Чому
Мєчислав Міцкєвіч та Генрик Юзефські стали прообразом Бориса Клімчука?
У міжвоєнний час виконавчу владу Волинського воєводства
Другої Речі Посполитої очолювали як мінімум два проукраїнських поляки.
Спочатку Мєчислав Міцкєвіч у 1922-1923 рр. керував,
а до цього був міністром в уряді УНР Симона Петлюри. А потім його заступив
«довгожитель» Генрик Юзефські, який теж був заступником Міністра внутрішніх
справ УНР, а потім двічі (1928-1929 рр. і 1930-1938 рр.) очолював воєводство з
адмінцентром у м. Луцьку, куди входили території сучасних Волинської,
Рівненської і частково Тернопільської обл.
Насамперед, про Мєчислава Міцкєвіча, про якого
забули майже всі (навіть у польській «Вікіпедії» його фото немає!). Він
народився в далекому 1879 р. в українському м. Кам’янці-Подільському. Вчився в
м. Одесі і м. Києві, а з січня до квітня 1918 р. цей дипломований юрист був
Міністром УНР у справах поляків.
Потім жив і працював у м. Варшаві, а працював у Луцьку в 1922-1923 рр. Волинським
воєводою… Після відставки відійшов від активної діяльності і помер в липня 1939
р.
В іншого польсько-українського воєводи – Генрика
Юзефські – набагато яскравіша доля, тому й пошановують його в Польщі та Україні
по-особливому. Він народився в м. Києві 6 серпня 1982 р. і закінчив
фізико-математичний факультет Святого Володимира в м. Києві (нині – Київський
національний університет ім. Тараса Шевченка).
Представник політичної еліти передвоєнної Польщі,
публіцист, художник Генрик Юзевські – знакова фігура міжвоєнної історії
Волині. Хоча б тому, що у квітні 1920 р. перебував на посаді віце-міністра
внутрішніх справ в уряді Симона Петлюри. Потім він повернувся в Польщу, де в
період гонінь на керівництво УНР навіть врятував Симона Петлюру від примусової
депортації в СССР, заховавши його у власному домі.
Працюючи Волинським воєводою, він активно сприяв
становленню польсько-українського порозуміння, формуванню українсько-польського
«МИ». Генрик Юзефські був у 1930-1938 рр. найбільш проукраїнським представником
регіональної польської влади, а тому був переведений воєводою подалі від
Західної України (їх називали і дехто досі іменує «східними кресами») – у м.
Лодзь, де у вересні 1939 р. і зустрів гітлерівську навалу.Замість нього в Луцьку ненадовго опинився шовіністично налаштований воєвода Александр Гауке-Новак.
16 квітня 1938 р. газета «Діло» так написала про
мотиви його відставки:
«Акція деяких польських орґанізацій і деяких відломів
польської преси, яку вони вели від довшого часу проти воєводи Юзефські,
увінчалася успіхом…».
І ще одна цитата – з польської газети «Слово
народове»:
«Вістку про зміну на становищі воєводи в
Луцьку прийме ціле польське громадянство Волині й Галичини і більшість
польського громадянства у цілій Польщі зі справжніми радощами. Воєвода Юзевські
майже 10 літ – з малою перервою –
виконував свій уряд на Волині і не тільки підтримував, але з нічого будив до
життя український націоналізм. Воєвода Юзевські протеґував волинські українські
політичні орґанізації, переводив на спілку з міністром Понятовські пожвавлену
парцеляцію більшої посілости між українських селян, серед яких розбуджував
українське національне почуття».
А в період Другої світової «неблагонадійний воєвода»
долучився до створення підпільних осередків боротьби польського народу, після
радянської окупації перебував на нелегальному становищі, в 1953 р. був
заарештований органами держбезпеки ПНР і засуджений до довічного ув’язнення…
Згодом вирок зменшили до 5 років тюрми, а потім екс-міністра і колишнього
воєводу випустили на волю. Він помер у квітні 1981 р. і похований у Варшаві.
Саме тому з нагоди 125-річчя цієї особистості 21
вересня у приміщенні Палацу культури м. Луцька відбулася урочиста
Академія «Генрик Юзефські: довірена особа Польщі та України».
«З метою відзначення 125-річчя з дня народження
Генрика Юзевські Східноєвропейський національний університет імені Лесі
Українки ініціював проведення низки заходів, котрі мають на меті ознайомити
громадськість Волині з діяльністю Генрика Юзевські на державних посадах в
українських та польських органах влади, його мистецькою творчістю зокрема,
політично-економічним і культурно-громадським життям на Волині у міжвоєнний
період загалом, оцінити роль волинського воєводи у формуванні
українсько-польського порозуміння, окреслити сучасний стан, перспективи
українсько-польської співпраці», – повідомили в оргкомітеті заходу.
І – влучили прямо в «десятку»! Бо урочиста академія,
якою розпочато цикл заходів, продовжиться у жовтні – листопаді 2017 р. численними
подіями. Серед них – круглі столи, екскурсії, конференції, виставки,
презентації…
Організатори пошанування воєводи в м. Луцьку –
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Генеральне
консульство РП в Луцьку (в особі консула Марека Запура) та «Польський клуб».
До присутніх у залі, серед яких були представники
православного духовенства, звернулися виконувач повноважень Луцького міського
голови, секретар міськради Григорій Пустовіт. Він наголосив, що такі постаті як
Генрик Юзефські показують, як у найскладніші історичні періоди українці та
поляки здатні досягнути порозуміння, і які все робили для розбудови м. Луцька
та Волині.
Ректор СНУ, академік Академії педнаук НАН Ігор Коцан
у свою чергу підкреслив, що в умовах євроінтеграції України молоді дуже важливо
знати про життєвий шлях Генрика Юзефські, а історики на його світоглядній
платформі можуть вибудувати міцний фундамент толерантної оцінки минулого на
основі позитивного досвіду.
Після інших виступів учасники академії переглянули
документальний фільм про унікального українського міністра та польського
воєводу.
Генрика
Юзефські, до речі, дуже в чому нагадує ще один багаторічний керівник виконавчої
влади Волині – Борис Клімчук. Він також завжди розвивав толерантні стосунками з
Польщею, дбав про розвиток нацменшин на Волині, всіляко допомагав зберегти
українську історію… Незважаючи навіть на те, що в 1943 р. на рідній Ковельщині
польськомовні бандити під час кривавого нападу розстріляли його рідного діда-селянина…
Тому ще більше здивування викликає відсутність у залі хоча б найбрібнішого чиновника сучасної влади обласного рівня.
Володимир
ДАНИЛЮК.
На
фото з архіву: Генрик Юзефські на посаді Волинського воєводи.