У
ці насичені дні закінчення весни і початку літа Ігор Палиця спілкується з
журналістами. 31 травня 2018 р. від майже 2 години відповідав на запитання в
прямому ефірі ТРК «Аверс», а 1 червня 2020 р. було опубліковане інтерв’ю з
Ігорем Петровичем на порталі «Лівий берег».
Отже, в центрі уваги – корінний лучанин, недавній
голова облради та нинішній народний депутат України від Луцького округу №22
лідер новоствореної партії «За майбутнє» Ігор Палиця.
«Волинська газета вирішила використати фрагменти з
обох подій.
2018
рік
«Ввечері 31 травня на ТРК «Аверс» в рамках спільного
з облрадою проєкту «Відкрита влада» відбувся півторагодинний прямий ефір
керівника органу представницької влади Волині, одного з лідерів УКРОПу та
впливового українського політика Ігоря Палиці.
Перевиконання бюджету області не відбулося не тому,
що податківці погано працюють, новий голова облдержадміністрації Олександр
Савченко чи його структурні підрозділи. Причина – «з 2014 р. в державі не
зроблено жодного кроку, щоб бізнес розвивався і щоб тут був сприятливий
інвестиційний клімат». «Основна причина в бардаку, який відбувається зараз в
Україні, а не, наприклад, в одній якійсь фірмі, яка просто зникла», – зазначив.
Тому безвіз обернувся масовим виїздом людей за кордон, а це – втрата податкової
бази.
Чому так сталося? Люди помилилися двічі. І під час
виборів Президента, і коли голосували восени 2014 р. за парламент:
«Тому треба думати не сьогоднішньою кишенею, а на
перспективу. Думати в кабінці для голосування, а не потім!».
«Після версії, що в разі обрання Президентом України
Юлії Тимошенко на підставі потужних домовленостей новим Прем’єр-міністром
України стане саме Ігор Палиця, нинішній голова облради (в недалекому минулому
– народний депутат України та голова Одеської облдержадміністрації) сказав:
«З радістю погоджуся на таку пропозицію». Щоб
допомогти розбудувати цивілізовану державу. Але справа в тім, що такої
пропозиції Юлія Тимошенко ще не озвучувала…
«Принципи треба змінювати в принципі!», – сказав
Ігор Палиця про «правила гри» в найвищих владних ешелонах, зазначивши, що в
стосунках із новим головою облдержадміністрації Олександром Савченком у них
період такий – «приглядаємося один до одного». Але Ігор Петрович чудово
розуміє, що Олександра Ілліча, який 30 травня мав тривалу зустріч із
Президентом України Петром Порошенком, прислали в область для виконання чітких
завдань. У тому числі – продовжувати протидіяти роботі КП «Волиньприродресурс»
у справі розробки корисних копалин, найперше – бурштину. Втім, Олександр
Савченко може й змінити ганебну та по суті своїй злочинну політику, яку в цій
та іншій сфері проводив його попередник Володимир Гунчик…
«Вас багато, а всього мало!», – ці слова
екс-Президента Леоніда Кучми також процитував Ігор Палиця, говорячи про велику
кількість проблем в області, які треба вирішити, і мізерний фінансовий ресурс
для цього. А ще найголовнішим злом він вбачає державну систему, яка якщо не
стала уособленням корупції, то міцно зрослася з нею.
«Гунчикам (мається на увазі Володимир Гунчик,
колишній голова облдержадміністрації періоду президентства Петра Порошенка,
звільнений у березні 2018 р., – ред.),
кресакам (начальник управління розвитку, інвестицій та європейської інтеграції
облдержадміністрації Юрій Кресак, написав заяву про звільнення 5 червня 2018 р., одразу
після критики в його бік та незатвердження депутатами облради Програми розвитку
міжнародного і транскордонного співробітництва на 2018-2020 рр., – ред.) та іншим їм подібним слід не
забувати: ми будемо подавати в суди не по факту їхньої діяльності, а проти
конкретних осіб! І повірте мені: якщо не при цьому режимі вони будуть сидіти за
ґратами, то при зміні Президента чи Верховної Ради України – точно будуть.
Мінімум 10 років кожен…».
І в цьому сенсі слід навести ще одне припущення
Ігоря Палиці, як навести порядок після зміни нинішньої влади:
«Можливо корупціонерів, як у Китаї, перші роки
просто розстрілювати?!».
2020
рік
Ігор Петрович у розмові з Сонею Кошкіною багато
відповідав про очевидні явища та підводні течії загальноукраїнського рівня, і
це логічно, бо портал «Лівий берег» читають по всій державі та за її межами.
Але багато чого важливого пролунало і стосовно Волині:
«–
Зараз активно шириться інформація щодо намірів створити так звану партію мерів
(зокрема, про це «Волинська газета» говорила і з очільником м. Нововолинська
Віктором Сапрожніковим, – ред.). Ідея не нова. Вона належить Геннадію Труханову
та Геннадію Кернесу ще з часів парламентських виборів. Отже, ви ставите
громадян перед вибором партія мерів чи партія мажоритарників. А людина різниці
не бачить. Ви говорили з кимось – Трухановим (Геннадій Труханов, Одеський
міський голова, – ред.), Кернесом (Геннадій Кернес, очільник м. Харкова, –
ред.), із кимось з Асоціації міст (очолює мер м. Києва Віталій Кличко, – ред.)
– перед тим як створити власну політичну силу?
– Ні. Ні з ким не говорив. В нас навіть технологів
немає, які намалювали, що і як треба казати. Були пропозиції взяти технологів.
Але моє враження, що найкращі технологи – це ми самі. Місцеві вибори – це не
вибори до Верховної Ради. Люди будуть голосувати на 80% за тих, кого знають, та
за розв’язання проблем, які їм болять щодня.
–
Мати союзників – це нормально.
– Ви спитали: говорили чи ні? Я відповів: ні. Як би
ви запитали, чи хотів би я, щоб ми йшли разом, я відповів би «так». Тому що
мери – це потужна сила.
–
Ви очікуєте, що вони до вас приєднаються?
– Ні. Це місцеві вибори, а не парламентські».
«– Давайте
повернемося до партії. За вашу групу мажоритарників на парламентських виборах
сумарно проголосувало 15% виборців.
– 4,5 мільйони.
–
Але Ви не перший день в політиці і маєте розуміти, що абсолютні цифри на
місцевих вам не відтворити. От просто так не працює й крапка. Годі й
сподіватися.
– Давайте почнемо з того, чому партія називається
«За майбутнє?». Минуле для кожної людини – то вже історія. А про завтра – що
діти, що дорослі – думають як про краще майбутнє. Щодо виборів… Я не вважаю, що
місцеві чимось відрізняються від виборів до Верховної Ради. Наша група
мажоритарників – це ті, хто «вижив» рік тому на виборах до Верховної Ради. Коли
в людей було розчарування в усіх політичних силах – саме тому партія Володимира
Олександровича Зеленського взяла такий несподівано великий результат, який дав
можливість сформувати і Кабмін, і монобільшість в Раді самостійно. Однак
виборці обрали депутатів з групи «За майбутнє» тому, що вірять: ці люди знають,
як робити і вміють це робити. В нас є досвід і керівників великих підприємств,
і власників бізнесу, і тих, хто працював у самоврядуванні. Тому, я думаю, що на
місцевих виборах нам вдасться досягти успіху як партії саме на
загальнодержавному рівні. Простіше за все б нам було зібрати голоси як
мажоритарникам – кожному у своєму регіоні: мені – на Волині, Герезі (мається на
увазі народний депутат України від Олександр Герега, співвласник мережі
супермаркетів «Епіцентр К», уродженець м. Городок Хмельницької обл., – ред.) – на Хмельниччині, комусь на
Вінниччині, ще комусь на Одещині тощо».
«– Ну, в
Одеській чи Волинській обл.., можливо, Вас знають. Але серед вас немає,
наприклад мажоритарників з Чернігівської області, інших регіонів.
– 25-го серпня ми презентуємо весь список, по всій
Україні, в ОТГ, разом із мерами міст. Там буде і Чернігівська обл. У нас вже є
напрацювання. Люди, які мене знають, певні: я ніколи нікому не дивитимусь в
кишеню. Ніколи не скажу депутату голосувати за якесь питання. В Україні немає
жодної людини, яка або мені давала хабаря або з якої я вимагав
хабаря.…Побачимо, кому повірять. Це ж змагальний процес, який закінчиться в
жовтні. Якби все вдалося уряду Олексія Гончарука або Дениса Шмигаля, ми б ніколи
не робили партії, не робили б такий великий проект. Бо це моральні
ризики.
–
Та й фінансові немаленькі.
– Якісь ресурси, безумовно, підуть».
«– Будете
заперечувати, що головним політичним вигодоотримувачем від створення цієї
партії є Ігор Валерійович (мається на увазі Ігор Коломойський, – ред.)?
– Це – мій моральний ризик, тому що я відповідаю
перед своїми дітьми за те, що я роблю і чим буду займатися. Це ризик перед тими
людьми, кого я запросив у цю партію. Ігор Валерійович Коломойський до неї не
має жодного відношення. Проте, безперечно, у вас може бути своя думка. Я
пройшов через все. Починав з бізнесу, з керівника заводу, з керівника
«Укрнафти», народного депутата, керівника Одеської обласної державної
адміністрації, керівника обласної ради в Волинській області. Я знаю всі
проблеми. Якщо ви думаєте, що на мене може хтось впливати, ви дуже помиляєтеся.
–
Вам пропонували посаду Віце-прем’єр-міністра в Кабміні за нової влади?
– Я завжди кажу правду. Якщо не можу її сказати –
промовчу. Так от, мені ніхто ніколи не пропонував жодних посад в уряді. Ні за
Гончарука, ні за Шмигаля (маються на увазі очільники уряду Олексій Гончарук і
Денис Шмигаль під час каденції Президента Володимира Зеленського, – ред.), ні між першим і другим туром
президентських виборів. Ніколи.
– Я знаю Вас
як людину, котра любить життя та не схильна обмежувати свою свободу. А політична
публічна діяльність вимагає, вибачте на слові, добряче «пахати» 24 години на
добу. З Вами це якось не асоціюється.
– Там, де я працював, завжди треба було «пахати».
Але це ж не обов’язково робити 12 чи 24 години на добу. «Пахати» – означає мати
якісний результат на тій ділянці, котра тобі виділена. Чи ти годину на це
витрачаєш, чи взагалі не витрачаєш часу, а вдало зібрав команду та виписав
правила, чи 20 годин працюєш – не грає ролі. Щоб бути успішною, людині не
потрібно сидіти на роботі в кріслі за столом чи ходити між людьми, щоб всі її
бачили. Так роблять, ті хто не мають результату. Дійсно, я люблю займатися
спортом, зустрічатися з друзями і не збираюся це кидати. Те, що я почав робити,
– це не політика, це вимушена ситуація. Тому що політики, які йшли сюди заради
політики, заради того, щоб сісти на потоки, розставити своїх людей, довели
країну до того, що скоро в ній нікому буде працювати».
«–Невже чинна влада теж йшла, щоб розставити своїх
людей та сісти на потоки?
– Дивіться, ми повинні розділити Президента і
Кабінети міністрів. Президент (Володимир Зеленський, – ред.) ще вчиться, а уряд Дениса Шмигаля, я переконаний, восени буде
звільнений. Думаю, що після карантину Президент змінить й голів
обладміністрацій. Тому що сьогодні відсутня вертикаль влади Президента як в
областях, так і в районах, містах.
–
Безкінечно змінювати людей – не вихід. Інституції мають працювати самі по
собі.
– Не погоджуюся. Людина розуміє, де зробила помилки.
Вчитися, звичайно, бажано на чужих помилках, але в кого не виходить – вчиться
на власних. Я сподіваюся, що наступний вибір буде все ж таки в бік
професіоналізму. Та я хотів би повернутися до політики. Ми пішли не в
політику, а в рятування країни. Задля того, щоб бізнес працював як належить.
Щоб робочі місця збільшились…
–
Так навіщо було створювати нову партію? Чому не реанімувати «Укроп», лідером
якого був Ваш теперішній однопартієць Тарас Батенко?
– «Укроп» не можна реанімувати. Не можна змінити
його назву. «Укроп» був вимогою того часу, коли він був створений. Це 2015 р.,
розпал агресії Російської Федерації на сході країни, великий ризик нападу на
Одесу, на південь України. Партія «Укроп» створювалася воїнами АТО,
добровольцями, військовими, волонтерами – тими, хто переймався долею України.
Вона відіграла свою роль тоді. Згуртувала біля себе людей. Кандидати в обласні
ради від «Укропу» набрали тоді на місцевих виборах 8% по Україні. «Укроп» – це
музей. Це те, про що треба пам’ятати. Що не можна закривати і не треба
перейменовувати. Сьогодні треба думати про майбутнє. І наша партія («За
майбутнє», – ред.) має на меті
створити базисну економіку. Бо без цього нічого в країни не вийде.
–
Ваша партія нічим абсолютно не відрізняється від десятків інших. Кажу ж: за все
хороше, проти всього поганого.
– Безумовно, місцеві вибори не вирішать ситуації.
Лише наступні парламентські можуть щось змінити для того, щоб на місцях
запрацювали реальні механізми децентралізації»…
Підготував
Сергій ШРАМЧУК.
На
фото Макса ТРЕБУХОВА: («Лівий берег») Ігор Палиця під час спілкування з Сонею
Кошкіною.