Незбагненний «волинський слід» генерального секретаря цк кпсс лєаніда брєжнєва, якого похоронили 15 листопада 1982 року.
Коли він врізав дуба, то пересічні громадяни тривожно шепталися: тепер почнеться війна! Хоча не розуміли, що війна вже розпочалася 2 роки тому після вторгнення радянських окупаційних військ в Афганістан саме за його наказом. Але що після смерті лєаніда брєжнєва «імперія зла» розвалиться мало хто вірив. Як, власне, і не уявляв, що його правонаступник у кремлі і мавзолеї владімір путін розпочне 5 років тому повномасштабне вторгнення в Незалежну Україну.
Генеральний секретар цк кпсс і фактично одноосібний диктатор лєанід брєжнєв, який прийшов до влади внаслідок двірцевого перевороту та усунення від влади нікіти хрущова восени 1964 р., помер на 76-му році життя 10 листопада 1982 р. на номенклатурній дачі «Зарєчьє-6». Тіло було виявлено охороною о 9 годині ранку. Першим з політичних діячів на місце смерті приїхав юрій андропов, який пересвідчився, що генсек уже не дихає.
Про смерть правителя держави кремлівські ресурси повідомили лише через добу, 11 листопада о 10 годині ранку. Потім найближче оточення «кремлівських дідів» ділило владу: на пропозицію тодішніх міністра оборони дмітрія устінова і міністра закордонних справ андрєя громико ставку зробили на керівника кгб ссср юрія андропова.
А потім в маскву почали злітатися різноманітні закордонні делегації, в тому числі й посланці США на чолі з віце-президентом Джороджем Бушем-старшим. Тим самим, який кількома роками раніше з трибуни парламенту в Києві закликав Україну відмовитися від… проголошення Незалежності.
І тільки 15 листопада 1982 р. провели велелюдні помпезні похорони «дарагова лєаніда ільїча», якого закопали в могилі біля кремлівської стіни. Щоб посилити трагізм «невимовної втрати», було організовано пряму телетрансляцію процедури, а в усіх школах скасували уроки, у вишах пари. На короткий час зупинили рух усього транспорту, повітря розривали сирени та гудки.
Так, лєанід брєжнєв народився в Україні (м. Кам’янське Дніпропетровської області), але по суті своїй ніколи українцем і не був. Про що казати, що спілкувався лише «на язикє», а за його правління вивчення російської мови стало обов’язковим для всіх з паралельним витісненням української мови з усіх сфер ужитку?!
Цікаво, що «вибився в люди» він за дивовижним збігом обставин. Закінчив технікум, займався розкуркуленням, потім у тодішньому Дніпродзержинську вступив в металургійний інститут, а 1931 р. вступив у вкп(б), займався примусовим вилученням хліба в селян, служив в армії, де отримав офіцерське звання лейтенанта… І лише в 1938 р. дочекався першого серйозного партійного призначення: став секретарем Дніпропетровського обкому партії з питань пропаганди. У 1941 р. був мобілізований, дослужився до звання полковника і посади начальника політвідділу 18 армії.
З 9 липня 1945 р. до 6 вересня 1946 р., у розпал «боротьби» з «українським буржуазним націоналізмом», тов. брєжнєв служив начальником політуправління Прикарпатського військового округу та скеровував особовий склад армійських підрозділів на знищення руху за Незалежність України – ОУН і УПА.
Проживав у самому центрі Львова – готелі «Жорж». З-поміж друзів майбутнього генсека був керівник партійного обкому іван грушецький, який із19 лютого 1951 р. до 24 лютого 1961 р. був першим секретарем Волинського обласного комітету компартії України, а потім знову повернувся у Львів, звідки перебрався в Київ на дуже високі партійні і державні посади.
Зрозуміло, що без підтримки лєаніда брєжнєва такого карколомного кар’єрного зростання в івана грушецького не було б.
Щодо самого «дарагова лєаніда ільїча», то в доленосному 1953 р., коли нарешті не стало іосіфа сталіна, він служив на посаді заступника начальника «главнава палітічєскава управлєнія совєтскай арміі і ваєнна-марскова флота». За даними генералів павла судоплатова і кіріла москалєнка, лєанід брєжнєв був серед 10 озброєних генералів, викликаних у кремль 26 червня 1953 р. для арешту лаврєнтія берії, основного претендента на роль нового кремлівського диктатора.
нікіта хрущов високо оцінив внесок на той час генерал-лейтенанта лєаніда брєжнєва в повалення всесильного лаврентія берії. Його призначають керувати партійними органами в Казахстані і Молдові, станом на початок жовтня 1964 р. він уже і голова «прєзідіума вархованава савєта ссср» та секретар цк кпсс. Але той виявився невдячним…
Організувавши путч, став керівником партії і фактично держави, якою правив аж до самісінької смерті. Цей період називали «Епохою застою». Країна деградувала, всі крали, але робили вигляд, що все в порядку. Єдиний напрямок, де кремль не збавляв обертів, це була боротьба з дисидентами та розтринькування гігантських ресурсів для підтримки «революцій» по всьому світові та утримування «братерських країн розвинутого соціалізму».
І саме на його «совісті» фактична окупація Афганістану «агранічєним ваєнним кантінгєнтам», яка в 1979 р. розв’язала війну, що тривала 10 років і призвела до десятків тисяч убитих по обидва боки фронту, в тому числа понад 100 волинян.
лєанід брєжнєв марив марнославством, тому присвоїв собі і звання «гєроя саціалістічєскава труда» і чотири рази «гєроя савєтскава саюза». Мало того: у повоєнний час став маршалом! Тож потрапив у Книгу рекордів Геннеса як людина, яка отримала найбільше нагород на планеті Земля за всю історію існування людства!
Чому історія про похорон лєаніда брєжнєва актуальна і зараз?
Можна отримати владу і багато часу нею розпоряджатися на власний розсуд. Але все неминуче закінчується, і «дарагой лєанід ільїч», народжений в Україні, став прикладом, як можна перетворитися на її ганьбу.
Володимир ДАНИЛЮК.
Фото з газети «Московскіє новасті» та з архіву.