У Великій Британії та Північній Ірландії триває масова рекрутингова кампанія. Уряд намагається залучити до війська більше число особового складу, адже нинішніх орієнтовно 150 тис. солдатів, сержантів та офіцерів явно недостатньо для стримування потенційної російської атаки і на Туманний Альбіон.
Реклама служби в армії на автобусі.
Зокрема, інформацію про умови служби розміщують на офіційних ресурсах Міністерства оборони Сполученого королівства. Рекламні ролики демонструють у медіа. Навіть у громадському транспорті та на спортивних аренах уже розміщені банери, які закликають молодь долучитися до війська.
Утім, охочих небагато. І це доволі песимістична картина, враховуючи багатомільйонний військовий потенціал агресивної путінської росії. Бо без людей ніякі новітні технології на полі бою не працюватимуть.
А ще в традиціях Сполученого королівства, існує віковічний обов’язок усіх спадкоємців престолу проходити військову службу.
Принц Вільям у званні капітана за штурваломя гелікоптера.
Утім, принців на Туманному Альбіоні одиниці. Основну масу населення складають звичайні люди різних національностей та віросповідання. Які ж реалії британської армії, що слід врахувати для українського досвіду?
Про це ми спілкувалися з Ароном Лейландом. Він сержант із бойовим досвідом воєн в Афганістані та Іраку. Добровільно в перші місяці рашистського вторгнення прибув в Україну, де працював інструктором, у тому числі в на той час 53 Окремому батальйоні 100 Обр Сил Територіальної оборони Збройних Сил України, коли особовий склад військової частини виконував поставлені завдання на Волині.
Арон Лейланд як військовий інструктор на Волині, весна 2022 р.
Британці тоді приїхали в батальйон суто на добровільних засадах. За свою роботу не отримували жодної копійки, навіть житло винаймали за власний кошт. Єдине, в чому потребували допомоги від командування військової частини, так це якісного перекладача з англійської. Ним став один із військовослужбовців, родом із Харківщини, який долучився до підрозділу теж на етапі його формування.
Закордонні інструктори навчали наших, в основному, без будь-якого досвіду військової служби, азів стрілецького бою, вмінню ефективно наступати та стійко тримати оборону. А в березні 2023 р. підрозділ вирулив воювати на Бахмутський напрямок…
Британець під час військової служби.
В минулому професійний військовий, він пройшов війни в Іраку і Афганістані. Це дуже знадобилося для коригування вишколу для українців. Але тепер Арон Лейланд знає, що вже українська армія здатна навчити основам сучасної війни будь-яку іншу державу світу.
На запитання, чому ж, усе-таки, тоді приїхав в Україну, побратим пояснює: досвід бойових дій в Іраку та Афганістані, а особливо результати участі в цих збройних конфліктах, постійно його гнітили відчуттям невиконаного завдання. Тож коли дізнався, що росія напала на Україну, вибір стати на бік добра визрів миттєво: і він поїхав допомагати українцям.
Що найбільше запам’яталося під час виконання місії в батальйоні? Арон Лейланд каже: українці склали неймовірне враження своєю наполегливістю на тренуваннях та відкритістю в спілкуванні.
Згодом він повернувся у Велику Британію, але з багатьма українськими побратимами підтримує тісні контакти. Дуже жалкує за хлопцями, які віддали своє життя за демократію та свободу на фронтах російсько-української війни. Він пам’ятає кожного…
Зараз у цивільному житті колишній інструктор – професіонал із комунікацій у кіберпросторі однієї з потужних англійських фірм.
Арон Лейланд у цивільному житті із автором публікації.
Арон Лейланд, як фахівець у військовій справі, люб’язно погодився деталізувати, які ж умови прийому на військову службу громадян Сполученого королівства Великої Британії і Північної Ірландії. Цей досвід важливий і для тих українців, які визначають модель побудови роботи Сил оборони України.
Отже, британські військовослужбовці рядового та сержантського складу (категорії OR-1-OR-9) регулюють тривалість своєї служби за допомогою системи під назвою Versatile Engagement (VEng). Замість застарілих фіксованих контрактів терміном на 22 роки сучасна армія застосовує поетапну структуру, в якій продовження контракту безпосередньо пов’язане з підвищенням по службі та отриманням чергового звання. Є три етапи системи VEng:
1. VEng Short Career («Коротка кар’єра» – початковий етап). Тривалість: 12 років. Діапазон звань: від рядового (OR-1) до капрала (OR-4). Принцип дії: усі новоприйняті на службу солдати регулярних військ починають саме з цього 12-річного етапу. Це забезпечує стабільність служби та водночас дозволяє армії оцінити лідерський потенціал військовослужбовця.
2. VEng Full Career (Шлях професійного сержанта). Тривалість: подовжено до 24 років. Діапазон звань: зазвичай починається зі звання сержанта (OR-6). Як це працює: військовослужбовцям, як правило, автоматично пропонують перехід на програму «Full Career» (повна кар’єра) після отримання відповідного звання (зазвичай сержанта) та завершення обов’язкової підготовки з питань командування, лідерства та управління (CLM). Це основний контракт, що передбачає пенсійне забезпечення.
3. VEng Long Career (Шлях для вищого сержантського складу). Тривалість: до 30 років. Діапазон звань: від штаб-сержанта (OR-7) до ворент-офіцера 1-го класу (OR-9). Особливості: цей контракт призначений для сержантів і ворент-офіцерів вищої ланки, а також для фахівців критично важливих технічних спеціальностей, де спостерігається дефіцит кадрів. Відбір здійснюється на конкурсній основі та гарантує, що армія збереже своїх найдосвідченіших майстрів тактики й управлінців.
Свого часу Арон Лейланд уклав контракт терміном на 9 років, згодом змінив його на 22-річний у званні капрала, а потім – на 30-річний у званні сержанта.
Щодо умов служби в Королівських Збройних Силах. На старті солдат, який щойно підписав контракт, може заробити за рік не більше 36 тис. фунтів стерлінгів (курс приблизно 60 грн до 1 фунта стерлінгів).
Сержант піхоти (рівень OR-6) британської армії заробляє приблизно від 48 тис. до 51 тис. ф.с. на рік. Це порівняно з українськими реаліями багато, але враховуючи, що водій рейсового автобуса має більше, і що життя в Сполученому королівстві дороге, то грошове забезпечення доволі скромне. А стандартна початкова зарплата (без премій і доплат) досвідченого офіцера британської армії у званні капітана становить лише 54716 ф.с. на рік.
Фінансові умови для солдатів-початківців у ВПС.
А чому ж так мало британців прагнуть стати професійними військовими? Адже все частіше лунає інформація не лише про гібридні атаки і терористичні дії путінського режиму щодо Великої Британії, але й про небезпечні маневри рашистської авіації і кораблів неподалік острова…
Аарон Лейланд вважає:
«На мою думку, небажання людей служити в армії сьогодні зумовлене особливостями покоління: вони не вважають нинішню ситуацію «своєю» війною, до того ж, зараз немає масштабних тривалих конфліктів, які раніше приваблювали тих, хто прагнув реальних бойових дій. Крім того, люди не хочуть покидати рідний дім, їм не до вподоби суворі армійські правила й скромні побутові умови, вони не люблять, коли їм вказують, що робити, і віддають перевагу більш гнучкому способу життя. Це все правда».
Але існують і більш глибинні причини, про які українській владі теж потрібно знати.
Сержант із бойовим досвідом каже:
«Існує кілька важливих стереотипів, які дуже популярні. Насамперед, формула «Війна багатіїв – битва бідняків». Або «Втрата довіри». Дані соціологічних опитувань (зокрема, YouGov) свідчать, що головною причиною відмови молодих британців від військової служби є небажання ризикувати життям заради інтересів політичного істеблішменту. Говорять про цинізм істеблішменту: чимало людей віком до 40 років заявляють, що не відчувають жодної підтримки з боку уряду в повсякденному житті, а тому не вважають себе зобов’язаними його захищати. «Тінь минулих конфліктів»: спадщина воєн, що відбулися після подій 11 вересня в США (зокрема, в Іраку та Афганістані). Їх молоде покоління переважно вважає несправедливими або такими, що ґрунтувалися на політичній брехні. Це завдало серйозної шкоди інституційному престижу армії».
Нічого доброго не додали реформи, коли рекрутингом у Королівські Збройні Сили парламент та уряд доручили займатися… приватній фірмі:
«Проблемний процес набору («вузьке місце» Capita). Сам процес подання заявок відлякує зацікавлених кандидатів. Передача функцій із набору особового складу приватній фірмі Capita призвела до бюрократичного кошмару. Значні затримки: розгляд стандартної заявки зазвичай триває від 12 до 18 місяців. Більшість молодих людей не можуть дозволити собі чекати рік у стані невизначеності, тому натомість обирають цивільну роботу. А ще непоодинокі необґрунтовані відмови за станом здоров’я: понад 60 тис. кандидатів отримали відмову через незначні медичні причини (наприклад, перенесену в дитинстві астму або давно загоєні спортивні травми). Щоб виправити ситуацію, міністерство оборони почало скасовувати 100 таких надмірно суворих правил. Але чи змінить це ситуацію на краще?».
Арон Лейланд визначає ще одну причину, яка зовсім не сприяє у комплектуванні армії, авіації і флоту якісним і вмотивованим особовим складно:
«Неякісна оплата праці та застарілі мотиваційні умови: реалії військового життя часто викриваються в соціальних мережах, що є потужним інструментом проти рекрутингу.
Криза житла: згідно з внутрішніми опитуваннями міністерства оборони, моральний дух досяг історично низького рівня, значною мірою через занедбані помешкання в окремих будинках. Повідомлення про промерзання в кімнатах, чорну плісняву та несправне опалення на військових базах є поширеними.
Неконкурентна компенсація: хоча військова оплата праці нещодавно зросла, молоді фахівці в технічних галузях (таких як кібербезпека, інженерія та зв’язок) можуть отримувати значно вищі зарплати в цивільному секторі без обмежень способу життя.
Культурна демографія та баланс між роботою та особистим життям: сучасні пріоритети «покоління Z» та міленіалів безпосередньо стикаються з традиційними військовими структурами та вступають у протиріччя. Процвітає індивідуалізм замість колективізму: суспільство змістилося в бік пріоритетності індивідуального психічного здоров’я, автономії та гнучкого балансу між роботою та особистим життям. А військові потребують анонімності, жорсткої ієрархії та того, щоб бути «витратним матеріалом» для державної машини, і це багатьох не влаштовує.
Сімейна напруга: перспектива служби за багато годин їзди від дому в поєднанні з відсутністю сучасних послуг із догляду за дітьми для родин військовослужбовців робить такий спосіб життя вкрай непривабливим для тих, хто прагне стабільного сімейного затишку. У межах поточного Стратегічного огляду оборони військове відомство зазначає: хоча маркетингові заходи й надалі успішно спонукають людей подавати заявки, збройним силам не вдається забезпечити такі умови реального повсякденного життя, які б справді мотивували молодь підписувати контракт».
Він уже бачить передовий досвід, який у боях здобули українські воїни.
Насамперед, обхід зайвої бюрократії та впровадження сучасних технологій у «воєнному темпі»:
«Мабуть, найважливішим аспектом українського підходу є повна відмова від тривалих циклів військових закупівель. Якщо для подолання російських засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) потрібне оновлення програмного забезпечення, українські інженери на передовій пишуть код і передають його безпосередньо у війська через застосунок протягом 48 годин.
Тактика, техніка та процедури: безперервний цикл взаємодії, коли бійці на передовій спілкуються безпосередньо з цивільними технологічними стартапами, що дозволяє динамічно модифікувати системи озброєння просто під час бойових дій.
Недорога мобільність штурмових підрозділів як «каталізатор» дій.
А Сполучене королівство давно надає перевагу важкоброньованим, дорогим багатомільйонним бойовим машинам. Хоча важка броня все ще відіграє життєво важливу роль у прориві (як це було видно на прикладі Курської наступальної операції ЗСУ), величезна кількість артилерії, керованої безпілотниками, зробила великі, повільні броньовані колони легкими мішенями для ворога.
А ще британцям треба запозичити українську тактику, техніку та процедури: проведення штурмових дій із використанням велосипедів, мотоциклів, електроскутерів та квадроциклів. Невеликі, надзвичайно швидкі групи з низькою тепловою помітністю використовують маневрені транспортні засоби для стрімкого подолання «нічиєї землі» чи мінних полів і раптової атаки на ворожі укріплення, уникаючи виявлення безпілотниками противника завдяки високій швидкості та малим габаритам».
В одній із “гарячих точок”.
Ось так Арон Лейланд, кваліфікований сержант із досвідом участі в бойових діях в Іраку та Афганістані, а також навчанні українських солдатів, розповідає про британський та українськи досвід, реалії та перспективи.
І ще одна деталь, про яку він не сказав. У традиціях британської корони існує основоположне правило: всі спадкоємці престолу проходять військову службу. Мало того: потенційний монарх повинен мати офіцерське звання, оскільки стаючи королем, він формально очолює Збройні Сили країни. Зокрема, був льотчиком і старший син чинного короля Чарльза ІІІ та покійної принцеси Діани Вільям Артур Філіп Луіс Маунтбеттен-Віндзор.
Принц Вільям у парадній формі офіцера ВПС.
Принц Уельський у 2006 р. пройшов повний курс навчання в Королівській військовій академії в Сандхерсті, отримав офіцерське звання. Через 3 роки, після закінчення льотної школи в Кренуеллегцеп, переведений у Королівські ВПС, підвищений у званні до капітана. До вересня 2013 р. був пілотом рятувального гелікоптера, а наступних 4 роки пілотом санітарного гелікоптера благодійної організації.
Шкода, що серед українських владоможців такої традиції немає. Як правило, діти високопоставлених осіб в армії взагалі не служать, як і вони самі. Навіть у час російсько-української війни. Тож у багатьох невмотивованих громадян, як і в їхніх британських ровесників, виникає запитання: «Якщо я не відчуваю жодної підтримки з боку уряду в повсякденному житті, то чому я повинен бути зобов’язаними його захищати?».
Володимир ДАНИЛЮК.
Фото автора, з особистого архіву Арона ЛЕЙЛАНДА та Агенції «Reuters»..