Якщо в історичній частині м. Луцька хтось колись надумає споруджувати ще один храм Божий, то нічого придумувати не потрібно. Варто лише відновити древню каплицю, яка була знищена комуністичними безбожниками в 1959 р. на нинішній вул. Лесі Українки, у скверику біля військового шпиталю.
Каплиця до початку Першої світової війни.
У далекому 1894 році рада Луцького Хрестовоздвиженського братства звернулася до міської думи з ініціативою про будівництво каплиці Іверської Богоматері у сквері біля Окружного суду. Сквер по вул. Лесі Українки зберігся й досі. Замість суду функціонує військовий шпиталь. А от каплиці вже давно немає, тільки суворий хрест нагадує про її існування…
На запланованому місці для спорудження православної каплиці стояла будка для продажу содових вод відомого аптекаря Петра Злоцького. За переказами, до цього фармацевта зверталася навіть Леся Українка по ліки). Той добровільно вирішив безплатно перенести її на один із кутів скверу для звільнення місця під храм.
Як нагадує історик Олександр Котис в ІА «Волинські новини», каплицю запроєктував архітектор Григорій Артинов, випускник Петербурзького державного училища цивільних інженерів. За деякою інформацією, він був членом Луцького братства. А через кілька років за його проєктом збудували церкву в Рованцях, а також луцькі військові казарми (тепер вулиці Стрілецька та Коновальця).
Для каплиці братство викупило шматок міської землі перед Окружним судом, і там почалося спорудження каплиці. Вона мала розміри всього 4,75 на 4,7 метра, тобто, майже квадратна. Її звели досить швидко – за три тижні і два дні.
«Каплицю було збудовано у популярному тоді цегляному стилі з червоної та жовтої цегли. Його перевага – висока пластичність декорування. Стіни й архітектурні елементи були справді гарними. Вікна невеличкої каплиці мали кольорове скло. Її урочисто освятили 25 травня 1894 року», – зазначає видання.
Монумент російському імператорові.
Коли російські окупаційні війська в 1916 р. відступали з Луцька, вони демонтували та забрали з собою зі скверу пам’ятник імператорові Алєксандру ІІІ. Парадокс долі: «другі совєти» майже на тому самому місці встановили постамент своєму ідолові Іосіфу Сталіну. Що, зрештою, й і стало першопричиною всіх бід каплиці…
І хоча після Першої світової міський сад біля окружного суду зник, на його місці звели критий ринок. У 1930-х роках сквер трохи осучаснили, прибравши паркан і зробивши простір більш відкритим та інтегрованим в міське середовище. Тут оновили і тротуари, бордюри, досадили нові дерева…
Пам’ятник Іосіфу Сталіну.
Та після смерті тирана та десталінізації за кілька років після 1953 р. скульптуру Іосіфа Джугашвілі демонтували. А вночі у 1959 році вибухівкою знищили й православну каплицю Іверської Богоматері…
Натомість комуністичний режим зробив ставку на нових «героїв», і так виник бюст на честь члена КПЗУ Степана Бойка, який загинув у польській тюрмі під час спроби втечі…
Врешті, в добу Незалежності демонтували й цю малу архітектурну форму, натомість встановивши суворий дерев’яний хрест.
Ще у «нульових» про це древнє духовне місце нагадало будівництво… багатоповерхівки, на першому поверсі якої зараз компанія «Сітікард». Коли екскаватори копали котлован, то з-під землі з’явилися мури та підвальні склепіння древньої церкви. Але щоб не зірвати бізнес-проєкт новобудови, їх хутко зарівняли та заклали бруківкою.
Каплиця в 1938 році.
Відтак, якщо в когось колись виникне ідея спорудити в історичній частині м. Луцька новий православний храм, то нічого придумувати не потрібно: за історичними зображеннями відновити каплицю, збудовану ще в 1894 році! А от на честь яких святих її назвати, це вже предмет для громадського обговорення.
Сергій ШРАМЧУК.
Фото з фондів Волинського обласного краєзнавчого музею, особистого архіву Олександра КОТИСА та ІА «Волинські новини».