Без категорії

Лосі в крижаній пастці


У єгеря ДП «МГ «Звірівське» Романа Бокія
вівторок почався з телефонного дзвінка.


Їду у свій обхід і бачу, як на річці Путилівці чотири лосі провалилися під лід,
борсаються, можуть потонути, – із слухавки доносився схвильований голос майстра
лісу Мощаницького лісництва ДП «Цуманське ЛГ» Святослава Ліщука. – Потрібно
рятувати, бо загинуть.

Роман
Юрійович про подію повідомив директора Звірівського мисливського господарства
Ярему Байду, а сам сів у машину і поїхав на місце події.

Між
селами Дубище і Башлики Ківерцівського р-ну річка особливо небезпечна і
норовлива, має глибокі яруги та ями. Ось там, намагаючись потрапити до урочища
Гребеньки Мощаницького лісництва, і провалилися звірі. Роман Бокій побачив, як
вони борсалися серед уламків криги. Схоже було, що у пастку потрапила ціла
лосина сімейка. Сохань,  лосиха та двоє їхніх
дитинчат.

Навіть
люди, шукаючи рятунку, йдуть по головах інших, аби вибратися із води, а тут
лосі старалися не тільки втриматися самі на плаву, а й своїм прикладом
підбадьорити малечу.

Чоловіки
взялися прорубувати канал, хоча це було дуже небезпечно. Спершу вибрався рогач,
і, хоч підйом тут не з легких, за мить вже був на березі. За ним з крижаного
полону видряпалась і лосиха. А ось малеча дна дістати ще не могла, і їй
довелося несолодко.

Роман
Бокій і Святослав Ліщук продовжували прорубувати шлях до берега. І якоїсь миті
малий лосюк – він був дещо крупніший і здоровший – таки скористався ним,
вискочив на лід і пішов слідами батьків, а самочка з кожною миттю втрачала
сили. Збігло вже більше години, як вона боролася за життя.


Ми вже збиралися підчепити її поясами чи мотузками, аби витягти, – розповідає
Роман Бокій. – Це було дуже небезпечно для нас і лосенятка, та й наблизитися до
нього майже не було змоги. Та нам таки вдалося прорубати до неї канал і якось
майже блискавично схопити за вуха і висмикнути з води. Лосеня було настільки втомлене,
що впало на лід, мов неживе, і ще з півгодини приходило до тями. Єгер вже думав
забирати на господарку, поки окріпне. Підійшли ближче, а воно підняло голову і
нашорошило вуха. Явний сигнал, щоб трималися від нього подалі. Зрештою
зіп’ялося на ноги, вибігло на берег й за прикладом старших, що через метрів
двісті таки перепливли річку, знову стрибнуло на кригу з надією перебратися на
інший берег. І його знову спіткала невдача. Берег – ще та круча!


Ми зайшли збоку, знову взялися прорубувати в очереті шурф, намокли. Зо дві
години лосеня ще борсалось у воді, а виснажившись, зіперлося передніми
копитцями об лід, стало прохально дивитися на людей. Святослав мобілкою викликав
на підмогу синів – Валентина і Юру. Вони примчалися на мотоциклі і допомогли нагнати
лосеня у пробиту серед криги «кишеню», постояло там, вистрибнуло і невдовзі
було вже в лісі.

Єгер
із майстром подалися назирці. Боялися, щоб ослабла тварина не злягла де на
землю: могла б замерзнути. Пройшли кілька кварталів, самочка не спинялася. Обоє
розуміли, що кров у звіра розігрілася, але продовжували йти… Кілометрів за два
побачили, що сліди всіх чотирьох особин зібралися докупи, сімейка знову
об’єдналася і далі помандрувала разом у безпечне місце.

Сергій ЦЮРИЦЬ.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *