Чи буде через 10 років журналістика взагалі?

З
керівницею нового інформаційного проєкту «
Insider. Media» Катериною Той ми зустрілися в
одній із луцьких кав’ярень неподалік луцького офісу, де працює ця відома на Волині та
далеко за її межами журналістка. Говорили на тему журналістського буття, і
доволі спонтанно вирішили записати розмову, так би мовити, для преси. На
відміну від класичного інтерв’ю, коли один зі співрозмовників тільки ставить
запитання, а інший, здебільшого, лише відповідає, цього разу це був
зацікавлений діалог.


Отже,
розмова головного редактора «Волинської газети», секретаря Національної спілки
журналістів України Володимира Данилюка та керівницею «
Insider. Media»  Катериною Той. Із тією самою Катериною Той,
якій нещодавно підлий злочинець та не менш підлі замовники спалили автомобіль…

 – Нещодавно закінчився термін Ваших
повноважень як члена Національної суспільної телерадіокомпанії України. Чим
запам’ятався цей період роботи і чому не продовжили каденцію?

– Не продовжила, тому що це, в принципі, логічно. Кожна
фракція в парламенті висуває свого представника, а фракція, яка мене висунула
(«Воля народу», – ред.), закінчила своє
функціонування, свою роботу. Відповідно, закінчилася і моя каденція.


Робота на цій посаді була оплачувана?

– Ні – на громадських засадах.


А чому?

– Тільки в Україні не оплачується діяльність членів
Наглядової ради НСТУ. У всіх країнах, де є Суспільне телебачення, робота в Наглядовій
раді повністю оплачується. А в нас ця діяльність виключно… на громадських
засадах.


Я ще розумію, якщо це Національна спілка журналістів, де є секретар, наприклад,
і він виконує якісь повноваження на громадських засадах… А це – фактично
державна справа!

– Так, це проблема. І цього року новий парламент її
досі не вирішив. З цього приводу  подавалися пропозиції, але депутати за них не
проголосували.


Що в цій роботі Вам найбільше запам’яталося? Можливо, якась скандальна
ситуація, радісна подія, чи якийсь робочий відповідальний момент?

– Постійно відбувалися наради. Таке, щоб я щось
запам’ятала, щоб змінило моє бачення – не було. Взагалі, сама стратегія
передачі наших обласних філій державних телерадіокомпаній, реформування в
Суспільне телебачення – це, напевно, з самого початку була не дуже вдала ідея, адже
зробити зі старого щось нове насправді дуже важко. Це абсолютно інші стратегії
та інший напрямок. Якщо раніше всі співпрацювали з владою, то зараз це просто
висвітлення важливих подій у суспільстві. І все.


І це все відбувається в умовах війни, коли держава повинна бути присутньою в
інформаційному просторі та здійснювати комплекс заходів: якщо не для підвищення
обороноздатності, то хоча б для підняття патріотичного духу! На початках і я
виступав на нараді, в якій брала участь тодішня голова наглядової ради НСТУ Світлана
Остапа. Я ще від імені облорганізації НСЖУ сказав, що ми категорично проти цієї
реформації
по
суті і по формі. Це зовсім різні напрямки, це суперечить європейським
стандартам і зовсім не відповідає суті справи. А так і столиці з колись
відносно незалежних облдержтелерадіокомпаній зробили якісь бригади у великому
колгоспі, які керуються з Києва, тому й ці більш-менш незалежні місцеві медіа опинились
під контролем столиці…  Те саме зараз і
з Законом «Про медіа». Вони хочуть підпорядкувати друковані ЗМІ до органу, який
займається не газетною журналістикою!
 

– Суспільне телебачення є незалежним, з одного боку,
а з іншого – фінансується державою. Тут виходить своєрідний колапс. Гроші їм
заробляти дуже важко, тому що всією рекламою займається Київ, центральний офіс.
І це питання треба вирішувати, може, в новій каденції візьмуться? Окрім того, залишилося
дуже багато приміщень колишніх державних телерадіокомпаній… Що з ними робити?


У Львові пішли іншим шляхом. Вони забрали свої приміщення в обласну комунальну
власність і зберегли незалежного від столиці телерадіомовника. А на Волині може
вийти так, коли наші приміщення забере незрозуміло хто. Гаразд, до іншої теми. Ви
у журналістиці багато років. Починали з «Аверсу», очолювали пресслужбу голови
облдержадміністрації Анатолія Француза, потім кілька проектів було: «ВолиньPost»,
«12 канал»… Ми говоримо з Вами напередодні Дня журналіста. Чим відрізняються тодішня
і теперішня журналістика, з Вашою точки зору?

– Кардинально відрізняються! Раніше журналісти дотримувались
якихось неписаних правил. Взяти найпростіший приклад – висвітлення тієї чи
іншої події. Журналіст, який поважав себе, повинен був подати позицію всіх сторін
– зацікавлених і незацікавлених осіб, які мають відношення до події. Сьогодні ж,
здебільшого, матеріали роблять на замовлення, і ми бачимо одностороннє
висвітлення. Тому що журналістика перейшла в комерційну площину.


Можливо, це тому, що держава самоусунулася з інформаційного простору? Тобто,
вона кинула його напризволяще – і ця ніша заповнюється людьми, які мають гроші,
дуже часто – різного походження.

– Тут є дві сторони. З одного боку, всі говорять про
демократію і невтручання в журналістику з боку держави. З другої сторони цю нішу заповнюють комерційними
структурами, які її й утримують. Така вийшла своєрідна форма ринкових відносин
у медійній сфері.


Я не кажу, що держава повинна втручатися, але вона має бути присутня. Цими днями
Європейська федерація журналістів зініціювала, а Євросоюз ухвалив програму в
розмірі 2,8 мільярдів євро на розвиток своїх медіа: для боротьби з фейками та
ворожою пропагандою в тому числі. Тобто, ЄС думає про свою інформаційну
безпеку, щоб медіа були в них справді незалежні і неупереджені. І говорити від
імені Української держави чиновникам, що ми взагалі не будемо брати участь у
цьому процесі – це неправильно. Бо ніша заповнюється, так чи інакше. Ми ж
говорили: якщо люди не хочуть годувати свою армію, то будуть годувати
окупантів. Якщо не хочуть дивитися своє телебачення, читати свої газети,
соцмережі, телеграм-канали – будуть споживати інший продукт. І ми це сьогодні
робимо. Який вихід, як Ви думаєте?

– От я роблю дуже багато інтерв’ю і зачіпаю такі
теми, як судова система, медицина, освіта… Це все в Україні потребує не те що
реформ, просто все з ніг на голову потрібно ставити. Я не знаю, чому думають,
що журналістика пізніше має бути за якісь інші сфери пріоритетом? Це одне зі
стратегічних питань, тому що всі ми знаємо, як Росія веде свою гібридну війну,
і не тільки Росія. І медіа найбільше впливають на свідомість громадян. Треба
якісь закони приймати і встановлювати ці правила – і поведінки журналістів, і
взагалі суспільства. А фейки – це взагалі одна з найбільших проблем сучасної
журналістики.


Взагалі, потрібно зрозуміти, хто в цій країні журналіст, а хто не журналіст!

– Так. Сьогодні блогер – той самий журналіст. А хто
такий блогер? Він може написати будь-що: все, що захоче або все, що скажуть. І
він не керується ніякими законами.


В Європі не так. Там є відповідальність навіть за соцмережі. Туди не можуть
зайти під якимось невідомим ніком. Ти зареєстрований і відповідаєш за все, що
пишеш. Це європейська практика.

– В той же час, всі дуже бояться тих же самих
журналістів. Щоб не написали якийсь негативний матеріал чи розслідування, а
органи не взяли до уваги їхні публікації і не розпочали слідство…


Хоча повинні це робити згідно чинного законодавства самі, не чекаючи офіційних
звернень від ЗМІ. Не треба звертатися до них письмово, вони це мають
відстежувати і реагувати.

– Особливо, якщо публікації стосуються посадовців.


Ви створили новий проєкт
абсолютно свіжий, незвичайний. Розкажіть про нього кілька слів.

– InsiderMedia– це справді новий проєкт, формат. В
мене є досвід в інтернет-журналістиці, на телебаченні. Ми зробили такий мікс,
тому що, на жаль, чи на щастя, в нас люди все менше хочуть читати, не хочуть
звертати увагу на аналітику. Формат відео – він найкраще лягає на сучасні уми
глядачів. Тому ми стараємося робити все міксовано, і в публікаціях та
розслідування ми завжди заслуховуємо всі сторони. Я це просто вимагаю від наших
журналістів.


Я не зовсім погоджуюся. Наприклад, люди дуже багато часу проводять за кермом. І
при всьому бажанні дивитися відео там неможливо. Я говорю, що радіо мало б
розвиватися теж.

– Тому наші інтерв’ю у відеоформаті, адже їх можна слухати.
Ми брали декілька інтерв’ю навіть у незрячих людей – і вони з задоволенням їх.


Нещодавно Вам спалили машину… Це шок, хоча б тому, що Ви – жінка… На якому
етапі розслідування?

– Справу розслідують. Поки що результатів я не знаю.
Розглядають різні версії, навіть самопідпал. Але хто був на місці події –
бачив, що автомобіль знаходився досить близько до будинку, до якого газ
підведений ззовні. І якби я не прокинулася, і ми з дитиною не вибігли на вулицю
та не викликали вчасно пожежників, які спрацювали дуже оперативно – не знаю, як
би це все закінчилося.


Слідчі серйозно думали, що це Ви самі собі спалили машину для того, щоб
привернути увагу до своєї персони чи сайту?

– Не знаю – серйозно чи ні? Вони, мабуть, читають
сумнівні телеграм-канали. За їхніми словами, є версія про самопідпал, тому вони
повинні її теж розглянути. Я – не заперечую: нехай усі версії розслідують.  Але небезпека для життя була дуже велика! Для
життя мого і моєї дитини… Можливо, підпалювача і знайдуть. А от замовника – не
знаю.


Ви припускаєте, хто це міг бути? У вас є «друзі», які могли б це зробити?

– Я, в принципі, досить комунікабельна людина, з
усіма знаходжу спільну мову. У мене не було ніяких конфліктних ситуацій, не
пам’ятаю такого… Можливо, я чогось не знаю? Але не було відкритих конфліктів.
Якщо говорити, чи я вірю, що цей злочин розкриють… Після того, як стало відомо про
підпал автомобіля, я отримала багато дзвінків якраз від тих людей, кому також
свого часу спалили машину. Жоден із цих злочинів не було розкрито.


Ми з Вами зустрінемося через років через 10, і, як Ви думаєте, про що ми будемо
говорити у сфері журналістики?

– Ми б писали напевне мемуари про те, яка вона була,
та журналістика.


Ви хочете сказати, що її вже не буде?

– Вона буде, але це буде такий страшний гібрид. Якщо
зараз не вжити на законодавчому рівні якісь міри, не впорядкувати це все – може
бути колапс, хаос. Тому що фейки розповсюджуються просто з величезною
швидкістю, і вони чомусь знаходять свого читача, глядача, на жаль.


Я кілька років тому був у Єревані. Це відоме Вірменське радіо. І вони всерйоз
говорили, що розробляють систему, коли робот буде створювати новини, людським
голосом їх озвучувати… Тобто, будуть брати те, що найбільше цікавить людей на
сьогоднішній день і конвеєрним методом поширювати…

– Це якраз узагалі всесвітня проблема, тому що питання
штучного інтелекту – це «палка з двома кінцями». Ці всі чат-боти – це все лише
початок того нового! Нас чекає, можливо, не дуже яскраве майбутнє…


Дякую! Вітаю Вас ще раз із Днем журналіста. Щоб ми справді працювали в країні,
де нашу професію шанують, і щоб ми відчували відповідальність за кожне слово.

Володимир
ДАНИЛЮК,

Катерина
ТОЙ.

На
фото: Катерина Той у своєму редакційному офісі; Володимир Данилюк під час одного з публічних заходів у столиці; Катерина Той, яка створила новий інформаційний продукт.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *