Справедливість народної мудрості про те, що сани треба готувати влітку, а воза взимку, підтверджується лише частково. Бо якщо місцева влада починає дбати про опалювальний сезон щойно завершивши попередній, то центральні органи влади в цьому сенсі думають лише про одне: як підпорядкувати потенційно прибуткові галузі комунального господарства (зокрема, теплоенерго та водоканали) виключно собі, щоб потім диктувати людям жорсткі правила гри.
Сьогоднішня розмова з виконувачем повноважень Луцького міського голови, секретарем Луцької міськради Григорієм Пустовітом стосується його участі в нараді, котру в столиці провело керівництво Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг. Там вкотре проявилася гігантська прірва між позицією органів місцевого самоврядування, які захищають інтереси громади, і монополістів, які дбають лише про свої надприбутки.
– Я взяв участь в анонсованій як виробнича нараді, яку проводило керівництво Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг щодо зміни ліцензійних умов для комунальних підприємств теплоенергетики. Планувалося, що за участі представників органів місцевого самоврядування всіх обласних центрів України обговоримо проект майбутньої постанови НКРЕКП щодо централізованого підпорядкування 30 комунальних підприємств теплопостачання напряму цій структурі. В тому числі й КП «Луцьктепла».
– В чому суть цієї ініціативи? Чому всі не погодилися з політикою державного Регулятора, коли замість одіозного Дмитра Вовка призначили ніби адекватну Оксану Кривенко?
– В нараді взяли участь представники Української асоціації постачальників тепла, Міністерства енергетики і вугільної промисловості, Європейського банку реконструкції та розвитку, Асоціації міст України, були керівники, заступники або повноважні представники багатьох обласних центрів України. Всі виступили проти ініціативи НКРЕКП щодо підпорядкування цій структурі комунальних об’єктів теплопостачання. Проблема полягає в тому, що треба не забувати: цей державний регулятор тарифів спочатку не мав стосунку до тарифів місцевих комунальних підприємств системи теплопостачання. Але за часів президентства Януковича йому довірили займатися тарифами й комунальних підприємств. Тепер НКРЕКП хоче підпорядкувати собі й цей рівень. На поверхні ніяких проблем ніби не виникає, але коли копнути глибше, то бачимо величезну проблему. Так, регулятор ніби як встановлює тарифи на те ж тепло, виходячи з об’єктивних чинників. Але чому ж тоді ніхто не хоче співпрацювати з НКРЕКП? Бо ця структура, коли змінюється складова формування тарифів (рівень заробітної платні працівникам, вартість газу, ціна на електроенергію тощо), не реагує на це. І виникає різниця між економічно обґрунтованими тарифами і діючими. Це автоматично призводить до роботи комунальних підприємств собі ж у збиток. Хто повинен відшкодовувати різницю в реальних і встановлених тарифах? Якби НКРЕКП запровадила механізм автоматичної зміни тарифів, не було б ніяких запитань і ніяких проблем. І я про це прямо сказав у своєму виступі!Але на практиці картина зовсім інша: всі проблеми перекладаються на плечі місцевих органів влади.
– І цьому є непоодинокі приклади!
– Звичайно. Згідно з постановою самої ж Комісії, у вересні минулого року вона мала встановити тарифи для КП «Луцькводоканал». Але навіть станом на середину квітня 2019 р. цього не зроблено! Тобто, підприємство через незалежні від нього чинники щодня працює в збиток! Якби ж НКРЕКП виконала власну обіцянку та вимоги чинного законодавства і централізовано відшкодовувала б різницю між реальними і встановленими тарифами на воду і водовідведення, то ніяких проблем. Але 93 млн грн – це різниця в тарифах стосовно КП «Луцьктепло»! Ще 18 млн грн – у КП «Луцькводоканал»! Мало того: регулятор не визнає цього боргу! По луцьких тепловиках НКРЕКП ще до 2016 р. визнала і пообіцяла відшкодувати з 93 млн грн лише 7 млн грн, із яких реально підприємству не заплатили жодної копійки. І це гігантське від’ємне сальдо лягло і на плечі підприємства, і вдарило по міському бюджетові.
Завищені НКРЕКП тарифи на електроенергію та заморожування тарифів на воду і водовідведення ледь не призвели до зупинки роботи КП «Луцькводоканал», яке енергетики погрожували за борги від’єднати від електроенергії… Ось до чого призводить монополізм і популізм Регулятора з Києва на практиці. До речі, як міська влада вирішила цю проблему?
Процес так званого визнання НКРЕКП боргу перед комунальними підприємствами довгий і важкий. Але реально мінус 18 млн грн у КП «Луцькводоканал» нікуди не поділися. Регулятор визнав із цієї суми лише 4 млн грн, але, як і в попередньому випадку, жодної копійки не компенсував! Тому депутати міськради були змушеними зі свого бюджету виділити додатково 4 млн грн, аби КП «Луцькводоканал» міг повноцінно працювати…
– То для чого це все робиться?
– Я, звичайно, можу помилятися, але інколи складається враження, що завдання НКРЕКП – приховати постійні збільшення вартості газу та електроенергії, а всі проблеми внаслідок здорожчання з центральної влади перекласти на місцеву. Як це відбувається? Поясню. Ось, наприклад, зростає ціна на газ. Але тариф теплокомуненерго, встановлений на рівні НКРЕКП, залишається незмінним. На поверхні – все благополучно, бо споживачі не відчувають здорожчання. Але ж за дорожчий газ треба платити більше, ніж передбачено в тарифах! От і змушені підприємства працювати собі в збиток, а потім, щоб уникнути катастрофи, міські бюджети змушені перераховувати мільйонні кошти, аби врятувати ситуацію. Але ж гроші з міського бюджету беруться за рахунок не відремонтованих доріг, садочків, шкіл, не проведення інших, передбачених у громадах, заходів! Тому політика Регулятора – це з одного боку популізм центральної влади, а з другого – економічні збитки для органів місцевого самоврядування.
– І паралельно Регулятор дуже швидко затверджує грабіжницьку схему «Роттердам +», постійно підвищує вартість енергоносіїв, і є серйозні припущення, що все це робиться виключно в інтересах олігархів, які прийшли до влади…
– НКРЕКП займає справді дуже різну позицію щодо енергетичних монополістів та органів місцевого самоврядування. Тому на засіданні, котре проводив Регулятор, не лише я особисто, але й усі учасники зібрання виступили категорично проти ідеї безпосереднього підпорядкування системи комунальної теплоенергетики напряму НКРЕКП. Правда, реакція виявилася доволі дивною, м’яко кажучи. Нас усіх покликали порадитися, і коли всі висловилися, організатори дискусії взялися до прямих залякувань, погроз, ледь не шантажу. Мало того: органи місцевого самоврядування почали звинувачувати в тому, до чого ми не маємо ніякого відношення. Наприклад, представник Регулятора гнівно запитав, чи ми займаємося перевіркою дотримання ліцензійних умов підприємствами теплоенергетики? Але ж на підставі чинного законодавства це – компетенція облдержадміністрацій. Словом, навіть сам тон розмови – відверто розчарував. Я потім спілкувався з колегами з інших міст. Всі одностайні: їхали на нараду, вважаючи, що влада обласних центрів і НКРЕКП – партнери. А виявилося, що нас просто намагаються використати в якихось політичних цілях.
Свого часу колишній мер Вінниці та нинішній Прем’єр-Міністр України Володимир Гройсман як приклад успішної роботи назвав діяльність теплокомуненерго м. Івано-Франківська, а нас – покритикував. Мовляв,в обласному центрі Прикарпаття тариф на тепло 1400 грн, і це заслуга регулятора НКРЕКП, а в м. Луцьку – 1800, і це – наслідок неефективного управління місцевою владою КП «Луцьктепло». Він ще похвалив і владу м. Тернополя, але заступник міського голови Владислав Стемковський, який раніше працював в обласному центрі Волині, теж здивувався, хто дав такі цифри Володимирові Борисовичу, бо в м. Тернополі тариф на тепло лише на 4 грн менший, ніж у нас…
– То, може, в Івано-Франківську так людей із Києва обігрівають, що там і «дешево, і сердито»?
– Що сердито, то сердито… Внаслідок популізму та невідшкодованої різниці в тарифах там уже з комунального підприємства звільнилося понад 250 працівників. Хто буде працювати при середній зарплаті в розмірі 3500 грн? А чому платять так мало? Бо немає грошей! Вартість виготовленого теплоносія насправді більша, ніж ціна, за якою його продають споживачам… Тому міський бюджет постійно робить «вливання» в цю структуру, а вона щомісяця приносить одні лише збитки і потребує нових фінансових ін’єкцій. Якщо так піде й далі, то в цьому місті взагалі нікого з тепловиків не залишиться… Кому від цього стане краще?
– Але чому ж НКРЕКП вирішила напряму управляти комунальною теплоенергетикою та системою водоканалів?
– Ми з колегами поспілкувалися й на цю тему. Зробили цілком вірогідне припущення. Регулятора за часів Віктора Януковича, мабуть, створювали для того, щоб не лише регулювати ціни на електрику, газ чи вугілля на центральному рівні, але й для того, аби згодом «щупальці» «сім’ї» залізли глибше, на рівень комунального майна. Вони намагалися свідомо довести до банкрутства водоканали і теплокомунальні підприємства в найбільших містах, аби потім за безцінь отримати в свою власність. А потім мали б можливість монопольно диктувати і ціни, і умови… Вже буквально в черзі стояли російські концесіонери, та й деякі вітчизняні олігархи (насамперед, старший син Віктора Януковича – «Саша-стоматолог») теж ласим оком подивлялися на цей шматок ринку… Розумієте, вони не хотіли мати справи зі встановленням тарифів, наприклад, у Локачах чи Шацьку, де великого прибутку не отримаєш. А от Луцьк, Рівне, Житомир чи Київ – це їх дуже цікавило. В цьому й суть катастрофічної відмінності в підходах: олігархи хочуть на теплі та воді отримати надприбутки, а місцева влада прагне забезпечити громаду послугами першої необхідності за більш-менш прийнятними тарифами.
– Але ж існує інша, не менш важлива проблема, яку не хоче бачити Регулятор: катастрофічна зношеність систем постачання води і тепла… Скоро все просто розвалиться і піде в землю разом із іржавим металом.
– Звичайно! У м. Луцьку наразі 136 км тепломереж. Торік нам вдалося замінити труби на ділянці 7 км 500 метрів. Уявляєте, скільки років триватимуть ці роботи такими темпами, враховуючи, що в попередні роки цією темою взагалі ніхто не займався?! Так, ми знаходимо можливість залучати кошти ЄБРР, але це ж кредитні кошти, їх доведеться повертати. А як проблему вирішити глобально? Чому про це нічого не говорять ні в Уряді, ні в НКРЕКП?
– Може, НКРЕКП – це просто політична організація, яку формують ті, хто при владі? І впливати на неї з Луцька чи Тернополя просто неможливо?
– Хочу сказати дещо інше. НКРЕКП як державний Регулятор, вочевидь, має існувати в Україні, щоб перевіряти законність встановлених тарифів чи економічну доцільність запровадження тієї чи іншої ціни на газ, електроенергію, вугілля. Тобто, на ключові енергоносії! Раніше ж Регулятор ніколи не встановлював тарифів для комунальних підприємств. Тому, виступаючи на засіданні, я прямо сказав: ця політика взагалі ніяк не в’яжеться з державною політикою децентралізації. Бо це – тотальна централізація!
На сьогодні зареєстрований у парламенті законопроект №9424 щодо передачі функцій ліцензування підприємств водо- і теплопостачання на рівень органів місцевого самоврядування. Зробити так, як було завжди. Але енергетичні олігархи, які прямо впливають на владу, так сильно зацікавлені в гіперпідпорядкуванні цієї галузі на рівень НКРЕКП, що законопроект №9424 навіть не вноситься в порядок денний сесійних засідань Верховної Ради України. Власне, як і проект постанови про призначення виборів Луцького міського голови, в чому теж зацікавлені певні політичні сили.
Власне, якщо законопроект №9424 стане повноцінним Законом України, тоді й відпадуть оці всі шкідливі ініціативи від НКРЕКП.
– Може, спонукати народних депутатів від Волині, щоб вони «приробили ноги» цьому законопроекту?
– Я планую поспілкуватися з цього приводу і з народним депутатом України від Луцького округу №22 Ігорем Лапіним, і з парламентарем Іриною Констанкевич, і з Ігорем Гузем, і з іншими законотворцями, які мають безпосередній стосунок до нашого краю. Колеги з інших міст також пообіцяли, що поспілкуються і зі своїми народними депутатами. Бо раз ми за децентралізацію, значить, вона повинна бути насправді, а не так, як зараз – де центральній владі не вигідно, там усю важку ношу перекладають на місцеву владу, а де можна отримати надприбутки, то прагнуть усе забрати під свій контроль.
Розмовляв Володимир ДАНИЛЮК.
На фото автора: Григорій Пустовіт; будинок Луцької міської ради; під час проведення сесійного засідання.