Між селами Великий Обзир та Малий Обзир Камінь-Каширського р-ну споконвіку сполучення нетривке. Бо населені пункти, що входять до однієї сільської ради, ніби й недалечко один від одного, але розділяє їх підступний Стохід, який розійшовся трьома розлогими рукавами поміж Обзиром Великим та Малим. Благенькі дерев’яні містки, котрі тамтешні селяни нарекли «мостками», – все, що з’єднує обидва села. Цієї весни велика вода зруйнувала гідроспоруди (хоч їх таким терміном і називати гріх). А відтак шлях до школи у Великий Обзир кільком дітям із Малого Обзира став небезпечним. Боячись за життя своїх кровиночок, селяни зателефонували у редакцію «Волинської газети»…
«Люди добрі, допоможіть! – у відчаї просила жіночка по той бік дроту. – Ті мостки й так були нікудишні, в дірках. А після весни – взагалі біда. Дітям як хочеш, так і ходи до школи… Ніхто вже не каже про магазин, сільраду чи лікарню. Діти ж! За них душа болить. А раптом, не дай Боже, що трапиться, то хто буде винен? Самі ми ті мости не зробимо!»
У словах читачки із Великого Обзира ми навіть не сумнівалися, бо не раз і самі під час редакційних відряджень долали шлях через горезвісні мостки. Торік влітку тамтешній сільський лікар, про якого й приїздили писати, попросився провести нас до самісінького переходу. Мовляв, має на власні очі переконатися, що гості з редакції без пригод перейшли на інший бік Стоходу… А як же дірявими благенькими містками щодня курсують школярі?..
Селяни нарікали, що нікому «в районі» до їхньої проблеми нема діла. Однак голова Камінь-Каширської райдержадміністрації Іван Вовк, до котрого ми звернулися одразу, як до редакції зателефонували його земляки, запевнив: про проблему знає і влада селян сам на сам із «мостками» не залишить. Навпаки: бачить шляхи вирішення у конкретних заходах. Ближче до літа, коли ґрунтові води на Волині трохи спали, ми поцікавилися у Івана Вовка, чи допоможуть малообзирським школярам ходити до школи, не ризикуючи життям. «Безперечно, що так, – повідомив голова райдержадміністрації. – Але, ремонтуючи ці споруди, цього разу ми зробимо ці мости такими, аби вони слугували виключено для пішоходів, гужового та легкового транспорту. Позаяк голова причина руйнування – те, що через них їздить чимало великогабаритного транспорту: вантажівки, лісовози… Скільки не забороняй на словах, встежити за тим, хто і як перетинає шлях, не можливо. Тому прийняли рішення чинити інакше: мости через Стохід не будуть передбачені для перевезення важкого вантажу. А батьки школярів із Малого Обзира можуть не хвилюватися: до початку навчального року цей перехід через річку буде безпечним».
… Уже підготувавши матеріал до друку, в книзі «Волинь вь описаніи городовъ, мъстечекъ та селъ. Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархии. Томь V. Ковельській уъздъ»» М. Теодоровича натрапила на згадку про ці населені пункти Камінь-Кащирщини. Те, про що пише історик в кінці 19 – на початку 20 ст., залишилося актуальним і нині. І тоді «во время разлива ръки» зв’язок між Малим Обзиром та Великим, а ці села належали до одного приходу, бував «затруднительным». А місцевість автор називає гнилою і додає: «На р. Стоходъ, между ея многочисленными рукавами, находится множество островковъ, покрытыхъ кустарникомъ и травою. Послъдняя въ сухое время года составляетъ прекрасный кормъ для скота, котораго крестьяне держатъ въ изобиліи. Рогатый скотъ (волы, коровы) составляетъ здъсь едиственный продуктъ сбыта. Его охотно покупають скотопромышленники, плати крестьянам хорошіи деньги. Подпочва большею частыю глинистая, мъловая. Со всъхь стронь тянуться безконечные хвойные лъса, кои въ настоящее время представляютъ довольно жалкій видъ, такъ какъ ихъ безпощадно рубятъ для вывозки заграницу». Сьогодні однією із причин руйнації мостів через підтоплення селяни так само називають масову вирубку лісів.
Олена ЛІВІЦЬКА.
На фото автора: торік мости були просто дірявими, цьогоріч вони стали смертельно небезпечними.