200 років тому на півдні Білорусі і на півночі
України – на території нинішніх Брестської і Волинської областей – закінчив
свою діяльність Мальтійський орден: російський імператор заборонив його …
Прямий стосунок до розбудови на цих землях мали
відомі в історії нашого краю князі Радзивілли. В 1608 р. третій син магната
Миколи Кшиштофа – Жигимонт Радзивілл – під час навчання в Болонському
університеті під впливом свого товариша, мальтійського кавалера Мартіна Судо
вирішив вступити в «Суверенний рицарський госпітальєрний орден Святого Іоанна
Єрусалимського, Родосу і Мальти».
Батько не лише схвалив таку ідею, але в 1609 р.
передав у приватну власність орденові володіння в с. Столовичі і Потейки, –
написав Олег Пономарьов у брестській обласній газеті «Заря».
Можливо, рицарі й надалі б розвивали свою мережу на
Берестейщині та Волині (зокрема, в смт луків Турійського р-ну), якби не участь
рицарів у вбивстві царя Павла І, яке сталося в 1801 р. А Вітчизняна війна 1812
р. довершила справу: одна частина ордену підтримала французьку армію Наполеона
Бонопарта, а друга стала під знамена російського царя…
Все закінчилося тим, що в 1817 р. імператор Алєксандр
І своїм указом заборонив діяльність Ордену на підконтрольній території…
Щоправда, з 1834 р. представництво Ордена знаходиться
в Римі, як державне утворення воно підтримує дипломатичні стосунки зі 106-ма
країнами світу…
Цікаво, що на древніх гравюрах мальтійські
рицарі-госпітальєри тримають в руках стяги не лише з восьмикутними білими
хрестами, але й чотирикитуними – точнісінько такими, як на сучасному гербі
Волині, який дійшов до наших днів із сивої давнини…
Світлана КОМА.
На фото з газети «Заря»: мальтійський орден у
поході.