Як повний лицар ордена Богдана Хмельницького всіх трьох ступенів, комбриг 155 ОМБр імені Анни Київської замовив ліквідацію двох кривдників своєї дружини і чи не втік він за межі України?
Черговий гучний скандал, пов’язаний із Окремим штурмовим полком «Скеля», командир якого, Герой України підполковник Юрій Гаркавий від 24 червня ц. р. відсторонений від виконання службових обов’язків. Як відомо, цього командира звинувачують як мінімум у бездіяльності, що призвело до смертей понад 30 мобілізованих солдатів під час злагодження в полковому навчальному центрі. Серед загиблих, на жаль, був і як мінімум один волинянин який відмовлявся виконувати службові обов’язки через свої релігійні переконання.
Тривалий час у 425 Окремому штурмовому полку «Скеля» на посаді начальника штабу, фактично правої руки командира, служив і підполковник Станіслав Лучанов. Несподівано для багатьох він отримав нову, дуже високу посаду – командира 155 Окремої механізованої бригади імені Анни Київської, в складі якої також служило і продовжує захищати Україну чимало волинян.
Дмитро Рюмшик у залі суду.
Взагалі, ця бригада від самісінького початку зазнала лихої долі. Її перший комбриг полковник Дмитро Рюмшин фактично самоусунувся від підготовки з’єднання навіть під час підготовки у Франції, тому як тільки перші підрозділи вирушали на виконання бойових завдань, фіксувалися непоодинокі факти дезертирства. Власне, втікали за кордоном навіть офіцери…
А чого можна було очікувати, якщо комбриг включив у списки особового складу для навчання за кордонам солдатів, які були мобілізовані після… невдалих спроб нелегально втекти за кордон?
Друга біда: ще на етапі формування з’єднання з нього за наказом вищого командування вилучали цілі взводи та роти і відправляли в підпорядкування інших бригад, у тому числі і в волинську 100 ОМБр, для виконання найважчих бойових завдань… Втрати зростали, морально-психологічний стан ускладнювався, але кістяк з’єднання стійко тримав оборону і ефективно нищив російських загарбників.
Наразі суд над полковником Дмитром Рюмшиним триває.
Згодом комбригом став кваліфікований офіцер підполковник Тарас Максімов, але згодом його перевели на аналогічну посаду в 14 Окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого з постійним пунктом дислокації у м. Володимирі. Насправді ж бригада фактично постійно нищить окупантів на Куп’янському напрямку.
І ось у лютому ц. р. командиром 155 ОМБр, яка на етапі формування належала до ОК «Захід» Сухопутних військ ЗСУ, а після запровадження корпусної системи управління більше року тому опинилася в ОК «Північ», підполковник Станіслав Лучанов став черговим комбригом. Переміщення Станіслава Миколайовича не могло відбутися без погодження командування Сухопутних військ ЗСУ і, звичайно, наказу Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Олександра Сирського. Враховуючи, що на головкома «замикаються» безпосередньо всі штурмові полки, то просування начальника штабу «Скелі» виглядає цілком закономірним процесом.
підполковник Станіслав Лучанов.
А потім, вочевидь, продовжилося те, що й відбувалося раніше. Бригада основним складом воює на Покровському напрямку, а окремі групи бійців знову відправляються для посилення спроможностей… 425 Окремого штурмового полку «Скеля».
Можливо, це тривало б і далі, але все змінив кривавий злочин щодо двох нині цивільних братів із Київщини, у вбивстві яких правоохоронці підозрюють 7 військовослужбовців 155 ОМБр на чолі зі старшим лейтенантом, який був командиром одного з батальйонів. Усього підозру висунуто 9 фігурантам у погонах. Як повідомили в ДБР, всі вони вказують, що виконували наказ безпосередньо комбрига…
А мешканці села Калинівка в Київській області розповіли «Громадському», що братів Романа та Максима Мосейчуків могли викрасти через конфлікт з дружиною командира 155 ОМБр Станіслава Лучанова – вона жалілася на шум мотоциклів.
У цьому селі мешкали теща Станіслава Лучанова та його дружина Дарина Лучанова. За словами місцевих жителів, Дарина Лучанова скаржилася на шум мотоциклів, який заважав її маленькій дитині.
Перед викраденням військовослужбовці бригади обходили село та показували місцевим список, запитуючи адреси з нього – імовірно, це був перелік людей із мотоциклами. Серед прізвищ був Сергій Мосейчук – брат загиблих. Романа та Максима у списку не було, кажуть місцеві. Але захопили в заручники саме їх…
Вбиті брати Мосейчуки.
Причому, їхній батько Сергій Мосейчук добровольцем пішов в армію та воював на фронті, де й загинув внаслідок підриву на міні. Це дало можливість синам отримати відстрочку від мобілізації, а Максимові Мосейчуку – звільнитися щ військової служби, яку він проходив в одному з підрозділів Нацгвардії.
Після зникнення людей поліція Київської області розпочала розслідування та виявила тіла жертв. За одними даними, на Полтавщині, за другими – на Дніпропетровщині, але це вже не суттєво. Людей убили.
Наразі ж керівництво Військової служби правопорядку у Збройних Силах України заявляє:
«За дорученням Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Олександра Сирського Управлінням внутрішньої безпеки у Збройних Силах України Головного управління Військової служби правопорядку спільно з Головним управлінням Національної поліції в Київській області проведено масштабний комплекс оперативно-розшукових та слідчих заходів, у результаті яких викрито організовану групу осіб, причетну до незаконного позбавлення волі та умисного вбивства двох цивільних громадян на території Київської області.
За результатами проведених заходів колишньому командиру 155 Окремої механізованої бригади Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ та усім встановленим на даний час учасникам злочину повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, пов’язаних із незаконним позбавленням волі та умисним вбивством.
Завдяки високому професіоналізму, ефективній міжвідомчій взаємодії та злагодженій роботі співробітників Головного управління Національної поліції в Київській області й Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону вдалося у стислі терміни встановити всіх причетних до злочину осіб, задокументувати їхню злочинну діяльність, провести серію успішних затримань у кількох регіонах України та зібрати доказову базу.
З огляду на резонансність події та з метою недопущення подібних випадків Головнокомандувачем Збройних Сил України, посилено комплекс профілактичних і контрольних заходів, спрямованих на запобігання порушенням військової дисципліни, перевищенню службових повноважень та будь-яким протиправним діям з боку військовослужбовців.
Командування Збройних Сил України наголошує на принципі невідворотності покарання незалежно від посади чи військового звання особи.
Наразі тривають невідкладні слідчі й оперативно-розшукові заходи, спрямовані на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення і притягнення винних до передбаченої законом відповідальності».
А от комбриг Станіслав Лучанов зник, його офіційний статус – самовільне залишення військової частини. Його розшук триває.
Зрозуміло, що досвідчений офіцер швидко знищив засоби зв’язку і використовує інші мобільні телефони. Цілком імовірно, що або з дружиною, або самостійно, зараз вирішує, як бути далі: вийти з повинною чи продовжувати переховуватися? І якщо він обере навіть не другий, а третій варіант (просто втече за кордон), то ситуація стане ще гіршою. А якщо ж при цьому перейде в Білорусь, а потім в рф, і почне виступати в інтересах російської пропаганди, то такий імовірний розвиток стане взагалі кошмаром…
Вся ця історія ще раз підтверджує існування глибинної проблеми. Насамперед, практики призначень на керівні посади в Силах оборони України за принципом «свій – чужий». По-друге, родини діючий військовослужбовців (вони теж ветерани і учасники бойових дій!) зазвичай не знають, як реагувати на кривду в тилу щодо своїх рідних та близьких, і зважуються на радикальні методи «перевиховання», тоді як усі цивільні структури роботи з ветеранами просто самоусунулися від цього напрямку. Бо ж є в селі Калинівка місцева влада, є поліцейський офіцер громади, а от пригальмувати нічних мотоциклістів, які не давали спати Діані та її маленькій дитини, ніхто навіть не пробував.
Тому коли виникають проблеми в тилу, частина військовослужбовців починає протидіяти напасникам методами фронтової роботи проти ворога…
Тому і ллється кров…
Володимир ДАНИЛЮК.
Фото пресслужби ВСП, порталів «24 канал»; «Суспільне. Львів», відділу комунікацій 155 ОМБр імені Анни Київської.