Вертаючись додому з Турійська, де зустрічалися з головою громади Олексієм Миколайовичем Безсмертним, вирішили заїхати до відомого та шанованого керівника Володимира Яренчука, який очолює одне з передових господарств Волині «Перлину Турії».
Оскільки Володимира Арсентійовича на місці не виявилося, поспілкувалися з його бойовим заступником Ігорем Вашейком.
– Ігорю Петровичу, війна є досить складним періодом з багатьох питань. Тут і робоча сила, і допомога війську, і літньо-осіння спека. Як у таких умовах не просто господарювати аграрникам, в тому числі й вашому фермерському господарству «Перлина Турії».
– Незважаючи на всі перипетії, мусимо щось робити. Працюємо, не зупиняємося. Проблем тьма-тьмуща, самі знаєте. Живемо в такий період, що рук не маємо права опускати. Мусимо щось робити. Оскільки з кадрами трохи складно, були моменти, що навіть комбайнерів забирали прямо з поля під час збирання хлібів. Через те у нас нема, що зробимо щось завтра, ми мусимо робити сьогодні. Війна й мобілізація значно ускладнили звичний ритм життя. Незначну кількість працівників забронювали, але їх явно мало для нашого багатопрофільного господарства.
На якийсь момент перервемо розмову з Ігорем Вашейком і поро змірковуємо над питанням мобілізації. Не секрет, що працівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки часто-густо, як кажуть, перегинають палицю (не подумайте, що Ігоря Петровича). Про це не говорять лише ліниві. Так, ніхто не проти мобілізації. Але вона має відбуватися у законний спосіб з дотриманням всіх правових норм. Легше всього прийти на поле і забрати комбайнера. Тільки чомусь ні люди у військовому однострої, ні в поліцейському не подумали, а хто ж збиратиме хліб? Він, як кажуть, усьому голова і завжди на нашому столі – у будь-якої категорії людей на планеті Земля. Наші захисники, які сьогодні на фронті, також постійно потребують хліба. Голодний солдат уже не воїн. Істинна, якої не варто забувати працівникам військкоматів. Порекомендували б їм краще вечорової пори заглядати в бари та кафе, де розважаються молодики, яким байдуже до війни.
По-іншому не можемо. Наші плани ускладнюються через війну та мобілізацію. Працювати в таких умовах дуже й дуже складно. У нас сьогодні бракує спеціалістів, особливо молодого віку. І це незважаючи на бронь. Звичайно, стараємося, аби дотримуватися і строків, і технологій відповідних, але іноді дещо не встигаємо.
– І все ж, впевненні, що урожай з поля вдалося зібрати вчасно. Намолоти порадували чи вони нижчі минулорічних?
– Цьогорічна над тепла погода дозволила зібрати зернові дещо раніше. Хоча не все гаразд. Кукурудза посохла. Тож доведеться шукати їй заміну, аби худоба мала повноцінний раціон, бо саме від того залежатиме продуктивність дійного стада.
– Зернові вродили непогано, якщо порівнювати з минулорічними показниками?
– Можна сказати, що великої різниці нема між врожайністю минулорічною і цьогорічною. Зерна вистачатиме для тваринницької галузі.
– Ваше господарство багатопрофільне, аби мати високі надої, корів треба добре годувати. Тож потрібно займатися й землеробством. Зі слів Володимира Арсентійовича, з яким ми не один раз спілкувалися, знаємо, що господарство має сучасну техніку для обробітку землі.
– Саме це дає нам можливість мати хорошу кормову базу для дійного стада, яке трохи збільшуємо. Ми зробили реконструкцію ферми в селі Сілець. У березні цього року ввели в експлуатацію доїльну залу іспанського виробництва «GEA. Global 90i» паралельної конструкції 2×14, яка характеризується високою пропускною здатністю, комфортним дизайном доїльних місць та індивідуальною індексацією корів.
Оператори доїння швидко адаптувалися до роботи в «паралелі», оскільки технологічний процес майже не відрізняється порівняно з «ялинкою», коровам знадобилося трохи більше часу — близько двох тижнів. Однак зараз всі задоволені і значно зросла ефективність доїння.
Ефективність доїння значною мірою залежить, зокрема, й від комфортного перебування корів в установці. Конструкція стійл «Global 90i» проста і водночас зручна. Кожне доїльне місце забезпечує індивідуальну індексацію корови. Гнучкий передній важіль обережно направляє тварину будь-якого розміру зайняти правильне положення відносно оператора.
Нова доїльна зала на порядок краща: сучасніша, технологічніша, продуктивніш. У новому доїльному блокові використали цілу низку розумних рішень, які полегшують роботу з тваринами й допомагають ефективно управляти стадом.
Перед входом у доїльну залу кожна корова ідентифікується. «Система управління стадом «DairyPlan» одразу показує, яка корова зайшла, а на екрані відображається вся інформація про неї. Під час доїння можемо спостерігати, як іде процес: скільки триває доїння, скільки молока тварина дала. Якщо доярка, наприклад, виявляє у корови проблему, то безпосередньо на місці — в доїльній ямі — фіксує це в системі через панель управління. На виході із зали встановлено сортувальні ворота, які відокремлять проблемну корову в санітарну зону, де з нею працюватиме спеціаліст», — додає Ігор Петрович.
У санітарній зоні обладнано індивідуальні місця, що полегшує фіксацію тварин і виконання необхідних процедур. Сюди ж сортувальні ворота направляють корів для запланованих процедур: осіменіння, вакцинації, лікувальних ін’єкцій.
– Яка кількість корів нараховується в дійному стаді «Перлини Турії»?
– Після проведеної реконструкції дійне стадо поповнилося. Нині в селі Сілець утримується тисяча сто корів. Тепер на обох фермах, інша в селі Задиби, повний порядок. І не лише в приміщеннях, де утримується худоба, а й на території.
– Сьогодні в багатьох сферах нарікають на брак кадрів. Нестачі операторів машинного доїння не відчуваєте?
– Поки що з цією категорією працівників проблем не виникає. На фермах працюють жінки, що живуть у населених пунктах, які розташовані поблизу ферм. Завозити з далеку не доводиться. Зарплату стараємося виплачувати вчасно, хоча без кредитів не обходиться. Беремо їх чимало, аби дати лад усьому.
– Скільки молока в середньому надоюєте від кожної корови? Коли ми приїжджали минулого разу, то ця цифра становила понад тридцять літрів.
– Нині вона на дещицю вища і сягає нині тридцять п’ять літрів. Вона коливається в залежності від періодів. Усю продукцію, а це щоденно двадцять п’ять тонн, відправляємо на переробне підприємство «Дубномолоко». Вона вивозиться їхніми молоковазами.
– Ви сказали, що жарке літо дещо негативно вплинуло на кукурудзу. Це не позначиться на якості раціону і, зрештою, продуктивності дійного стада?
– Будемо робити все можливе, аби цього не допустити. Не секрет, що успіх господарювання у сільському господарстві багато в чому залежить від примх погоди. На жаль, якість кукурудзи, яку закладаємо на корм, далеко не та, яку ми мали в минулому році.
– Ігорю Петровичу, війна дещо пошкодила і логістику, що в минулі роки створило труднощі зі збутом продукції. Що скажете з цього приводу?
– У цьому плані ситуація в нинішньому році стала дещо кращою. Люди зрозуміли, що без хліба жодна країна не виживе, а зерна в світі не вистачає. Через те і ціна на нього зросла.
– Голова Турійської територіальної громади Безсмертний гарно відгукується про ваше господарство, яке завжди готове прислужитися жителям співтовариства, а ще немало допомагає Збройним силам України.
– Сьогодні осторонь стояти не можна, ми ж всі разом йдемо до перемоги. Мусимо допомагати, аби швидше закінчити ту війну і наші діти ніколи не чули тривожні завивання сирен.
– Є люди, які колись працювали у вашому господарстві, а нині зі зброєю в руках захищають нашу державу? Ви, напевно, спілкуєтеся з ними, якої допомоги вони потребують?
– Вони тепер є в кожному колективі. Не обминула війна і нас. Близько тридцяти наших колишніх працівників тепер у різних місцях на фронті. До нас звертаються з різними проханнями. Стараємося нікого не обділити і не обійти увагою. Думаю, ви знаєте політику Володимира Арсентійовича і його ставлення до людей. Він зажди кожного уважно вислухає і ніколи не відмовить у проханні.
– Свого часу ваше господарство тісно співпрацювало з міжнародними партнерами, від яких переймало кращий досвід у галузі тваринництва. Підтримуєте і далі такі зв’язки?
– Вважаю, що в останні роки ми чимало зробили, аби мати добрі результаті у розвитку тваринництва. Накопичили в цьому багато цікавого та корисного, тож вважаю, що за досвідом мають їхати до нас. Ми охоче ним ділимося, якщо хтось цікавиться, бо результати, як мовиться, на яву. Приїжджають спеціалісти з інших регіонів, цікавляться, запитують. Можливо, їх було б більше, тільки ж на заваді знову-таки війна.
– Колись Володимир Арсентійович казав, що готовий брати в оренду землю будь-де, аби лишень збільшити посівні площі. Вдалося втілити таке бажання мудрому господарнику?
– Тепер, на моє переконання, облогуючи земель нема. Кожне господарство, яке взяло в оренду паї, стараються отримати від них максимум користі. Так, що землею ніхто не поступиться.
– Ігорю Петровичу, трошечки про себе розкажіть.
– Народився на Волині в місті залізничників. Сюди прийшов після закінчення Луцького національного технічного університету, за спеціальністю я економіст. Працюю заступником директора фермерського господарства «Перлина Турії». Живемо разом з дружиною Наталією та дітками: сином Михайликом і доньками Дариною та Марійкою.
– Дякуємо, що трохи приділили нам часу і розповіли про сьогоднішній день господарства, яке давно зажило доброї слави не лише в нашому краї, а й в Україні.
Володимир ПРИХОДЬКО.
Сергій ЦЮРИЦЬ.