Нещодавно активісти біля будівлі Верховної Ради України
в Києві закликали владу нарешті переглянути вироки свавільно засудженим
довічно. Вони вийшли на вулицю з плакатами «Всі мають право на справедливий
суд!», «#проект останньої надії» та «Свободу незаконно засудженим!»
Ні для кого не секрет, що в нашій державі хоча і не
панує свавілля репресій зразка більшовицького терору 1937 р., але й до
торжества правосуддя ще далеко. Тому серед тих, кого справедливо та
обґрунтовано покарано за злочини на максимальний – по життєвий – термін
перебування в ув’язненні є й ті, кого просто призначили відповідати за чужі
гріхи. Прикладів цьому – більш ніж достатньо. Той же ж лучанин Олександр
Стукан, відома в світі криміналітету 90-их особа, звичайно, не ангел, але й не
той, який повинен відповідати за вбивства, котрий він не скоював, але за які
понад 20 років перебуває в колонії. «В Україні не створений механізм перегляду
справ, немає статті, яка дозволяє виправити помилки судової влади. Ми зібралися
для того, щоб створити цей механізм і вимагати переглянути справи, які були
сфальсифіковані. Щоб безневинні люди вийшли на свободу», – прокоментував суть
страйку журналістам «Радіо Свобода» лідер ГО «Альянс Української Єдності» Олег
Цвілий.
Зараз в Україні більш ніж 1500 засуджених довічно
людей без надії на звільнення. Серед них – кожний сотий засуджений взагалі без
вини і кожний десятий – із завищеною кваліфікацією злочину. При тому, що маємо
менш ніж 1% виправдувальних вироків…
Європейський суд у своєму рішенні «Пєтухов проти
України №2» визнав: довічне позбавлення волі в Україні без права на звільнення
незалежно від провини або невинуватості не сумісне зі статтею 3 Конвенції
захисту прав людини і основоположних свобод (катування).
«Вони нагадують, що у 2015 р. експерти розробили законопроект
№2033а, який запроваджує тимчасовий
механізм для перегляду вироків несправедливо засуджених та для відновлення
їхніх прав. У 2017 р. він отримав схвальний висновок Генерального директорату з
прав людини та верховенства права Ради Європи. До нового парламенту документ
перейшов за №0881, але 10 вересня 2019 р. був знятий з розгляду як такий, що
втратив актуальність», – зазначається.
Ніде в світі, крім територій, де панують диктаторські
режими, вже давно немає смертної кари навіть за найкривавіші злочини. Немає й
довічного терміну позбавлення волі, бо вважається, що 20 років перебування за
ґратами – достатній термін, аби громадянин відбув покарання, усвідомив свої
гріхи та отримав шанс почати життя з чистого аркуша.
То за яким вектором розвитку розвивається наша
держава?
Володимир
ДАНИЛЮК.