Чому «Волиньторф» без торфу?

Розмова з головою Маневицької райдержадміністрації Андрієм Линдюком, котра відбулася 5 березня ц. р. у його службовому кабінеті, стосувалася багатьох важливих для життя району та області тем і проблем. Але доки розгорнуте інтерв’ю з Андрієм Олександровичем готується до друку в повному обсязі, є тема, зволікати з висвітленням якої немає часу. Це – подальша доля ДП «Волиньторф» і, зокрема, виділення підприємству достатніх площ для видобутку сировини.
Про це не так давно ми детально говорили з директором підприємства, депутатом облради від партії УКРОП Іваном Киричиком (див. «Волинську газету» від 6 грудня 2018 р.). Але події розвиваються зі стрімкістю, тому згодом відбулася за дорученням голови облдержадміністрації Олександра Савченка і нарада в облдержадміністрації, в районі створили «антикризову комісію», а самого Івана Киричика за сприяння народного депутата України Ірини Констанкевич нагородили Почесною грамотою Верховної Ради України.
Тому точка зору Андрія Линдюка, який є одним із основних гравців на «торфовому полі», погодьтеся, важлива.
– Андрію Олександровичу, директор ДП «Волиньторф» Іван Киричик недавно отримав високу відзнаку від українського парламенту! А виділених площ для видобутку торфу в нього так і немає… Скажіть, коли це підприємство буде працювати, коли – перестане функціонувати, і яке в цьому процесі має значення районна гілка виконавчої влади, котру Ви очолюєте?
– Краще б я помилявся, але в цій ситуації я вже третій рік поспіль у цій ситуації не помиляюся… Стверджую: «Волиньторф» отримає всі дозволи і державне підприємство запрацює на повну потужність тоді, коли сам Іван Киричик сам захоче… отримати землю для видобутку сировини! Висловлюю думку, яку багато хто просто не зрозуміє…
– І я поки що не розумію…
– Нелогічно ж звучить, що сам директор цього не хоче, правда ж? Наведу надзвичайно простий приклад. У Маневицькому р-ні при райраді створили кілька тижнів тому спеціальну комісію. Бо в районі вирішили: доки «на верхах» «чубляться», хочемо самі розібратися, в чому ж проблема з ДП «Волиньторф»… Головою комісії обрали колишнього голову райради Петра Зінчука, до її складу увійшли представники всіх фракцій – і провладних, і опозиційних. На недавньому засіданні комісія, повивчавши стоси різних документів, образно кажучи, кожному учаснику «нарізала» конкретні завдання. Бо ж скандал набрав публічності, коли на всю область пролунало: голова облдержадміністрації Володимир Гунчик протримав у себе на столі багато років документи та не погоджував надання підприємству 205 га площ для видобутку торфу…
– Так  Володимир Петрович справді це зробив! У чому тут неправда?
– Процес відведення цих 205 га почався ще в 2012 р.! Тоді ще покійний Борис Клімчук був головою облдержадміністрації… Не підписав Борис Петрович цих документів. Не встиг підписати і його наступник Олександр Башкаленко…
– Заради об’єктивності. Борис Петрович помер ще в 2014 р., тому сказати, чому не підписував, уже не може. А Олександр Костянтинович устиг покерувати трохи більше двох тижнів, вочевидь, йому не до «Волиньторфу» в розпал Майдану було…
– Звичайно. Але факт залишається фактом: ці два голови облдержадміністрації погоджень на розробку 205 га не підписали. Потім був призначений Григорій Пустовіт, який, до речі, погодив кандидатуру Івана Киричика на посаду директора підприємства. Але й Григорій Олександрович із березня до липня 2014 р. також не погодив цих клопотань! Ну, а вже потім був призначений Володимир Гунчик, який справді впродовж трьох років їх у Київ не направляв… Уже рік як головою облдержадміністрації Олександр Савченко, ще в грудні 2017 р. скеровано у столицю відповідний пакет документів, але позитивного рішення так і немає. То, може, проблема не в Клімчуку-Башкаленку-Пустовіту-Гунчику-Савченку, а в чомусь іншому?
– То в чому?!
– Продовжу. Документи з області справді пішли на Кабмін про відведення вище названих 205 га для видобутку торфу. Цих площ вистачить, щоб ДП «Волиньторф» не мав проблем із сировиною на багато-багато років роботи. Але маю таке припущення: думаю, що Іван Миронович дуже не хоче, щоб держава виділила ці землі саме для державного підприємства, котре він очолює…
– Де логіка? Йому ж сировина потрібна для виробництва дефіцитних торфобрикетів?
– Коли за час керівництва облдержадміністрацією Григорія Пустовіта з Мінекології надійшла відмова щодо виділення цих земель, то в ній було чітко вказано, які саме помилки розробникам проекту треба виправити. Це був початок липня 2014 р. Знаєте, коли ДП «Волиньторф» напрацювало новий документ із урахуванням виправлення цих зауважень? Аж 1 грудня 2017 р.! «Дуже спішили» виправляти недоліки…
– А станом на зараз вони виправлені?
– Так. І перебувають на розгляді урядовців. Але в Мінекології знову якісь там питання виникли… Та я не про це. Коли Іван Киричик справді хоче отримати для підприємства 205 га землі, то він би за цей час буквально б не виходив із приймалень керівників різних рівнів: від голови облдержадміністрації до міністрів чи, можливо, навіть глави уряду! Чому він цього не робить? 
– Може, не вірить, що це дасть толк?..
– А, може, існують якісь інші причини? Доки вже понад півтора роки новий пакет документів перебуває на розгляді в Мінекололгії, на Волині сталися великі зміни. Депутати облради створили комунальне підприємство «Волиньприродресурс», котре отримало ліцензію на видобуток корисних копалин, у тому числі торфу та бурштину. Мало того: державне підприємство «Волиньторф» своєю технікою вже навіть підготувало ті площі для розробки, право на які фактично вже є в… КП «Волиньприродресурсу»!
– Вони претендують на одні й ті самі площі чи що?
– Ні, це інші ділянки. 
На стіні кабінету Андрія Линдюка висить велика карта Маневицького району. Щоб пояснити ситуацію на місцевості, Андрій Олександрович іде до мапи. 
– ДП «Волиньторф» має тут завод і тут. Приблизно 130 га вони хочуть отримати біля Прилісного, а приблизно 70 га – неподалік Довжиці. Але доки документи про надання цих земель для розробки саме цьому підприємство не погоджені, то ось тут, недалеко від Копилля, КП «Волиньприродресурс» оформив всі погодження на розробку торфу, а ДП «Волиньторф» підготував своєю технікою ці площі так, що хоч завтра там можна видобувати сировину. 
– А для чого?
– Ми всі добре знаємо, що свого часу (і це пролунало під час сесії облради!) КП «Волиньприродресурс» заплатило десятки мільйонів гривень для отримання ліцензій на видобуток корисних копалин. Але відомо, що наразі це підприємство фактично не отримує ніяких доходів… Виходить, що гроші вкладено, а віддачі немає. Чи не єдиний шанс зараз, аби комунальне підприємство облради почало хоча б якісь кошти отримувати, це початок видобутку сировини саме біля Копилля. А безпосередньо цим може займатися… державне підприємство «Волинтьторф»! Але далі – найцікавіше…
– Знаю! Я запитаю про бурштин!
– Без проблем. Але завершу тему торфу. Навіть у публічних заявах Іван Киричик каже: вихід залишився єдиний – співпрацювати з КП «Волиньприродресурсом». Але на недавньому засіданні комісії при райраді я сказав: «Добре, співпрацюйте! Але на яких умовах, можете сказати?». Але директор Іван Киричик навіть зразка договору не показав… Знаєте, я дуже хочу, щоб ДП «Волиньторф» успішно працювало. І раз досі немає з Києва погодження на розробку 205 га, то нехай би на умовах оренди використовували площі, котрі отримало КП «Волиньприродресурс». Але які умови оренди?
– Андрію Олександровичу, а, може, це все політика? Може, вже влітку все зміниться? Чи на початку зими, коли всім виборам настане кінець? 
– Нічого не зміниться. Чому? Бо ще раз скажу про рішення нашої комісії. В протоколі записано, що Іван Киричик не просто повинен представити проект договору з КП «Волиньприродресурс» (я б його взяв, завіз би до Олександра Савченка і просив би від імені району, щоб його було схвалено!)…
– Мовляв, чолом б’ємо, всім селом просимо: дайте торфовикам працювати!..
– Авжеж! Але в протоколі засідання комісії записана ще одна умова. Директорові підприємства Іванові Киричику рекомендовано зустрітися з головою облради Ігорем Палицею на предмет ознайомлення членів комісії з баченням керівника органу самоврядування Волині щодо умов співпраці між КП «Волиньприродресурс» та ДП «Волиньторф»…
– Ну, ви такі умови виставляєте! Ще восени минулого року Ігор Петрович заявляв про тиск із боку силовиків і заявляв про ймовірність свого арешту… Та й на сесії облради 20 грудня 2018 р. Ігоря Палиці не було… Де Іван Киричик може зустрітися з Ігорем Палицею? Може, той узагалі за кордоном?
– Почекайте! А що тут фантастичного? Йдеться про зустріч не лише директора ДП «Волиньторф», але й депутата облради від УКРОПу Івана Киричика з головою облради Ігорем Палицею, який теж представляє УКРОП. Якщо, наприклад, Володимир Гунчик не був зацікавлений в успішній роботі цього підприємства, то Ігор Петрович має ж бути зацікавленим, правда?
– Правда! Але тема таки перейшла до політики…
– Яка політика?! До 11 березня 2019 р., як записано в протоколі засідання комісії, Іван Киричик має разом із головою профспілки Аліною Базарновою зустрітися з Ігорем Палицею та поінформувати, на яких умовах той співпрацюватиме з ДП «Волиньторф».
– Тобто, не Ігор Палиця як фізична особа, а обласна рада в цілому, котру він очолює?
– Так, обласна рада.
– А якщо справдяться версії, і Юлія Тимошенко посприяє, щоб Ігоря Палицю обрали новим Прем’єр-міністром України, то це вплине на процес виділення ДП «Волиньторф» площ для видобутку сировини?
– Вплине. І не лише на це… Я скажу, що тоді буде: ДП «Волиньторф» може оперативно укласти договір із якимось приватним підприємством, зареєстрованим, приміром, у якомусь офшорі. І саме ця фірма буде «прокладкою» між ДП «Волиньторф» і КП «Волиньприродресурс». В результаті торфобрикет у ціні виросте в два або три рази. А 205 га державних земель, про які постійно говорить Іван Киричик, і тоді ніхто не виділятиме. 
– Андрію Олександровичу, а, може, у Вас із Іваном Мироновичем якийсь особистий антагонізм? 
– Багато хто так думає, але це не так. Двері мого кабінету завжди відкриті. Для кожного. І якби Іван Киричик хоча б один раз зініціював зустріч, ми б зустрілися. Чи тут, чи в нього в кабінеті, чи на торфорозробках, чи на нейтральній території. Але згоди на таку зустріч немає. Тому як голова райдержадміністрації я не знаю, під якими документами щодо ДП «Волиньторф» мені поставити підпис і печатку, щоб їхати з ними в облдержадміністрацію. За чотири роки роботи на посаді я таких пропозицій не отримав…
На інші, важливі для Маневиччини та Волині теми, також відбувся предметний обмін думками. Але про це – згодом.
Розмовляв Володимир ДАНИЛЮК.
На фото Романа УСТИМЧУКА: Андрій Линдюк.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *