Підхід до кожного зважений

Про відділення торакальної хірургії цього разу попросив
розповісти його керівника, хірурга вищої кваліфікації з більш чим
тридцятирічним стажем Володимира Качмара.

– Торакальна хірургія, – каже мій візаві, –  займається патологією органів грудної клітки,
а саме: легень, межистіння,захворювань стравоходу та діафрагми. Планова
торакальна хірургія – це в основному онкохірургія. Найбільше операцій робиться
при ракові легень. Їх у нас проводиться досить таки багато. Минулоріч ми зробили
майже 35 радикальних операцій при захворюваннях на рак легень. Можете собі
уявити, якщо в 1996 році було 5 радикальних операцій при ракові легень, то в
2018 порядка  35. За 12 років ріст у 7
разів. Що це значить? Кількість захворювань зростає, а разом з тим підвищується
кваліфікація наших лікарів. Ми почали більше виявляти онкохвороби на початкових
стадіях, оскільки не порівняти наші можливості нинішні з тими, які ми мали
більш, ніж 20 років тому. На допомогу медикам прийшли комп’ютерна томографія, МРТ, УЗД черевної порожнини. Вдосконалено бронхоскопію.

Зараз в усьому світі спостерігається пандемія онкології.
Раніше, коли я тільки починав працювати, у нас з онкопатологією стільки хворих
не було. Тепер у нашому відділенні половину ліжок з 20 зайнято онкохворими.

– Чим це викликано?

– Ви знаєте, це питання швидше риторичне. Ще Олександр
Олександрович Богомолець казав, що все життя людини – це передопухлинний
період. Якби люди не хворіли, вони жили б вічно. За статистикою міські жителі
хворіють більше. Дається взнаки більша загазованість повітря та неабиякий потяг
до куріння, у тому числі серед представниць прекрасної половини людства. Це
дуже тривожить, бо жінка ніяк не поєднується з цигаркою. Вона ж майбутня мама,
має дбати про здорове потомство, а не вбивати його ще далеко до появи на світ.

Серед сільських жителів, як правило, найбільше хворіють
трактористи, оскільки найчастіше контактують з паливно-мастильними матеріалами,
якість яких далека від ідеальних, вдихають вихлопні гази, інші випари. Дається
взнаки й важка праця та недостатній соціальний захист.

– Що Ви можете
сказати про кваліфікацію лікарів відділення?

– З наших торакальних хірургів двоє закінчили профільну
клінічну ординатуру (це відома клінічна лікарня №17 Києва, та що приймала
хворих з Майдану). Наш Тарас  Гапонюк
цього року їздив на стажування в Польщу. Відразу хочу зауважити, що торакальна
хірургія в Україні розвинута дуже потужно. Ми ніскільки не поступаємося Заходу,
а в деяких моментах навіть спрацьовуємо краще. Той самий Тарас Миколайович казав,
що в Польщі йому не було що дивитися. Інша справа, коли говорити про оснащення,
то тут вони пішли далеко вперед. А ось з операціями, які ми робимо, не
порівняти. Розповім про один з цікавих випадків. До нас потрапив хворий, який
важив 150 кг, з раком лівої легені. Зробили йому бронхоскопію,
проконсультувався з професором, який є великим професіоналом у цій галузі. Він
поцікавився, як пацієнт переніс бронхоскопію. Дізнавшись, що задовільно,
порекомендував робити сміливо. Йому планувалася пульмонестомія. Але оскільки у
хворого були проблеми з серцем, від операції довелося відмовитися. У нього була
аритмія. У Польщі, як казав Тарас Миколайович, таким хворим через значну вагу
відмовляють відразу. У них завищений ризик і їм необхідно схуднути. А це не так
просто. Ясно, що через півроку такий хворий із зрозумілих причин уже не прийде.

– Яка нова техніка
останнім часом прийшла на допомогу лікарям Вашого відділення?

– Отримали фібронкоскоп. Ц дає нам можливість самим
робити бронхоскопії. На сьогоднішній день у нас зроблено майже 250
бронхоскопій. Деяким пацієнтам цю процедуру доводиться робити декілька разів.
Практично ми замкнули на себе всю бронхоскопію обласної лікарні. Досвід у цьому
маємо досить великий. Я ще починав бронхоскопію у тубдиспансері, де працював
певний період. Це були 1985-1989 роки. Я починав бронхоскопію  жорстким 
тубосом. Зараз цей метод застосовується лише при сторонніх тілах
дихальних шляхів і при різних ендоскопічних операціях. Одну таку робили і в
цьому році. Ми зрізали пухлину і на другий день хворий встав і сказав, що він
як на світ народився. Йому стало краще, легеня почала дихати.

– Ви десь
вдосконалювали свої практичні навички?

– Звичайно, якщо  починати з моєї трудової діяльності, то в 1987
році побував на тримісячних курсах торакальної хірургії в онкоцентрі в Тбілісі.
Був там і в дитячій  республіканській
лікарні. Потім два роки у Києві, в ординатурі з торакальної хірургії, місяць
стажувався в інституті раку, тож добре знаю, куди має рухатися торакальна
хірургія. Бажано тільки мати краще обладнання, тороскопічну стійку. Цьогоріч, у
жовтні був на майстер-класі у Львові, куди приїжджав іспанець з китайцем. Цей
іспанець працює в Шанхаї в торакальному центрі, де роблять майже 15 тисяч
торакальних операцій в рік, що значно більше, ніж робить вся Євроа. Він нам
показував майстер-клас на двох операціях. Безперечно, що це значне підвищення
професійного рівня. Але все, безумовно, впирається в апаратуру. Адже  світ рухається вперед Ми також не стоїмо на
місці, вдосконалюємося. Епоха  рукоділля
у хірургії минула.

Ще хочу додати, що до нас приїжджають лікуватися і з
інших областей. Недавно оперував пацієнтів з Львівщини, Рівненської області, з
Києва. Це свідчення нашого зростання та професійного вдосконалення. Є іще один
нюанс: у нас дешевше. Мені кілька разів телефонували з Києва і цікавилися, чи у
нас справді постійно багато операцій. Торік у нас пішов великий потік хворих.    

Усіх вітаю з прийдешніми Новорічними святами!

We are simply the best! (Ми є
найкращими) – мовив на завершення нашої зустрічі Володимир Мар’янович, якому я вдячний за розмову.

Володимир ПРИХОДЬКО.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *