Єфрейтор вермахту ввечері 21 червня 1941 року переплив Західний Буг і повідомив «другим совєтам» про початок гітлерівського вторгнення. Йому не повірили… В підсумку: Альфреда Ліскова ліквідували органи нквд ссср у 1943 р., а рідна матір відреклася від нього через рік під тиском гестапо… Ще одна історія про підлість москви.
Рано чи пізно історики знайдуть документи про те, що насправді влітку 1941 р. першими готували напад у кремлі, а не в бункері адольфа гітлера. На користь цієї версії дуже багато свідчень, але наразі офіційна версія – про «віроломний напад гітлерівської Німеччини на ссср» о 4 год. ранку 22 червня.
Було кілька німецьких солдатів-перебіжчиків, які намагалися попередити про точний час наступу вермахту. Найвідоміший із них – єфрейтор штабної роти 222 полку 75 піхотної дивізії Альфред Лісков.
Він народився у Східній Прусії біля м. Кольберга (зараз територія Польщі) в 1910 р. Син селянського наймита і прибиральниці. У 1930 р. вступив у комуністичну партію Німеччини. Створював вірші, які ніхто не хотів друкувати, тому на прожиття заробляв, працюючи на заводі.
У 1939 р. його забрали в армію, він воював у Польщі, Бельгії та Франції. А пізно ввечері 21 червня 1941 р. неподалік м. Сокаль Львівської області єфрейтор залишив розташування своєї частини, переплив річку Західний Буг і здався радянським прикордонникам.
У комендатурі 90 Володимир-Волинського прикордонного загону довго намагався пояснити росіянам, що о 4 год. ранку розпочнеться наступ гітлерівців. Але, як стверджує історик Марк Солонін, там не виявилося жодного військовослужбовця, який володів німецькою. В тому числі нічого не зрозумів і начальник загону майор міхаіл бичковскій. Тому посеред ночі почали шукати перекладача. Знайшли лише сонного вчителя місцевої школи. Він і виручив…
Доповіли вищому начальству, зокрема, командувачу 5 Армії генерал-майору міхаілу потапову, штаб якого знаходився у м. Луцьку в приміщенні теперішнього Краєзнавчого музею.
Утім, сталінська вказівка «не піддаватися на провокації» виявилася сильнішою, ніяких додаткових заходів щодо укріплення оборони не здійснили: єфрейтора терміново відправили на Схід, чим, по суті, врятували Альфреду Ліскову життя.
Зате в його командира, німецького генерала фріца шліппера, який був на чолі 45 дивізії, звичайно, це дезертирство викликало чимало проблем по службі…
В міхайла потапова біди виникли ще більші: під час прориву з оточення під Києвом він потрапив у полон і до 1945 р. перебував у концтаборі. Репресій органів нквд після звільнення уникнув, а в м. Луцьку на його честь із якого дива навіть було названо вулицю.
А що ж Альфред Лісков?
Коли реальний хід подій підтвердив правдивість його слів, дезертира-антифашиста взяла на озброєння радянська пропаганда. Він вступив в комінтерн, виступав по радіо з антигітлерівськими промовами, з його портретом масово виготовлялися листівки з закликами до німців здаватися в полон, які розкидувалися з літаків.
Коли один із них був збитий, гестапо й дізналося, що Альфред Лісков 21 червня 1941 р. не зник безвісти, як вважалося, а добровільно здався росіянам… Його родина в Німеччині зазнала репресій, а рідна матір публічно зреклася сина-зрадника…
Якою ж була подальша доля перебіжчика-комуніста?
Він пересварився з лідерами комінтерну, які на нього подали донос в нквд. Оскільки німці вже були на підступах до москви, Альфреда Ліскова з іншими діячами евакуювали в тилове м. Уфа. А 15 січня 1942 р. «компетентні органи» його таки заарештували. Під час слідства він почав проявляти «ознаки психічного розладу», тому замість ГУЛАГу його відправили в Центральний інститут судової психіатрії, 16 липня справу припинили, а ще через кілька тижнів етапували в м. Новосибірськ із незрозумілим статусом. Чи то висланого, чи то особи під наглядом чекістів, чи… Найімовірніше, Альфред Лісков був розстріляний без суду та слідства, тому й невідома його подальша доля.
Шкодували про його зникнення хіба що найближчі рідні та близькі. Насамперед, дружина, а також 11-річний син Лотар. І, звичайно, безутішна матір…
Висновок? Для москви всі зрадники – це лише розхідний матеріал. Використають у своїх інтересах і позбавляться від зайвого клопоту.
Остап КАЛИНА.
На фото з архіву: м. Луцьк у перші дні гітлерівської окупації; єфрейтор Альфред Лісков; генерал фріц шліппер; генерал міхаіл потапов; базар у м. Володимирі, 1941 р.; вермахт переходить лінію розмежування інтересів із ссср.
