Народився Іван Сидор, за його особистим визначенням, в глибокому Прикарпатті, в с. Грозьово. Це Львівська обл. (колись Дрогобицька). У 1973 р. отримав диплом з відзнакою(червоний) про вищу освіту. Із 165 студентів тільки 11кращих удостоїлися рекомендацій займатися науковою роботою.
«Але мені вже тоді було 29 років, – посміхається Іван Миколайович, – і я вирішив, що треба йти в практичну охорону здоров’я і створювати свою сім’ю. В іншому випадку наука забере усе. Не матиму ні одного, ні іншого».
Його ім’я, беззаперечно, впишуть в історію медицини нашої держави. Ще за життя Іван Сидор заслужив визнання та повагу не тільки в колег, а й тисячі волинян, яким, окрім доброго слова чи щирої поради, допоміг й практично.
Ці пишномовні слова говоримо не просто так. За ними – реальна дійсність. Ім’я багатолітнього очільника обласної лікарні і сьогодні з великою вдячністю згадує шкільний колега одного з авторів,який нині проживає в с. Поромів Іваничівського р-ну, Аркадій Голуб, який торік переніс операцію на серці. Подібної думки дотримуються тисячі пацієнтів, які після лікування в цьому закладі повернулися до нормального життя.
Спілкуватися з Іваном Сидором – одна приємність. Заслужений лікар України, лікар вищої кваліфікаційної категорії з організації і управління охороною здоров’я, у багаторічний період керівництва лікарнею вмів контактувати з людьми, ніколи не був байдужим до їхньої долі.
Понад 37 літ Іван Миколайович очолював колектив найбільшого в регіоні медичного закладу. Це феномен, що заслуговує на увагу багатьох видавців, які реєструють рекорди як світового, так і місцевого рівня. Під його керівництвом та при безпосередній участі Волинська обласна клінічна лікарня не тільки розширювалася та розвивалася, а й здобула титул однієї з найкращих оздоровних інституцій України.
– Іване Миколайовичу, не так давно Ви пішли на заслужений відпочинок, який давно заслужили, хоча могли ще не один рік бути при посаді. Такої думки, до слова, дотримується немало моїх колег. Що залишили для послідовників, крім знань та досвіду?
– Нині в лікарні функціонує понад 700 ліжок, із яких 315 терапевтичного профілю, 400 хірургічного профілю, 18 ліжок анестезіології та реанімації. Щорічно отримують стаціонарне лікування майже 25 тис. хворих, виконується більше 13 тис.операцій, кожне 5 оперативне втручання в стаціонарах області здійснюється в хірургічних відділеннях лікарні. Це найбільший за потужністю лікувальний заклад на Волині.
Сьогодні в складі лікарні розгорнуто 28 стаціонарних відділень, 34 лікувально-діагностичних і допоміжних відділень та служб, а також консультативна поліклініка потужністю 135 відвідувань на день із більш як 30 спеціальностями.
У лікарні відкрито кілька центрів: карділогічний, цереброваскулярної патології, розсіяного склерозу, радіаційного захисту населення, ендокринологічний.
При лікарні працює філія деканату факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького.
За останні роки впроваджено новітні медичні технології як в процесі діагностики, так і лікування, придбані численні потужні високотехнологічні та високоякісні апарати: 1,5 Тесловий магнітно-резонансний томограф ф. «Toshiba» із тривимірним зображенням та високим рівнем візуалізації; 16 – тизрізовий комп’ютер ф. «Toshiba» із низьким променевим навантаженням, можливістю 3 Д реконструкції; найсучасніша ангіографічна установка ф. «Toshiba» із високоточною візуалізацією ; сучасна повністю автоматизована лабораторія ф. «Соbаs» із потужністю 7 тис. аналізів в робочу зміну та забезпеченням всього спектру лабораторних обстежень (біохімічних, імунохімічних, маркерів – гепатитів, ТОРЧ – інфекцій, гормонів, контролю системи гомеостазу тощо); ЕХО –кардіоскопічний апарат експертного класу ф. «Samsung» оснащений черезтравохідним датчиком, тканинним доплером (забезпечує високу інформативність щодо кінетики міокарда), програмним забезпеченням для проведення стрес-ЕХО КС та надає високий рівень візуалізації; одним із унікальних надбань в лікарні є придбання ультразвукового сканера преміум класу ф. «Philips – Еpig», в якому реалізовані найсучасніші технології ультразвукової діагностики, зокрема, два види еластографії. Перша є альтернативою гістологічному дослідженню та лабораторним тестам і дає змогу визначати ступінь фіброзу печінки. Друга – диференціювати злоякісні та доброякісні пухлини щитоподібної та молочних залоз, м’яких тканин, лімфовузлів, а також удосконалити відбір для пункційної біопсії та оцінювати ефективність хіміотерапії; лікувально-діагностичний офтальмологічний центр оснащений найсучаснішими апаратами японського та американського виробництва: ультразвуковим сканером, апаратом комп’ютерної периметрії, авто-, керато-, рефракто-, пахі-, пневмотонометром, щілинною лампою, а також оптичним когерентним томографом (ОСТ), який з високою точністю оцінює стан зорового нерва та всіх шарів сітківки; хірургічним лазером для операції на сітківці; ультразвуковим факоемульсіфікатором та операційним мікроскопом.
– Ви можете сміливо писати і власну історію, оскільки свого часу були депутатом Верховної Ради колишнього СССР, який допомагали розвалювати, тоді ж одним із перших вийшли із КПСС і навіть привселюдно порвали свій партквиток… А який родовід у лікарні, котру очолювали?
– Пережити, перебачити і звідати довелося справді багато. Усе це ніби кадри кінохроніки, які кількахвилинно промелькнули на життєвому екрані. Щодо лікарні, то свою історію вона веде з 23 червня 1944 р. Через рік тут було розгорнуто 255 ліжок загального профілю. У цей період функціонували терапевтичне, хірургічне, пологове, гінекологічне, дитяче і очне відділення, які надавали здебільшого невідкладну допомогу. В лікарні тоді працювало всього 8 лікарів: 4 хірурги, терапевт, окуліст, акушер-гінеколог, педіатр.
1964 р. лікарню перевели в нове приміщення, до якого через 14 років добудовано терапевтичний корпус, а в 1990 р. приєднано лікарню колишнього ліксанупру, а в наступні роки – обласний кардіологічний, ендокринологічний, фізкультурний диспансери.
Нині колектив лікарні нараховує понад 1700 чоловік. У їхньому числі кандидати медичних наук, заслужені лікарі України, заслужені працівники охорони здоров’я, чимало медиків відзначені урядовими нагородами і значками «Відмінник охорони здоров’я».
За цими сухими звітами та цифрами – титанічна праця нещодавнього очільника цього славного колективу. Лікарський стаж Івана Миколайовича на десяток літ більший, коли відкинути роки навчання у медичному виші.
– Цікаво почути думку фахівця про медичну реформу, за яку взялися у нашій державі. Люди виграють від неї?
– Я вам скажу, що ця реформа – це не є реформа. Вона не має права на життя. Чого? Я вам скажу. Має бути бюджетно-страхова медицина. У нас є чимало самодостатніх людей, які запросто могли б купити собі медичну послугу. Пенсіонери, які отримують по 2 тис. грн, ясно, цього дозволити собі не зможуть. І вони мають бути на державному забезпеченні. При такій ситуації держава зекономила б велику кількість грошей. Застрахувати треба всіх, щоб при виході на пенсію людина почувалася захищеною. Сьогодні цього нема.
– Ви вже вибачайте, але життя мусимо сприймати таким, як є. Нині маєте можливість більше часу приділити родині, у тому числі й внукам. Їм приємно у товаристві дідуся?
– Вони мене люблять і я їх. Часом просять якоїсь допомоги (посміхається). Це – моя гордість і надія. Головне, аби росли здоровими.
– Цього бажаємо і Вам, завтрашньому імениннику. Добра, щастя, сімейної радості та благополуччя.
Степан ШЕГДА.
Володимир ПРИХОДЬКО.
На фото Віктора РАЙОВА: нещодавній очільник обласної лікарні і водночас завтрашній іменинник Іван Сидор.