Продовження
викладу інтерв’ю з начальником ГУ Нацполіції у Волинській області, генералом
поліції третього рангу Петром Шпигою.
Перша частина розмови, в
якій взяли участь головний редактор «Волинської газети» Володимир Данилюк,
керівниця ІА «ВолиньPost»
Іванка Рудишин та очільник сектору комунікації поліції Волині Віктор Гомоль, була
опублікована 19 грудня. Наразі – продовження ексклюзивного діалогу з Петром
Шпигою.
В.
Д.: Погодьтеся, що організована злочинність існує не тільки на рівні сільрад,
де хтось не встиг вчасно подати декларацію про майно та доходи. І не лише
грабежі чи проституція. І не тільки хабарництво старшого спеціаліста
екологічного управління чи навіть поліцейського… Це і корупція в вищих ешелонах
влади! Я не підозрюю конкретних осіб, бо не маю наразі фактів, але припускаю,
що вони можуть бути!
– У боротьбі з корупціонерами треба, як і в
випадку з іншими злочинами, відстежувати весь ланцюжок незаконної діяльності:
від дрібного спеціаліста до, цілком ймовірно, рівня керівництва обласного
управління, чи навіть профільного міністерства. Можливо, керівники примушують підлеглих
порушувати закон або недостатньо контролюють результати їхньої діяльності? Вважаю, що законодавець, а також Міністр МВС
цілком правильно вирішили, що потрібен спеціальний поліцейський підрозділ, який
буде займатися, зокрема, документуванням
протиправної діяльності посадовців у тому числі й найвищого рангу. Йдеться про
новостворене Управління стратегічних розслідувань поліції.
Колись, пригадуєте, в УМВС
був так званий шостий відділ – Управління по боротьбі з організованою
злочинністю. Це – була потужна машина, яка в найважчий період розгулу
криміналітету таки зламала хребет злочинному світові! Прикладом на Волині може
бути полковник міліції Олександр
Сохацький, який разом з колегами тоді за непростих обставин із честю виконав
завдання по боротьбі з оргзлочинністю. Тому
вважаю роботу новоствореного управління стратегічних розслідувань важливою.
І.
Р.: Резонансною була інформація про причетність співробітників поліції Волині
до мільйонних фінансових оборудок. Нібито вони створили фіктивну сервісну
станцію з технічного обслуговування автомобілів і підробляли документи з метою
наживи. Де зараз ці поліцейські?
– Наголошую, що ці факти
були виявлені нами, поліцейськими, а не іншими правоохоронними органами. Це
суттєве уточнення, бо розкриттям діяльності цих громадян займалася наша
внутрішня безпека. До речі, особи, які фігурують у цій справі, були звільнені
зі служби, ще в міліції. Досудове розслідування триває, його проводить Головне
слідче управління Нацполіції. Єдине,
що можу сказати точно: якщо є такі схеми, то вони повинні бути викриті і люди
покарані.
В.
Д.: – На Волині пройшла хвиля гучних розбоїв. Серед потерпілих, зокрема, відомий
адвокат Сергій Сафулько, голова Підгайцівської ОТГ Юрій Семенюк. Напевно,
що половина потерпілих взагалі не заявляє, ще частина в рази применшує вартість
вкраденого? Що ж відбувається?
– Волинь тут не унікальна.
На жаль – це загальноукраїнська проблема. Складна соціально-економічна ситуація
та війна активізують злочинних елементів до скоєння розбійних нападів, пограбувань.
Ми розуміємо, що більшість розбійних нападів на території області – це справа
рук не місцевих злочинців. Хоча ініціаторами виступають часто волиняни, які
знають жертву, її матеріальний стан і, як правило, мають зв’язки зі злочинним
світом. Скажімо, розбійний напад по вул. Володимирській у Луцьку зловмисники не
планували. Вони прийшли на крадіжку й не сподівалися, що застануть вдома доньку власника помешкання. У
випадку ж нападу на будинок голови
ОТГ під Луцьком, зловмисники свідомо йшли на розбій. Логіка злочинців така:
навіщо витрачати час, шукаючи гроші чи коштовності, коли є власник, якого можна
примусити все розповісти? Безумовно, що кожна людина в подібній ситуації
віддасть останнє, аби лише вберегти від свавілля дружину, дітей чи онуків,
врятувати їм життя та здоров’я.
На Волинь ситуація щодо
недопущення та розкриття розбійних нападів поліпшилася. Торік на цей момент
було зафіксовано 51 злочин цієї категорії, нині ж – 30. І не розкритими
залишається тільки 10. З них у 60% маємо вже добрі напрацювання й вони, думаю,
найближчим часом будуть розкриті й злочинці
понесуть заслужене покарання.
І.
Р.: – Інший нещодавній резонанс, пов’язаний зі сімома вбитими у Воротневі ланями.
Що наразі відомо?
–
Безперечно,
що це зухвалий злочин. Розслідування перебуває під моїм безпосереднім контролем
і на контролі в керівництва Нацполіції України. Вважаю, що це не справа рук
браконьєрів. Розглядаємо три версії. Одна із них, пов’язана з позицією
лісництва з приводу охорони лісового господарства. Через таємницю слідства не
деталізуватиму.
Знаємо, що правопорушники
ретельно готувалися до цього злочину. Вони залишили вбитих ланей, нічого з
собою не взявши. Виглядає, наче виклик, чи помста. Можливо, якесь політичне
замовлення. Скажу так, що в цих людей немає ні душі, ні почуттів.
В. Д.:
– Я особисто за те, щоб як у Німеччині та інших європейських країнах
проституцію в Україні легалізували. Адже, це зменшить криміногенну ситуацію в цій
сфері. Мене критикують за таку позицію, але я переконаний, що проституцію треба
легалізувати…
– А чому ж критикують? У Вас
правильна позиція…
В.
Д.: – Петре Петровичу, яка ситуація на Волині із
сексом за гроші? Раніше була інформація, що в області задокументували
діяльність тільки однієї повіє.
– Безперечно, на Волині
серед повій далеко не одна особа. Але таке явище немає в області великого
поширення. Можу говорити про це впевнено, бо протягом 9 років очолював
підрозділ боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми. Масштаби не
суттєві, але воно є. Нараховуємо 5-6 жінок. Вони здійснюють свою діяльність,
зокрема, в районі вулиці Рівненська. В
Україні відповідальність за проституцію декриміналізували. Нас більше цікавлять
особи, котрі промишляють сутенерством, звідництво, торгівлею людьми. А повії в
цій справі є важливими свідками кримінальних злочинів, джерелом інформації.
А щодо легалізації
проституції, то вважаю її необхідною. Однак, суспільство має до цього прийти й
бути готовим. Коли ж така діяльність буде легальною, то держава отримуватиме
податки. Потребують захисту й особи, котрі надають сексуальні послуги. Але
суспільство, законодавець мають бути готовими до цих змін. Також, потребує
легалізації й ігровий бізнес. У багатьох країнах світу він дозволений, правда,
в спеціально відведених для цього місцях.
В.
Д.: – Так військовий госпіталь у Луцьку підпалили чи він сам загорівся?
– Відкрито кримінальне
провадження за ч. 2 статті 194 Кримінального кодексу України. Опитано понад 300
осіб, проведено велику кількість експертиз, обшуки. Мають право на існування,
безперечно, обидві версії: як умисний підпал, так і недбалість. Досудове
розслідування ще триває.
І.
Р.: – На сесії обласної ради Ви заявили, що берете під свій контроль і справу
щодо вивезення піску зі Світязю. Причетних вже знайшли?
– Нині з цього приводу розслідуємо
два кримінальних провадження. Зазначу, що затримали техніку, якою намагалися
вивозити з озера пісок, призначили відповідні експертизи, встановлюємо збитки,
завданні в результаті такої незаконної діяльності. До цього злочину дотичні не
останні люди в районі. Думаю, що невдовзі ми ці справи доведемо до логічного
завершення. Щотижня про хід розслідувань
мені доповідає керівник Шацького відділення поліції. Нині вже охочих вивозити з
озера пісок немає.
В.
Д.: – Ще одна резонансна справа – загибель 8 березня в селі Струмівка відомого
волинського тележурналіста Юрія Яцюка… Від імені облорганізації НСЖУ висловлюю
вдячність, що звернули увагу на цей випадок. Скажіть, коли знатимемо, що ж
стало причиною смертельної ДТП?
– Висловлюю співчуття,
скорботу родині Юрія Яцюка та усій журналістській спільності. Знав його, ще з
часів студентських років. Це – велика втрата й трагедія. Поліція робить усе належне,
щоб встановити всі обставини цієї смертельної ДТП. Потрібно з’ясувати всі
деталі та нюанси, аби відповісти чому сталася така біда.
І.
Р.: – Скажіть, як часто Ви особисто виїжджаєте на місце злочину?
– Виїжджаю практично завжди на
всі тяжкі та особливо тяжкі злочини – умисні вбивства, розбої. Бути на місці
події важливо, бо від цього залежить оперативність і правильність рішень щодо
розкриття цих злочинів по гарячих слідах.
І.
Р.: – Востаннє куди їздили?
– На місце розбійного нападу
по вул. Володимирській у Луцьку. Його скоїли приблизно о 6:40 ранку. Був там
уже по 7 годині.
В.
Д.: – Війна триває… Я маю стосунок до Благодійного фонду «Волинь-2014»…
– Я вдячний Фондові
«Волинь-2014», бо він, починаючи з осені 2014 р., справді дуже багато нам допомагав!
В.
Д.: – Серед інших підрозділів значна допомога була надана спецроті «Світязь».
Як зараз оснащені її бійці? Чи належним чином ставляться до них тут, на Волині?
– Відчуваю особисту відповідальність
за цей підрозділ, бо був безпосередньо причетним до його створення. Пам’ятаю
кожен день, пов’язаний з його становленням, службою… Спецпідрозділ брав участь
у боях в Слов’янську, Краматорську, Костянтинівці та під Ясинуватою. У боях за
Іловайськ загинули семеро бійців роти патрульної поліції особливого призначення
«Світязь»: Олександр Сацюк, Сергій Помінкевич, Олександр Сивий, Віктор Шолуха,
Мирослав Столярчук, Володимир Іщук і Максим Ляшук. Ми пам’ятаємо їхній подвиг і
героїзм заради України. Це – дійсно легендарний підрозділ. Робимо все аби він
був належно забезпечений. Нині бійці несуть службу в зоні проведення ООС. Вони служать у добрих побутових умовах,
забезпечені всім необхідним. А тут, на Волині, надали бійцям «Світязя» три
квартири. Обіцяю, що дбатимемо про цю роту та членів родин її бійців постійно й
надалі.
В.
Д.: – Ви сказали, що по 7 ранку Ви вже були на місці скоєння злочину. І такі
виїзди – непоодинокі. Як родина реагує на такий спосіб життя Петра Шпиги?
– Немає тут нічого
секретного. У мене дві доньки, обидві одружені. Радію, що маю вже онука. Йому
рік і 3 місяці. Мою дружину звати Руслана. Разом у шлюбі ми вже 25 років. І це
той факт, що говорить про її велику мудрість, терпіння, розуміння особливостей
моєї роботи. Буває, що за ніч до мене може бути 15 дзвінків від чергового та
інших колег. Вона знає, коли схоплююсь серед ночі та їду на роботу, того так
вимагає служба поліцейського. Знає, що моєї допомоги та захисту потребують
люди, які опинилися в цей час в біді.
Одним словом, вона мене розуміє та підтримує.
Скажу Вам так, що дружини
поліцейських – це ті люди, котрим за життя потрібно ставити пам’ятники. Вони
заслуговують на повагу та вдячність більше, ніж поліцейські.
Підготував
Володимир
ДАНИЛЮК.
На
фото Ігоря ДИНІ (ІА «ВолиньPost»):
Петро Шпига.