В ніч на 30 червня 2020 року під час потужного буревію на площі біля Замку Любарта впав Лесин ясен. Дереву було щонайменше 200 років. Ясен був ботанічною пам’яткою міста. За переказами, біля цього дерева в дитинстві проводила час Леся Українка. І якщо спроба врятувати аварійне дерево не увінчалася успіхом, то що сталося з самою деревиною?
Як було видно на світлинах, зроблених одразу після катастрофи ясена, дерево затрухлявіло зсередини.
Вперше про похилений ясен та його порятунок у м. Луцьку заговорили наприкінці квітня 2020 року. Тоді спеціальна комісія міської ради за дорученням на той час міського голови Ігоря Поліщука виявила, що дерево в критичному стані.
Київські науковці оглянули дерево й зробили висновок, що у нього вигниває середина. Був розроблений план з порятунку ясена. В бюджеті знайшли для цього кошти. Але…
У ніч на 30 червня 2020 року ясен, який був ботанічної пам’яткою міста, впав… На його місці посадили інше дерево, спадкоємців ясена прищеплювали чи не по всьому світові, та вони не прижилися.
А що ж сталося із деревиною?
Чи було так насправді – достеменно невідомо. Але начальниця управління туризму Луцької міської ради Катерина Мойсіюк розповіла колегам із «Суспільне. Луцьк», що історія про дерево як Лесин ясен має право на життя:
«Адже саме в Луцьку з’явився перший вірш Лесі Українки «Надія». Вона гуляла цими вуличками, бавилася тут зі своїм братом Михайлом, могла сидіти в тіні дерев, слухати, як хлюпоче вода в річці Стир. Тому чому б і ні?».
Навіть якщо самого дерева вже немає, переконана Катерина Мойсіюк, для лучан воно назавжди залишиться Лесиним ясеном.
Одним із тих, хто дав друге життя ясену, зазначає ІА «Конкурент», є лучанин Олег Бондарук. Він розповів: спочатку планував з дерева зробити панно із зображенням Лесі Українки. Але нічого не вийшло. Міськрада ідеєю не зацікавилася.
Тож майстер виготовив три столи, які виставили на аукціон. За один із них майбутні власники віддали орієнтовно 40 тис. грн.
«Мені дісталася шоста частина деревини, дещо було гниле. Небагато що можна було з цього зробити. Кошти збирали на проєкт «Мандрівний візок». Але у 2022 році з ним не склалося. Гроші пішли на волонтерство, майстри, з якими я працював, – на війну. Я теж», – сказав він.
Майстер стародавніх музичних інструментів Дмитро Березюк виготовив дві скрипки, пару волиночок і при близно 300 сопілок. Сопілки й понині виготовляє зі залишків ясена. Майже всі вироби передав Центру туризму та промоції міста, деякі з них стали лотами на благодійних аукціонах.
«У 2024 році одна зі сопілок стала лотом спільно з книжкою Оксани Забужко «Калинова сопілка». Їх, якщо не помиляюся, продали за 60 тисяч гривень для збору на підтримку «Госпіталієрів», – розповіла Катерина Мойсіюк.
З Лесиним деревом працювати було нескладно, додав майстер, однак від інших ясенів його відрізняють місцями цікавий колір і текстура, а також специфічний запах:
«Перш за все, це легенда. Матеріалу з часом стає все менше і менше, тому я останній рік його трохи бережу на потім. Багато відомих гуртів використовують інструменти з цього дерева».
З його слів, етнограф з Волині Андрій Бондарук виготовляв з Лесиного ясена дитячі іграшки, а Олесь Санін – старосвітську бандуру.
Світлана КУЛЯ.
Фото «Суспільне. Луцьк», Оксани ЛИСАК, видавництва «Наш формат» та ІА «Конкурент».