Історична пам’ять живе доти, доки нині сущі не забувають про все, що було раніше з нашими попередниками… До початку Другої світової війни на Великій Волині у великих містах нашого краю проживали, переважно, євреї. До 70% від усього населення. Але в 1942 році їх майже всіх було поголовно знищено…
В їхні будинки самовільно зайшли інші люди і стали власниками. Їхня пам’ять закарбувалася хіба що в пам’ятниках, до яких навідуються в чергові роковини масових розстрілів нацистами єврейського народу. А повсякчас чи часто згадують представників древнього народу, який складав суттєвий національний і культурний сегмент Великої Волині?
Натомість у сусідньому м. Рівне започаткували цікаву патріотичну та виховну ініціативу. Біля будинків, де до 1941 р. мешкали євреї Яків і Рахель Круглики, на бруківці викладено невеличкі металеві сегменти за написами про тих, хто там жив. Наприклад, на центральній вул. Соборній біля однієї з ошатних споруд (звичайно, після 1944 р. належить уже іншим людям!) є письмові згадки про двох людей, яких у 1941 р. з рідної оселі окупанти депортували в гетто, а восени 1942 р. розстріляли…
Чому нічого подібного щодо вшанування жертв Голокосту немає в м. Луьку, Ковелі, Володимирі, інших містах і селищах Волині?
Риторичне запитання, чи не так?
Роман УСТИМЧУК.
На фото автора: пам’ятні металеві пластинки та будинок, де жила родина Кругликів.