«В радянський час дозволяли лише висміювати імперіалістів, націоналістів та інших «істів». Це був збіднений сміх. У нормальній спільноті можна сміятися над дуже багатьма речами, навіть над тими, над якими загалом не прийнято сміятися, і звідси феномен чорного гумору. Загалом, в нормальному стані люди звикли сміятися. Це свідчення того, що вони живі і збираються жити далі». Ростислав Семків.
* * *
Прірва головного призу
Лев зібрав у лісі всіх звірів і заявив:
– Хто з вас стрибне з цієї скелі в урвище, той отримає право одружитися з моєю донькою!
Ведмідь, не думаючи, шугнув донизу в прірву…
Раптом усі чують, як хтось, хекаючи та ламаючи кущі, вилазить нагору. Дивляться: Ведмідь!
Лев:
– Ти чого сам повернувся?
Ведмідь:
– Важко було перед конкурсом призовий фонд хоча б на фото показати?
* * *
Пиво – за борт!
Вже не перший місяць плаває в морі круїзний катер, і команда починає звіріти від того, що відпочивальники постійно пиячать.
Власник судна вирішив це все припинити раз і назавжди, тож перед черговим рейсом від пляжу у море і назад вирішив провести бесіду з пасажирами:
– Значить так! Через часті випадки пияцтва на воді наказую: все пиво за борт!
Настала гнітюча тиша. Раптом хтось із натовпу голосно кричить:
– А що, капітан діло говорить! Дійсно, давно пора все те пиво за борт!
Інші туристи почали обурюватися:
– А вам, аквалангістам, узагалі слова не давали!
* * *
Тротуарний сором
Білявка повернулася з-за кордону і розповіла своїй найкращій подрузі про нову незручність: тротуарний сором.
Та здивувалася:
– А що це, до біса, таке?
– Це дуже важке відчуття людини, яка терпляче очікує на переході зеленого світла, коли всі інші біля неї вже давно на іншому боці дороги…
* * *
Одного поля секретарка
Тертого політика, який перебрав депутатство в кількох скликаннях та поміняв зо п’ять міністерства, інший представник «одного поля ягоди» вирішив «дістати»:
– Дивлюся я на тебе і думаю, ти завершиш своє життя після вибуху автомобіля чи помреш від сифілісу?
Той у відповідь:
– Багато що залежатиме, чи заберу я на роботу до себе твою секретарку…
* * *
Без «сотавава»
У Єреван до студії Вірменського радіо прибігає захеканий росіянин. Через домофон звертається до ведучого в студії:
– К Вам можа абратіться па поваду стоімасті топліва в рассіі?
– А ти почєму нє пазваніл, а прібєжал?
– Так у нас сотавая связь с заграніцей нє работаєт… Собствєнна, какая разніца, как імєнна я абратілся? Вот наш замєстітєль глави правтєльства нікалай новак заявіл, что затрати бізнєса нікак нє атразятся на стоімасті дізтопліва і бєнзіна для насєлєнія. А ви что скажетє?
– Да он рєшил хлєб у юмарістав атабрать, что лі?!
* * *
«Ви із «Газпрома»?
Стоїть бурят узимку на засніженій дорозі посеред тайги, навколо лютий мороз, заметіль, дуже холодно. Нарешті їде авто. Він махає руками, машина зупиняється. За кермом жінка.
– К гораду падвєзьотє?
– А ви із «Газпрома»?
– Нєт…
– Ну, стойтє дальше! – відповідає вона й їде геть.
Минає ще кілька годин. Мужик уже ледь живий від холоду. Нарешті їде ще одна машина. Він з останніх сил кидається на дорогу, зупиняє. За кермом знову жінка.
– Хріста раді, к гораду вазьмітє!
– А ви газпромавєц?
– Да ні в коєм случає!
– А, значіт, ви із тєх, каториє восємь лєт гаварілі, что бєз нашева газа Україна і Європа замьорзнут, а тєпєрь самі акачєнєлі і нас марозітє?! К таваріщу лаврову абращайтєсь!
Машина поїхала далі.
Підготував Іван ЛІАН.
Карикатури журналу «Перець», «Всесміх» і Сергія ЙОЛКІНА.