Волинню зацікавилися столичні жителі. Туристи з Києва і
Київської області вже вдруге приїжджають на Маневиччину. Попри столичної турагенції,
до організації цих подорожей долучаються Маневицький районний краєзнавчий музей
та Черемський природний заповідник.
– Цього разу столичні мандрівники посмакували живою водою з оконських джерел, ознайомилися
з роботою форелевого господарства, побували на екскурсії у краєзнавчому музеї,
проїхалися кіньми екологічною стежкою, – розповідає науковий працівник Черемського
природного заповідника Лариса Шевчук. – Наші ліси і болота їх вразили своєю
заповідністю. Їхали кониками, слухали співуче птаство, вдихали пахощі черемухи
і багна, фотографували вже зникаючі зела. Деякі з них тільки в нас і
збереглися.
Столичні мандрівники цікавилися історією заповідника,
його легендами, розпитували про звірів і птахів, які тут мешкають. Усі були
вражені від побаченого. Великий інтерес викликали легенди про Оха і Чірмуса –
міфічних володарів лісовиська та болота, розповіді єгеря Федора Мельника про його
зустрічі з лосями та козулями, дикими вепрами та вовками. Роздумували над долею
вивернутих із корінням велетенських дерев, що вмирають серед купин.
Захоплювалися піщаними дюнами ще льодовикового походження, особливо ж
Черемським болотом. Директор краєзнавчого музею Петро Хомич, що також
супроводжував допитливих мандрівників, повідав про партизанські загони та
повстанців, які таборували в цих краях. Біля лісового будиночка на притомлених
туристів чекала ватра, печене сало, печена у прискові під жаровинням картопля, пахучий
домашній хліб і рибна юшка ще із панського ставка, що зберігся тут до цього
часу.
– Такого смачного хліба, як у вас, ми ще не пробували,
такої краси ніде не бачили!.. – казали
гості. – У вас є чим похвалитися і що показати!
Ці слова окрилили господарів, і вони повезли киян ще у с.
Прилісне, де стоїть старовинна дерев’яна церква, потім у с. Карасин, де
зберігся трудяга-вітряк, а відтак на озера Тросне, Святе і Глибоцьке.
Сергій ЦЮРИЦЬ.