У жовтні 2020 року Григорій Недопад був обраний депутатом Волинської обласної ради. Під час першої сесії 60 із 61 присутніх депутатів проголосували за його кандидатуру на посаду голови найвищого орану представницької влади нашого краю VIII скликання. Григорій Недопад наймолодший голова обласної ради в історії Волині. На його долю випала Велика війна…
Про головні виклики і завдання області, її владних та громадських структур журналісти «Волинської газети» спілкувалися з Григорієм Недопадом у буденний день, який, втім, приніс багато несподіванок і очільнику Волинської облради, і журналістам.
Під час розмови з журналістами.
– Григорію Вікторовичу, хотілося б розмову розпочати з питання про бюджет. Завершується рік, новий повинен мати виважений бюджет – найголовніший документ, яким всі керуватимуться впродовж 2026 року. Як він формується, чи є консенсус у його прийнятті?
– З початком повномасштабного вторгнення бюджетні повноваження перейшли до військових адміністрацій, це передбачає закон воєнного стану. До слова, тоді Волиньрада негайно зібралася і сесійним рішенням ці повноваження передала обласній військовій адміністрації, аби питання фінансування потреб сил оборони вирішувати швидко – наказом начальника військової адміністрації, а не скликати щоразу сесію.
Підхід до формування бюджету змінився з приходом нового начальника облвійськадміністрації Івана Рудницького. Іван Львович розуміє важливість синхронної роботи виконавчої і представницької влади. Тож над формуванням обласного бюджету працюємо спільно: бюджетні слухання із залученням профільних управлінь та керівників обласних комунальних закладів, індивідуальні консультації, висновки і рекомендації постійних депутатських комісій. А вже по тому – голосування у сесійній залі за узгоджений проєкт бюджету для підписання. Так само працюватимемо і цьогоріч. Як і раніше пріоритет – підтримка Сил безпеки та оборони. Але вже визначено і основні напрямки бюджетного інвестування на трирічну перспективу – це медицина, освіта, інфраструктура. До цього процесу активно залучені і громади.
– Дуже приємно, що головний фінансовий документ уже в роботі. Григорію Вікторовичу, якщо не секрет, скільки потрібно грошей, щоб Волинь могла прожити наступний рік?
– Минулого року ми прийняли бюджет, виконання якого ще до завершення третього кварталу було в районі мільярда триста мільйонів гривень. Простіше кажучи, ми його вже перевиконали.
– Хто і як наповнює бюджет?
– Основа наповнення обласного бюджету – це податок з доходів фізичних осіб. Тому виведенню економіки з тіні приділяється особлива увага. Бізнес стає прозорішим, збільшує зарплатню, офіційно працевлаштовує найманих працівників.
– Що ж стало ключем до такого поступу?
– До цього спонукає ситуація в країні. Війна поставила всіх в екстремальні умови. Не виняток і бізнес. Думаю, основним рушієм тут стала потреба у збереженні кадрового потенціалу, бо люди головне. Якщо бізнес хоче працювати, мати бронювання, аби зберегти фахівців і колективи, він має грати за правилами. Це було озвучено для підприємців, аграріїв, для великого, середнього і малого бізнесу. І, зрештою, це дало результати. Формуючи минулорічний бюджет, ми сподівалися його виконати, можливо й перевиконати, але не на стільки, як це вдалося. Надходження обласного бюджету за три квартали – 1,3 млрд грн. Це стосується і бюджетів більшості громад. Хоча, відверто кажучи, очікуємо важкого періоду. Розуміємо, що будуть рости в ціні енергоносії. Заробітну плату потрібно буде втримати, аби бути конкурентоспроможним, і щоб люди не розбіглися. Маємо проводити мобілізацію. Бо, окрім того, що має працювати виробництво, ще треба захищати Батьківщину.
Під час урочистостей на КИївському майдані.
– А як впливає на видатки фронтова історія? Як обласний і бюджети громад діляться з нашими воїнами?
– Загалом Волинь лише цього року на потреби наших захисників спрямувала
800 мільйонів гривень, ще понад 200 мільйонів – це підтримка родин військовослужбовців, загиблих і зниклих безвісті, а також ветеранів. Обласний бюджет перераховує кошти на військові частини і різні мілітарні формування. Ми не можемо, як громади, купувати для військових підрозділів ті ж безпілотники, РЕБи, автівки, але знаходимо можливість ці прохання задовольняти. Разом з нашими колегами, депутатським корпусом, колективами комунальних установ щоразу на добровільних засадах збираємо кошти, які спрямовуємо на запити військових. Окрім того багато депутатів-керівників підприємств чи бізнесів надають індивідуальну допомогу.
* * *
І тут двері кабінету голови привідкрилися, на порозі постав народний депутат України В’ячеслав Рубльов.
– Григорію Вікторовичу, вибачте, але ситуація не терпить зволікання, та й думаю, для журналістів це буде цікавим, – сказав парламентар. – До вас – спецпризначенці.
І вже представляє шанованих гостей, назустріч яким іде Григорій Вікторович.
– Заступник командуючого Сил спеціального призначення, – відрекомендувався офіцер, і одразу – до справи. – У Вас був день народження?
– Так, нещодавно…
– На жаль, у той день не було змоги до Вас приїхати. Тому хочу привітати Вас із днем народження і подарувати ось таку річ, – дістає паперову коробку. – Це щоб не запізнювалися ні на службу, ні додому, завжди пам’ятали, що чекає родина. Це ексклюзивний годинник. Їх лишень десять на всю Україну. 27 травня, у День Сил спеціальних операцій ЗСУ включно з Президентом України їх отримали керівник і заступник його офісу, директор Департаменту нацбезпеки і ще кілька осіб. Серед удостоєних і Ви, Григорію Вікторовичу. Навіть у мене такого нема! На нім вигравіювана емблема ССО. Є світло чи нема, світиться вдень і вночі. Дякую за невтомну роботу і підтримку. Найголовніше – здоров’я і нормальна команда. Я знаю, що на Волині команда нормальна, злагоджена, яка готова підтримати і допомогти. Тому я радий знайомству, радий дружбі. Дякую за підтримку, яку ви надаєте для ССО!
Зупинившись на мить, сумно продовжує:
– В цьому році на 29 липня випав День вшанування полеглих воїнів ССО. Для Сил спеціальних операцій – це трагічна дата, тому що в 2014 році загинула група з десяти військовослужбовців. В Києві на Європейській площі, де започаткована Алея Героїв, у травні ми встановили там також плиту Сил спеціальних операцій. Але плита не проста, вона з певним підтекстом. Ви знаєте, що у нас гасло, яке ми взяли від нашого ідейного натхненника князя Святослава Хороброго.
Наш командувач каже так: «Наші хлопці працюють завжди за межею.
За межею своїх можливостей, за межею лінії оборони противника». Ось так народилась ідея цієї відзнаки. Бажаю і Вам завжди бути за межею своїх можливостей.
– Дякую, – мовить на це очільник обласної ради.
– Нехай ворог пропаде з наших кордонів, і з нашої країни. Бажаю, щоб ми жили в процвітаючій Україні, під мирним небом, на що, думаю, ми всі заслуговуємо. І дякую за те, що робите. Це завдяки вам ми зараз формуємо стратегічний кадровий резерв для Збройних сил України і для Сил спеціальних операцій. Маємо вже розуміти, хто в нас буде на посаді командира роти, загону і так далі… до командувачів включно. Тим паче, сьогодні ми проговорювали по випускниках Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв небесної Сотні, які зараз займають ключові посади в Силах спеціальних операцій. Серед них є легендарні особистості. Тож рухаємося далі задля Перемоги.
* * *
Гості залишають кабінет, ми продовжуємо інтерв’ю, а Григорій Вікторович пояснює, кого мав на увазі гість, коли говорив про легенд ССО:
– Волинський обласний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні вже два роки набирає окремі взводи, які готують за спецпрограмою для ССО. І командувач, і його заступник, які ведуть таку роботу, наші добрі і близькі друзі, ми допомагаємо їм і армії.
– Коли вже говоримо про наших військових, хотілося б почути від Вас про поїздки на передній край. Про що хлопці просять, який у них настрій, як працює депутатський корпус на Перемогу?
– Насправді наші хлопці хочуть просто уваги. Кажу, як є. Звичайно, і БпЛА, і все решта – це для них обов’язково, бо це «очі фронту», «засоби сили», які збережуть їхнє життя та допоможуть знищити ворога. Але ту ж саму повагу – що ми приїхали, і вони відчули частинку Волині, порозпитували за якісь процеси чи події, випили з нами чаю, з’їли печива, просто потиснули один одному руку, згадали якісь приємні моменти – ніщо не замінить. Додам, що це важливо так само й для нас.
У кабінеті Григорія ВІкторовича крім державної символіки є й чимало подарунків від українських воїнів із фронту.
– Григорію Вікторовичу, для всіх українців зараз дуже чутливим є міжнародний фактор – і кожна третя гривня у головному бюджеті України, і політична підтримка в ООН та Радбезі, Євросоюзі та НАТО, власне на всіх міжнародних майданчиках, а ще волонтерська допомога, прихильне ставлення до наших біженців. Наскільки важлива міжнародна складова для Вас особисто, обласної ради, депутатів?
– Так сталося, що область мала меморандум про партнерство тільки з Республікою Польща – з Лодзинським і Люблінським воєводствами. Тепер, завдяки політиці Президента України, ці пріоритети змінилися. Ми шукаємо партнерів на всіх континентах. Зараз напрацьовуються робочі угоди з Сполученими Штатами Америки про партнерство Волині і Південної Кароліни та Пенсильванії. До цих перемовин спонукає нас і російсько-українська війна. Запущено механізми співпраці з Францією, Бельгією, Латвією, Литвою, Естонією. Ми звернулися до урядів цих країн з листами про співпрацю та партнерські відносини, очікуємо відповіді.
Працюємо далі. Буквально два тижні тому я разом зі своїм заступником Юрієм Поліщуком побував у Польщі. В Катовіце, а тоді – в Карпатах відбувся семінар, присвячений формуванню інструментів регіональної політики в процесі інтеграції України до Європейського Союзу. Цей візит став можливим завдяки Фонду «Лідери змін» в рамках програми Study Tours to Poland за підтримки членів парламентського комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, народних депутатів В’ячеслава Рубльова та Віталія Безгіна. Тренінги проводили практики та експерти, які формували польські інститути європейської інтеграції, а також службовці. Думаю, їхній досвід застосування механізмів функціонування ЄС, втілення принципу згуртованості на різних рівнях господарської діяльності, процесу переговорів про вступ до Євросоюзу, формування секторальних політик, а також втілення в життя регіональної політики ЄС нам дуже знадобиться. Це була унікальна можливість отримати практичні знання про функціонування європейської політики.
Партнерський форум, що проходив у рамках проєкту «Підтримка зовнішнього співробітництва органів місцевого самоврядування у Підляському воєводстві у 2025 році», відвідала делегація від Волині на чолі з моїм заступником Григорієм Пустовітом. Є домовленості про співпрацю і обмін досвідом у сфері громадської безпеки. Нашим партнерам дуже цікавий досвід налагодження життя у різних сферах під час воєнного стану.
– Дуже цікаво. Здавалося б в Україні йде війна, вона потерпає від постійних обстрілів та руйнувань, а виявляється, що завдяки цьому здобула досвід, якого не мають інші країни… Розкажіть про це більше.
– Вже зараз закордонні колеги звертаються на рахунок того, які мають бути укриття і скільки їх потрібно, чим вони мають бути забезпечені, як мають працювати медичні заклади, всі екстрені служби: і швидка, і ДСНС, і аварійні бригади служби газу, водоканалу, електрозабезпечення.
І таких питань дуже-дуже багато. Тому вони зараз формують команди, які приїдуть до нас, або ж ми приїдемо до них, щоб наші спеціалісти розповіли і показали не тільки теоретично, а й на практиці, як все це діє.
Григорій Недопад біля Державного прапора України та стягу Волинської області.
– У «Волинській газеті» зараз проходять практику троє студентів четвертого курсу факультету журналістики ВНУ імені Лесі Українки. Вони підготували кілька питань. Отже, чи є на Волині якісь грантові проєкти?
– Таких багато вже реалізовано, чимало на етапі втілення чи старту і в громадах, і в обласних комунальних закладах, у сферах медицини, освіти, охорони довкілля, розбудови інфраструктури. Це проєкти під егідою ЄС, урядів окремих країн, міжнародних інституцій, в тому числі і фінансових, а також на рівні партнерства громада – громада. Скажімо, за програмою транскордонного співробітництва Interreg NEXT Польща – Україна Волинь – лідер за кількістю здобутих на конкурсних засадах проєктів. Зараз працюємо над втіленням змішаного гранту від чеського уряду на 10 мільйонів крон і кредиту зі створення сучасного стерилізаційного відділення в нашій обласній лікарні.
Або ж хоч би й такий приклад. Нещодавно у нас побувала швейцарська делегація на чолі з уповноваженим Федеральної ради Швейцарії з питань України Жаком Гербером. Говорили про реалізацію спільних проєктів. Волинь впроваджує таких кілька: за програмою EGAP «Електронне врядування задля підзвітності влади та участі громади» та UCORD «Згуртованість та регіональний розвиток України». В межах реалізації програми EGAP на території області було створено проєктний офіс «Digital Volyn»: цифрові рішення для розвитку громад», забезпечено роутерами укриття дитсадків і шкіл (загалом 262 установи), встановлено сонячні електростанції в освітніх закладах Зимнівської громади. Програма UCORD, партнером якої стала Агенція регіонального розвитку Волині, дозволила зосередитися на посиленні врядування і налагодити надійне партнерство між органами влади, бізнесом та міжнародними зацікавленими сторонами.
– Яку пораду Ви дасте молодим людям, які хочуть змінювати життя області на краще?
– По-перше, вірити у свої сили. По-друге, бути патріотом. Спілкуючись з іноземними партнерами чи їх представниками, помітив, якщо ти патріот, вони до тебе зовсім по-іншому відносяться. А ще не лінуватися, працювати над собою, і все вийде.
– Про особисте – про дружину і дітей. Чи вдається Вам при тому шаленому робочому ритмі, чому ми стали свідками, приділяти увагу сім’ї: разом відпочивати, відзначати родинні свята?
– З дружиною виховуємо двох дітей. У політиці я з 2015 року. І ми вже до всього звикли… Звичайно, сім’я для мене – це є той острівець щастя, де я почуваюся вільно. Старший син вчиться і працює, доця ще закінчує тільки 11 клас. Дружина старається пильнувати домашнє вогнище, до якого завжди хочеться повертатися. Вона смачно готує. Вона – моя велика нагорода і відрада. Можливо, не завжди вистачає часу на затишні домашні вечори, бо ж бувають тижневі або й більш довготривалі відрядження, але я стараюся за першої нагоди побути біля рідних, поспілкуватися, почути їхні думки, бажання… Цієї суботи з дружиною, наприклад, були в лісі. Грибів не збирали, просто походили вересами, подихали свіжим повітрям, побули разом. Була така нагода… Словом, у нас, як і в усіх українців, звичайна сім’я, що любить мріяти і хоче працювати задля майбутнього України.
– Дякуємо за відвертість! Від «Волинської газети» і нашого головного редактора, підполковника Володимира Данилюка, який добровільно мобілізувався 24 лютого 2022 року і був заступником командира луцького батальйону ТрО ЗСУ, а зараз служить в одному з важливих інформаційних підрозділів Сухопутних військ ЗСУ, а ще від нашого художнього редактора, нині артилериста, сержанта Михайла Троцюка, дякуємо Вам за допомогу, надану українським воїнам. І за цю відверту розмову. Зважаючи на велику кількіть людей у приймальні, змушені поступитися їм Вашим товариством. Хай Вам щастить, спасибі за любов до України!
Розмову вели
Владислав ШЕВЧЕНКО,
Сергій ЦЮРИЦЬ.
Фото Віктора РАЙОВА.
P.S. А ще того насиченого подіями дня Григорій Недопад узяв участь ву врученні представникам місцевих громад шкільних автобусів.
Після церемонії вручення представникам громад шкільних автобусів.