Зі старостою Залізницького округу, що входить до складу Любешівської ОТГ, Любов’ю Михальчук ми порозмовляли в кінці минулого року під час Дня передплатника.
Це була далеко не перша зустріч з Любов’ю Олександрівною. Ні на грам не погрішу протии істини, коли скажу, що спілкуватися з цією миловидною та мудрою жінкою завжди цікаво. Відкритий погляд її очей завжди струменить добротою та привітністю. У неї свій підхід до справи та своєрідне бачення її вирішення. Перш, ніж розповідати про зроблене у старостинському окрузі, очільниця починає хвалити нового художнього керівника місцевого будинку культури Оксану Ярмолюк.
– Вона молода, енергійна, – з неабияким задоволенням мовить Любов Олександрівна. – Завдяки їй створено ансамбль «Маківки». До того ми мали лише аналогічний колектив «Родиноньку». Якби ви послухали їх спів, словами цього не передати. Це неабиякий плюс для нашої культури. Оксана Іванівна разом із бібліотекаркою Оленою Швайко проводять чимало спільних культурно-просвітницьких заходів.
І ось несподіваний поворот у розмові. Любов Олександрівна без будь-яких умовностей запрошує приїхати нас на День самоврядування .
– Ми чотири роки підряд святкуємо його в своєму тісному колективі. Відзначали також 10-ліття створення колективу «Родинонька», – безпосередність Любові Олександрівни не може не підкупити. – І це далеко не весь перелік наших спільних заходів. Кожного року відзначаємо День підприємця. І на знак вдячності підприємці приходять і вітають нас зі святом самоврядування. Торжество проводимо спільно, разом. Ми хочемо, щоб ви також не забували про такі свята та час від часу про них писали. Їх дуже мало.
– Ви вручаєте кращим якісь подарунки, запрошуєте людей чи як цей захід відбувається?
– Державним службовцям, до яких нас відносять, брати подарунки заборонено. Ми любимо квіти. І їх нам дарують. А я в приміщенні староства накриваю стіл та пригощаю гостей. Робимо це в сесійній залі.
– Любов Олександрівна, давайте конкретніше про те, що зроблено із запланованого? Дорога нині в центрі Залізниці вимощена добре. У такому стані й інші шляхи?
– Так. Дороги в нас, не можу сказати, що в зразковому стані, але в задовільному, нормальні, їздити можна.
– Скільки ви на дороги витратили?
– Дорогу Рівненську…
– Оцю центральну маєте на увазі?
– Ні, цю робив Маневицький автодор. Вона не на утриманні ОТГ. Але наш голова Олег Кух добився, щоб її відремонтували. Олег Іванович по-діловому відреагував на наші усні та письмові звернення. Дякуючи йому, тепер дорога придатна для нормальної їзди. Рівненську дорогу ми почали приводити до порядку минулої весни. Усі роботи завершили на початку осені. Канал «Аверс» в одній з передач розповідав, що цю дорогу зробили бурштинокопачі. Але це зовсім не так. Люди з Рівненської області, с. Кухітська Воля, пішли з нами на співпрацю. Тут було 6 км лісової дороги у вкрай критичному стані. Проїхати нею могла лише важка техніка. Наші підприємці і їхні та небайдужі люди обійшли кожну хату. Гроші давали навіть пенсіонери, які отримують мінімалку. З Кухітської Волі до Зарічного 60 км тією гравійкою добиратися, до Любешова – 20. А людям треба і в лікарню, і на базар, і ще будь-куди. Вважаю, що для нашого району це плюс. Ні держава, ні місцевий бюджет на цей відрізок шляху не виділили ні копійки. Він зроблений, по суті, за благодійні внески. 600 м цієї дороги, що знаходиться в межах населеного пункту, зроблено за рахунок коштів нашої ОТГ. Кілометр оплатили підприємці. Я дуже рада, що в нас таке село і такі дружні підприємці, які йдуть на співпрацю, підтримують добрі починання та задуми, а головне, розуміють та вболівають за громадські справи, свій край та Україну в цілому.
– Любов Олександрівна, а назвати цих підприємців Ви не бажаєте?
– Ні, вони не люблять реклами і не бажають гласності. Це, по-перше. По-друге, я можу когось забути, а будь-кого образити навіть мимоволі не хочу. Вдячна, що коли б за чим до них не зверталася, вони ніколи ні в чому не відмовляють. От за це їх шаную і поважаю. Підтримка в мене є!
– Ви ж також не відмовляєте, коли хтось щось просить?
– Само собою. Протизаконного нічого не роблю. Усе в межах правового поля. Головне, що я їх завжди підтримую морально. Якщо якесь питання потребує серйозного вирішення, звертаюся до вищого керівництва, у тому числі до Олега Івановича. Що ще зробили? У планах в нас була реконструкція освітлення на вул. Золотаренка. Проєкт на ці роботи є, вони на завершальній стадії. Поточний ремонт майстерні Залізницького ліцею завершили. Будете їхати, глянете, відразу за садочком жовта гарна будівля з коричневою черепичною покрівлею. Підрядника під час тендеру вибрали досить вдало і він нас не підвів. Роботу виконав вчасно і якісно. Ремонт майстерні зроблений. Щорічно дітей в нашій школі добавляється, через те класів не вистачає. У цій же майстерні буде ще одна вчительська та два молодші класи. Далі. Поточний ремонт приміщення сільського будинку культури був у планах. Що зробили? Майже за 250 тис. грн. перекрили дах, який протікав і завдавав нам чимало клопотів. Через те ніяких внутрішніх робіт не могли виконувати. Але завдяки нашій молодій художній керівничці, яка недавно прийшла в наш будинок культури, проблема зрушила з місця. Вона молодчина, хороший організатор, багато що намагається зробити своїми силами. До косметичного ремонту залучили людей, які були в нас на громадських роботах. Словом, стараємося підтримувати більш-менш належний порядок. Не забуваємо і за концерти. Хочемо, аби нашим односельцям не було скучно. Оксана Ярмолюк в Лобні працювала бібліотекарем, а зараз задає тон у роботі будинку культури с. Залізниця. Нам такі люди, які люблять працювати, дуже потрібні.
Планували перекриття будівлі дошкільного закладу. Вона у край критичному стані. На наступний рік знову-таки включимо цей об’єкт у план. Сподіваюся на дієву підтримку Олега Івановича. Спільними зусиллями ми це зробимо. Отак в принципі працюємо. Кожен день є якісь проблеми.
– А що можете сказати про соціальний захист ваших людей?
– Звичайно, це питання було і лишається в центрі нашої уваги. Але раніше бюджет був на місцях і ми відразу на сесії могли прийняти відповідне рішення з приводу виділення якоїсь матеріальної допомоги. Нині люди з приводу виділення коштів на лікування чи інші цілі пишуть заяви на ім’я голови ОТГ. Відразу хочу зауважити, що жодних відмов нема. Які точно суми виділяються, то я не можу сказати, бо не знаю, але заяви кожної людини задовольняють, допомоги надають. Щодо різних довідок, то ми їх видаємо без будь-яких умовностей. У цьому напрямку роботи хоч відбавляй. Але така наша служба – задовольняти запити населення свого округу. Дуже багато обов’язків у діловода. Уже хотіли розробити графік прийомних днів, але з цього нічого не виходить. Щодня у когось виникають якісь проблеми, які аж ніяк не можуть чекати. То паливо оформляють, то соціальні допомоги, то субсидії. Виплат куча і люди йдуть куди? Тільки в старостинський округ. Тож йдемо їм назустріч. Землевпорядник приймає у нас лише один день у тиждень – в четвер.
– Скільки у вас соціально незахищених людей, які не можуть обходитися без допомоги?
– Такою категорією опікується соціальний працівник Валентина Михальчук. Вона від ОТГ, дуже хороша і сумлінна жінка, обслуговує 6 людей. Двоє з них не ходячі, решту – одинокі. Одна бабуся сліпа. Тричі на тиждень Валентина Петрівна займається прибиранням у помешканнях своїх підопічних. Кожного дня приносить їм продукти, інші речі, лежачим розпалює грубки. Скажу, що це нелегка праця. Коли треба, то й фельдшерку викличе чи швидку. А якби її не було, хто буде знати, що якась самотня людина захворіла. Без соціального працівника сьогодні аж ніяк не обійтися. У цьому я переконана на всі 100 відсотків. Таким людям треба віддячувати доброю платнею. Далеко не кожен погодиться бути мало не нянькою одинокої людини.
– Ви говорили, що не всі питання у Вашій компетенції. І все ж люди в першу чергу звертаються до Вас.
– Воно у якійсь мірі так і трохи не так. Людина звертається до мене. Були такі випадки, що я їхала з відвідувачем і допомагала йому написати заяву. Ситуації бувають неординарні і завжди стараюся піти назустріч прохачеві. Було що давала двом чоловікам гроші на сто грамів, дуже вже хотіли похмелитися. Сприймаю життя таким як воно є. Кожному з нас у цьому світі щось не вистачає.
– Щиро дякую за розмову та відвертість. Ми завжди готові до взаємовигідної співпраці.
Володимир ПРИХОДЬКО.
На фото Віктора РАЙОВА: очільниця Залізницького старостинського округу Любешівської ОТГ Любов Михальчук.