Пріоритети державної освіти

Про національні пріоритети у розбудові основ державної
якісної освіти, її євроінтеграційну роль говоримо з екс-керівником відділу
освіти Луцької міської ради, а нині директором ЗОШ №15 м. Луцьк, експертом
управління Державної служби якості освіти у Волинській області Олегом Володимировичем
Гребенюком.

– Олеже
Володимировичу,  Ви маєте значний досвід освітянської,
державницької, управлінської роботи. Наскільки важливий він для Вас, як
експерта управління Державної служби якості освіти, для творення національного
освітнього простору?

– Чому ж ні? Кожну роботу потрібно оцінювати, а ось уже
форма оцінювання – це трохи інше, тому що потрібно бачити й перспективу, й те,
що вже минулося, тому схема має бути відпрацьована і вироблена. Без цього ніяк
не обійтися. Якщо це пустити на самоплив, то й результату як такого не буде.
Необхідно прогнозувати, експериментувати, шукати успішний досвід.

– Сьогодні маємо
різні погляди на якість освіти. Існують американська європейська, китайська моделі
освіти, маємо і радянську систему, яку пройшли. Є багато дискусій з приводу
того, яким шляхом іти. Чи готові ми на сьогодні говорити вже про українську національну
державну модель якісної освіти?

– Чому ж ні? Ми про неї, на мій погляд, останні десять
років тільки й говоримо. На жаль, багато що залишається на рівні розмов. Бо є
різне бачення системи української освіти. На превеликий жаль, є в Україні ще
бачення освіти не українського спрямування і продовжується боротьба саме за
патріотичний вектор її розвитку, виховання державницького погляду на систему
освіти. Все починається із законодавчої основи, яка повинна регулювати цю
систему, систему фінансування не по залишковому принципу, від цього освіта
також залежить, тому що країни з високорозвиненим рівнем освіти мають і свою
систему фінансування і нам, в першу чергу, потрібно брати приклад з цього – з корінного
напрямку розвитку. Яким чином ми фінансуємо, а не тільки яким чином ми оцінюємо
і розмовляємо, бо перспектива розвитку залежить насамперед від цього.

– Міністри
міняються, реформи ідуть, різні регіони бачать освіту якось по особливому,
хочуть завести свої стандарти і новації. Чи чують, наприклад, в Києві експертів
управління Державної служби якості освіти з Волині? Зокрема, й про ті освітні
ініціативи й новації, що напрацювали ви?
Чи хтось може оперувати досвідом вашої
ініціативної групи експертів?

– У нас є основоположні закони про освіту, про загальну середню
освіту, є рекомендаційні матеріали щодо Державної служби якості освіти України,
яким чином оцінювати директорам самим себе. Це так звана «Абетка для директорів»
і багато інших інструктивних матеріалів, які дають можливість зорієнтуватися,
що це, що від цього чекати і які наслідки будуть. Тобто перші кроки вже
зроблені. Але це тільки перші кроки…

– Іде розбудова
управління, напрацювання методик. Сьогоднішня Волинь намагається працювати за
чеською моделлю розвитку якісних параметрів освіти. Ви з цим мабуть
ознайомлені?

– Так. Але цілеспрямовано у цьому напрямку я ще не
працював. Це перші кроки, тому оцінку цим напрямкам роботи ще рано давати.
Потрібно проводити подальші апробації.

– Наскільки важлива
ця співпраця і для вас особисто, а ви маєте управлінський досвід, і для
управління Державної служби  якості
освіти, і для педагогів області?

– Дуже важлива, а як же можна без співпраці проводити спільну
роботу. Якщо нема співпраці, то і результатів не буде. Дуже важлива співпраця і
ця співпраця є.

– Як ви бачите
управління Державної служби якості освіти у майбутньому? Наскільки воно буде
затребуване і матиме сильні позиції?

– Воно затверджене уже на законодавчому рівні. Саме його
фахівці будуть проводити оцінку якості освіти. Ті перевірочні експерти, які були
раніше, скажімо, у минулі десятиліття, трохи відрізнялися, тому що функція
перевірки оцінювання була покладена на органи місцевого самоврядування, а це юридично
незалежна структура, яка буде проводити оцінювання якості освіти та якості
освітньої діяльності. Це трохи інший підхід. І підхід не контрольного  порядку, а рекомендаційно-допоміжного.

– Дехто твердить,
зокрема, у Білорусії і Росії, що Україна знаходиться під зовнішнім управлінням.
Зокрема, й в освітянському просторі говорять, що в Україну приносять такі
методики і системи освіти, які в Україні, можливо, й не потрібні. Ось ми
бачимо, що управління Державної служби якості освіти кардинально інше, ми ще
маємо стару модель управління освітою, очевидно вона буде мінятися. Наскільки
роль нового управління буде важливим в інтеграційній частині нашої освіти в
європейський та світовий простір?

– Наш основний напрямок – це інтеграція у європейський
простір і тут неможливо бути відстороненим від цього, що ми називаємо зовнішнім
впливом. Якщо ми хочемо бути складовою частиною цієї системи, у тому числі й
освітнього простору, мусимо до нього пристосовуватися. Зрозуміло, що потрібно
брати найкраще, по-іншому просто не вийде. Польща скільки адаптувалася під це
питання? Переживала реформу освіти для того, щоб в структурі Європейського
Союзу бути як складова її частина, і багато що в освіті змінювалося. Так само,
якщо будемо йти на тіснішу співпрацю, це чекатиме і нас, наш навчальний сектор.
Свого часу і в наших сусідів багато що змінювалося, викликало і вдоволення, і
невдоволення. Це було проблемою. Але вони цю проблему пережили, побачили свої
помилки, дещо з перейнятого зараз вважають, що воно було зайве, але трохи
напрацьовано і практично виправданого.

– Знаємо, що ви всі
фахівці і практики, можете зрівноважити усі ідеї і думки, адже вболіваєте за
освітні стандарти, тож бажаємо вам успіхів на цім шляху.

Інтерв’ю вів

Сергій ЦЮРИЦЬ.

На фото Віктора
РАЙОВА: Олег Гребенюк; начальниця управління Державної служби якості освіти у Волинській області Ангеліна Корець та її колеги з ініціативною групою керівників ЗЗСО області.  


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *