«Безпощадній зброї сміху я боюся піддаватись, і забувши давню гордість, плачу я, щоб не сміятись». Леся Українка.
* * *
Номер від Мадонни
Українська пані бальзаківського віку прибула на болгарський курорт. А розміститися ніде… Пішла в найближчий готель. А там відповідають:
– На жаль, у нас вільних номерів немає!
– А якщо, наприклад, Мадонна приїде, ви для неї номер знайдете? – Звичайно!
– Так віддайте його мені, вона все одно не приїде!
* * *
Старі атеїсти…
Зустрілися два куми, що вже пожили достатньо на цьому білому світі. Один і бідкається:
– Моя стара зарано почала онука в церкву водити. А потім я мушу дитину до тями приводити.
– А що там сталося?
– Та нічого особливого. Батюшка правив поминальну… І каже: «За душу Петра, за душу Івана, за душу Степана…». Онук і злякався!
– Чого?
– Прийшли вони додому, а малий і каже: «Діду, не піду більше туди. Там піп розказував, скільки він задушити людей надумав…».
* * *

Горе-ловелас
У відрядженні чоловік, якому вже наскучила одноманітна дружина, раптом побачив оголошення про можливість скористатися послугами молодих елітних повій.
Набрав вказаний номер телефону, йому сказали, яке саме таксі його підвезе за потрібною адресою. Прибув, розрахувався, вийшов. Бачить якусь стару розвалену хату… І бабця на лавці біля сусіднього будинку сидить.
– Тьотю, вибачте, будь ласка, але де тут повії?
– Ех, як би то ти перший мене сьогодні це спитав, а то вже десятий… Нема тут ніяких повій, це таксисти собі такий бізнес зробили на доставці клієнтів! Купи в мене зернят чи яблук краще.
* * *
Вік чорної кішки
Між колишніми подругами-блондинками пробігла у взаєминах чорна кішка. Багато років фактично і не спілкувалися. Аж випадково зустрілися в масажному салоні. І знічев’я розговорилися…
Одна запитує:
– Дорогенька, я за стільки часу навіть забула, скільки тобі років?
– А скільки б ти дала? Можу підказати…
– Ну, підказуй…
– Моя дочка ходить до дитячого садка!
– Вона там вихователькою працює?
Чорна кішка у взаєминах повернулася. Скільки їй років, подруги не цікавилися.
* * *

Парламентські сорочки
Як завжди, сиділи якось народні депутати різних фракцій тихо-мирно, випивали в парламентському буфеті, анекдоти «травили», характеристики електрокарів обговорювали, і раптом побачили, що їх усюдисущі журналюги на телекамеру знімають:
– Ну, все, хлопці, доведеться пожертвувати своїми новими сорочками та показати нашу методологічну непримиримість…
* * *
Потенція Овального кабінету
Двоє етнічних українців із громадянством США заговорили, чому ж на попередніх виборах президента більшість проголосувала за республіканця Дональда Трампа, а не за демократку Гіларі Клінтон.
Один:
– Шкода, все-таки, Гіларі, вона так і не змогла помститися своєму чоловікові Біллу Клінтону саме в Овальному кабінеті….
Другий:
– Зате Дональд Трамп має таку можливість… Тільки Моніка Левінські десь занапастилася…
* * *

«Усавєрненствованний лісток»
Запитання до «Вірменського радіо»:
– Наскільки віруючою людиною є владімір путін?
З Єревана зателефонували з запитом на консультацію до рашистського «патріарха» кірілла. Той надав вичерпну відповідь, яка одразу була озвучена в ефірі:
– Прааналізіравав святоє пісаніє в пєрєводє на кананічєскій русскій язик, ми устанавілі і сходства з біблєйскіми пєрсанажамі, і мадєрнізіраванниє атлічія в павєдєніі владіміра владіміравіча. Ізвєстна, что Адам прікривал сваю срамату фігавим (інжирним) лістком. Паскольку такіє растєнія в рассіі атсутсвуют, то наш прєзіднт прикриваєтся лавровим…
* * *
Сидять нізащо
Сидять у колонії суворого режиму на Колимі двоє політичних зеків. Їх визнали «інаагєнтамі». Одному впаяли 10 років, другому 15. Товариші по нещастю бідкаються, ніяк не можуть зрозуміти, за що їх запроторили за колючий дріт…
– Тобі скільки дали?
– П’ятнадцять!
– За що?
– Та нізащо!
– Так не буває: нізащо тут десять дають!
– Так я ж нічого такого і не сказав. Послухав черговий виступ «бункерного», який сказав, що після закінчення «свою» кожен росіянин через 10 років буде жити краще.
– І що ж тут поганого?
– Так я перепитав: «Через 10 років житимуть краще, ніж через двадцять?»…
Підготував
Іван ЛІАН.
Карикатури з журналу «Перець» та «Німецької хвилі».

