Василь Філюк – один з найдосвідченіших волинських лісівників: присвятив лісівництву понад п’ять десятиріч свого життя. В обході нема такої стежки, якою б не проїхав чи не пройшов. За час роботи висадив сотні гектарів новолісся, зібрав для держави на десятки мільйонів гривень «лісового врожаю».
Він змалку мріяв про професію лісника. У 1967 р. після закінчення школи вступив у Шацький лісний технікум. Його директором тоді був Валентин Сулько. Під його керівництвом студенти навчалися і розбудовували технікум, адже навчальних корпусів, гуртожитків на той час ще не було. Ось так і здобув лісову освіту за спеціальністю техніка-лісовода.
Свою трудову діяльність Василь Філюк розпочав у 1972 р. верстатником в меблевому цеху рідного с. Журавичі, що в Ківерцівському р-ні. А якось викликало керівництво і запропонувало посаду лісника Журавичівського лісництва.
– Було це у травні 1979 р., – пам’яттю повертається у ті часи лісівник. – Ще й сади не одцвіли, а ліс повнився таким солов’їним щебетом та куванням зозуль, що здається серце вистрибне з грудей, так радісно було…
Згодом, після реорганізації лісгоспу, став майстром лісу 3 дільниці Рудниківського лісництва, там і працює по даний час.
Поліські ліси особливі. Тут є якась особлива аура. Ніби все, як і в інших насадженнях: головною породою є сосна (хвойні насадження в Рудниківському лісництві займають 2067 гектарів, це 53відсотки угідь), відтак ідуть м’яколистяні породи – 1156 гектарів (29відсотків) і твердолистяні – 696 гектарів (18відсотків); та тільки ступиш на стежку чи лісовий путівець і відчуваєш, що все тут живе. То мурашине містечко з’явиться при дорозі, то запахтить багонник, то гриб-правдивець капелюшка підніме: «Добридень, господарю…»
Є у лісництві і цінні природо-заповідні об’єкти: заказники місцевого значення «Рудниківський» та «Журавичівський», якими особливо дорожать.
– Василь Філюк – лісівник від Бога, – каже про нього директор ДП «Колківське ЛГ» Сергій Матчук. – Його авторитет настільки високий, а любов і повага колег, рідних та друзів – така беззастережна, що це пізнається з перших же слів розмови про нього в сім’ї, серед односельчан, у Колківському держлісгоспі.
– Василь Федорович має загострене відчуття міри відповідальності перед своєю справою, колегами, державою і народом, – додає лісничий Андрій Смічик. – Він неодноразово нагороджувався грамотами Волинського ОУЛМГ, державного лісогосподарства, районних органів влади та місцевого самоврядування.
Цього січневого місяця Василю Федоровичу виповнилося 70. Ні для кого не секрет, що майстер лісу, обхід якого становить понад 800 гектарів, рідко має вихідні та відпустки, доводиться у лісі, як кажуть, днювати і ночувати. А тут влаштували справжнє свято. Приїхав привітати давнього друга і заслужений лісівник України Василь Кіндратович Максимчук, який свого часу також працював у Колківському лісгоспі головним інженером.
– Це мій троюрідний брат, ми з ним народилися в одному селі, – мовить Василь Кіндратович. – Він дуже любить ліс, відповідально ставиться до своїх обов’язків. У його обході є урочище «Брама». Свого часу саме там пролягала межа між радзівілівським і «казьоним» лісом, при Польщі там стояла справжня брама. Василь Федорович її відновив, облаштував у цім історичнім місці затишний рекреаційний пункт. То ж місцеві люди можуть там не тільки відпочити, а й пригадати події минулого.
Василь Федорович разом із дружиною Катериною виховали двох дітей: син Андрій – підполковник поліції, донька Катерина – кандидат технічних наук, викладає у Луцькому НТУ.
Їм батько також передав свою любов до лісу.
Сергій ЦЮРИЦЬ.