Свого часу «Чайка» була одним із найвідоміших дитячих таборів Волині. Щоліта сюди приїжджали сотні дітей, а територія оживала від відпочивальників. Сьогодні ж колишній табір перебуває у занедбаному стані — його корпуси поступово руйнуються, а територію поглинають зарості.
Табір заснували у 1963 році. Протягом десятиліть його територія була доглянутою: алеї, квітники, спортивні майданчики, житлові корпуси, їдальня та клуб щоліта наповнювалися дітьми.
Нині від колишньої атмосфери залишилися лише спогади. Корпуси стоять порожніми, у будівлях вибиті вікна, пошкоджені двері, а всередині — сміття, уламки меблів, цвіль та обвалена штукатурка. Подекуди підлога прогнила, а кімнати залишилися практично без оздоблення.
Занепадає і колишня їдальня. У приміщенні досі можна побачити старе обладнання, однак сама будівля поступово руйнується. Територію тим часом активно відвойовує природа: доріжки заростають травою, а кущі та дерева підступають дедалі ближче до корпусів.
«Чайка» не працює вже кілька років. Спочатку діяльність табору призупинили через пандемію COVID-19, а згодом — через повномасштабну війну та необхідність значних коштів для відновлення.
У 2025 році майно табору передали у спільну власність територіальних громад Волині.
Місце має й значно давнішу історію. До створення табору тут був маєток пана Поплавського, а після Другої світової війни — Світязький туберкульозний диспансер. У 1963 році територію переобладнали під дитячий оздоровчий табір.
Особливо прикро бачити занепад «Чайки» з огляду на її розташування — серед соснового лісу, поруч із озером Світязь та неподалік центрального пляжу.
Колись це було місце, пов’язане з дитинством кількох поколінь волинян. Сьогодні ж колишня «Чайка» стала нагадуванням про те, наскільки швидко занепадає простір, якщо його роками не використовувати та не відновлювати.
Фото Буг