються, що думали, начебто починається кінець світу, якого той же світ, на щастя, так і не дочекався напередодні Нового року…
Наслідком вибуху стала розруха у місті. Очевидці розповідають, що шибки з вікон просто розліталися на дрібні шматки, ці осколки падали на руки, голову. Летіло каміння. Звісно, розпочалася паніка. Адміністрація міста опублікувала екстрене повідомлення, в якому жителям рекомендували за можливості повернутися додому, забрати дітей з освітніх установ.
Словом, поранених нарахували близько 1200 осіб. У них переважно – порізи склом та серйозні забої. У Вікіпедії навіть написали, що місто не підлягає відновленню.
Потім дослідники та науковці скажуть: добре, що метеорит упав у малонаселеній частині регіону, розташованого за півтори тисячі кілометрів на схід від Москви. Інакше, мовляв…
Такий метеоритний дощ на Уралі спостерігали не лише мешканці Челябінська. Яскраві спалахи в небі бачили також у Копейську і Єкатеринбурзі, однак серйозні руйнування через метеоритні уламки поки що зареєстрували тільки поблизу Челябінська.
Звісно, стали досліджувати, розбиратися і встановлювати, що то було. Спочатку вчені говорили, начебто ніяких осколків не знайшли. Ще згодом в озері Чебаркуль, де метеорит зробив величезну ополонку, все ж знайдуть докази космічного дощу. У пресі з’явилося повідомлення, мовляв, є шматочки камінців неземного походження. За словами представника комітету РАН із метеоритів Віктора Гроховського з Уральського федерального університету, позаземна природа виявлених фрагментів породи підтверджена хімічними дослідженнями. Вони здійснювалися в лабораторії університетського науково-освітнього центру «Нанотех» Уральського федерального університету. Згідно з даними аналізів, метеорит належить до класу звичайних хондритів і є простим кам’яним метеоритом із вмістом заліза близько 10%.
Але головне не це. Хвилює просте питання: чому ж Земля періодично страждає через космічні процеси та чи можна хоча б якось від такого уберегтися? Телефонуємо волинському досліднику, просимо пояснення:
– Що сталося у Челябінську? В атмосферу увійшов метеорит і вибухнув. При цьому невеличкі уламки розсипалися по землі, – коротко резюмував дослідник.
Проте далеко не кожного тоді хвилювала згадана ситуація як така. От, наприклад, дехто більше переймався, скажімо, боротьбою за авторські права на музику в Інтернеті. Кумедно було читати повідомлення у всесвітній павутині, де говорилося приблизно таке: «Маса німців кинулася в Youtube
переглядати рідкісні кадри про події у Челябінську. Але тут їх чекав сюрприз. Уже через кілька годин після опублікування в Інтернеті відеороликів турботлива компанія Youtube заблокувала показ цілої низки відео на території Німеччини. Причина проста: під час зйомки в машинах багатьох челябінців було увімкнене радіо. Грала музика, яка й стала звуковим фоном на відео. Однак права на опублікування музики на Youtube в авторів роликів не було, тож аби не сваритися з могутньою компанією GEMA, яка контролює дотримання авторських прав у Німеччині, Youtube заблокував поширення роликів»…
Та все ж, про яке відкриття випала нагода дізнатися першими саме волинянам. Словом, як розповідає наш дослідник, він знає кожну деталь, ретельно вивчив та проаналізував усі подробиці подій періоду падіння Тунгуського метеорита. І зробив свої висновки! Зрештою, про це трохи згодом: ми мусимо нагадати, що ж сталося 1908 року в тунгуській тайзі.
Вранці над територією басейну Єнісею пролетіла велика вогняна куля. Її політ завершився значним вибухом над незаселеним районом тайги. Лишився значний слід: на території близько 2000 км (!) було повалено дерева. Так само, як і в Челябінську, за сотні кілометрів від епіцентру події із вікон житлових будинків вилітало скло. Протягом кількох днів на території від Атлантики до Центрального Сибіру сяяло небо. Звісно, згодом місце досліджували, навіть неодноразово. У результаті офіційно назвали 77 (!) гіпотез падіння метеорита. Їх навіть класифікували за групами, але такого простого пояснення не оприлюднив досі ніхто…
Дуже оригінально події тих днів описав у свої книзі письменник-фантаст Олександр Казанцев, обґрунтування котрого теж засновані на спогадах очевидців. Тож він запевняв, що це – місце катастрофи корабля позаземної цивілізації!
Ні, і вкотре ні, запевняє волинський дослідник. Тож до вашої уваги – найновіше відкриття щодо Тунгуського метеорита!
По-перше, за твердженням Фізика, ніякі позаземні гості нас, землян, тоді не відвідували. Незважаючи на те, що чимало місцевих жителів бачили кілька траєкторій польоту.
В атмосфері над тунгуською тайгою відбулося дуже рідкісне (навіть за теорією вірогідності) ЗІТКНЕННЯ двох метеоритів на зустрічних або майже зустрічних курсах! При цьому, пояснює дослідник, відбувся ядерний або навіть термоядерний вибух, під час якого випарувалися всі залишки метеоритів, а на поверхні землі лишився звичайний слід висотного ядерного вибуху.
От і вся правда, наголошує Фізик. Версії щодо того, наче такі події – знак зверху, нібито Бог метає з неба вогняні кулі, аби вкотре нагадати нам, маленьким людям, що ми повинні жити за певними правилами і законами, аби не поплатилися за гріхи, – хибні примхи нашої уяви. Та й і з версією про позаземні цивілізації ніяк не складається, хоча й дуже хочеться…
Очевидно лише одне: жити потрібно сьогодні, і гарні справи не варто відкладати на завтра, бо хто знає, чи настане оте очікуване завтра…
Світлана ДУМСЬКА.
До теми
ЯКЩО ЗАВТРА – МЕТЕОРИТНА ТРИВОГА?
Чи можемо ми сподіватися на захист від смертоносних космічних об’єктів, які падали, падають і, вочевидь, будуть падати на нашу планету? Причому не тільки на територію Росії, але й на нашу землю? І чи розробило світове співтовариство ефективні механізми протидії метеоритній небезпеці?
Звичайно, Україна не може порівнювати свій потенціал у сфері аерокосмічних досліджень та створення засобів для досягнення грандіозних цілей із можливостями США, Російської Федерації, Китаю чи навіть Європейського Союзу. Ми не запускаємо в навколоземний простір орбітальних станцій, не відправляємо на Місяць астронавтів і не вміємо будувати зондів для досліджень на Марсі. Проте доволі непогані ракетоносії та супутники продукувати можемо. І це могло б стати досить суттєвим сегментом потужної протиметеоритної системи оборони всієї планети, якби хоча б на рівні ООН почали розуміти: боротися з повстанцями в Малі – добре, але захистити людство від можливої космічної катастрофи – набагато краще.
Поки ж Україна вирішує набагато скромніші завдання. На засіданні Кабінету Міністрів України 6 лютого 2013 р. схвалено проект Закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми на 2013-2017 рр.». Державне космічне агентство України вважає, що ця програма допоможе реалізації державної політики у сфері космічної діяльності на період до 2032 р.
Орієнтовний обсяг фінансування сягає 2,58 млрд грн. Проектом передбачається: запуск трьох космічних апаратів (дистанційного зондування Землі «Січ-2-1», науково-технологічного «Мікросат» та університетського «УМС-1»); створення космічного ракетного комплексу «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара (Бразилія) та сприяння створенню національної супутникової системи зв’язку «Либідь»; проведення фундаментальних наукових космічних досліджень із астрофізики, космічної біології і матеріалознавства; створення новітньої ракетно-космічної техніки та технологій її виготовлення; сприяння комерційній експлуатації ракет-носіїв «Циклон-4», «Зеніт-2SLБ», «Зеніт-3SLБ» («Наземний старт»), «Зеніт-3SL» («Морський старт»), «Дніпро» та Національної супутникової системи зв’язку «Либідь»; розвиток міжнародного співробітництва…
Тому перспектива створення всепланетної системи протиметеоритної оборони існує. Хоча б тому, що ядерні держави вже навчилися обслуговувати ефективні системи протиракетної оборони, побоюючись нападів одна одної.
Залишилося перепрограмувати цілі – із земних на космічні… Бо якщо завтра – метеоритна тривога, то втікати – нікуди. І це всіх стосується.
Роман УСТИМЧУК.